Решение № 77501774, 25.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2018 року м. Рівне №817/1157/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 11.04.2018 №38-к «Про звільнення ОСОБА_1М.»; поновити на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації з 13.04.2018; стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13.04.2018 по дату винесення судового рішення.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем винесено розпорядження про звільнення ОСОБА_1, що є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства. Позивач зазначає, що йому всупереч закону не запропоновано усі вакантні рівнозначні посади для подальшого проходження державної служби. Оскаржуване розпорядження винесене без урахування висновків рішень судів, що набрали законної сили, щодо звільнення позивача з посади.

Ухвалою суду від 03.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, де останній вказав на безпідставність позовних вимог та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 09.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з перебуванням уповноваженого представника у відпустці.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 205 КАС України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Наведений у даній нормі перелік підстав для відкладення розгляду справи є вичерпним.

Відкладення розгляду справи на підставі клопотання учасника справи в порядку пункту 2 частини 2 статті 205 КАС України можливе за наявності одночасно таких обставин: 1) перша неявка в судове засідання учасника справи; 2) належне повідомлення учасника справи про дату, час і місце судового засідання; 3) якщо він повідомив про причини неявки; 4) причини неявки судом визнано поважними.

Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд встановив наступне: 1) неявка в судове засідання відповідача не є першою; 2) відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи; 3) відповідач повідомив суд про причини неявки, проте такі причини не є обґрунтованими та визнані судом неповажними.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з’явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з’явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов’язковою. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (частина третя статті 205 КАС України).

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи, оскільки підстав для відкладення розгляду справи немає, та відсутня потреба заслухати свідка чи експерта.

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримав розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 11.04.2018 №38-к «Про звільнення ОСОБА_1М.» (а.с. 85).

Згідно даного розпорядження, головою Зарічненської РДА прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області 12.04.2018 року у зв’язку із скороченням штату державних службовців районної державної адміністрації.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 по справі №817/2095/14 (залишеної без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року) скасовано розпорядження Зарічненської районної державної адміністрації від 18.07.2014 №103-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 18.07.2014.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2015 по справі №817/2095/14 визнано протиправною бездіяльність Зарічненської РДА, яка полягає у невиконанні постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 по справі №817/2095/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 18.07.2014.

Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 по справі №817/2095/14 встановлено, що рішення суду, яке набрало законної сили, не виконано та не встановлено і не притягнуто до відповідальності винних осіб.

Лише 19.05.2016 головою Зарічненської РДА прийнято розпорядження №93-к «Про ОСОБА_1М.», згідно якого було вирішено: поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 18 липня 2014 року; вважати ОСОБА_1 поновленим на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (поза штатом) таким, що приступив до роботи 19 травня 2016 року; визначити: посадовий оклад начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 19 травня 2016 року встановлений в розмірі 1390 гривень; робочий час ОСОБА_1 з 19 травня 2016 року вважається простоєм; ОСОБА_1 не виходити на роботу до закінчення простою; з 19 травня 2016 року оплата праці ОСОБА_1, начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, здійснюється в розмірі двох третин від встановленого посадового окладу; надати ОСОБА_1, начальнику управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, відпустку без збереження заробітної плати терміном на 61 календарний день з 19 травня 2016 року по 18 липня 2016 року включно; попередити ОСОБА_1, начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, про наступне вивільнення з посади відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; Відділу фінансового-господарського забезпечення апарату районної державної адміністрації забезпечити: проведення відповідних розрахунків заробітної плати на весь період простою для ОСОБА_1, виходячи з вимог статті 113 Кодексу законів про працю України.

Також розпорядженням Голови Зарічненської районної державної адміністрації від 15.07.2016 року №115-К «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1М.» надано позивачу відпустку без збереження заробітної плати на 166 календарних днів з 19 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 у справі №817/848/16 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 19.05.2016 року №93-к «Про ОСОБА_1М.» в частині пункту 2, підпунктів 3.1, 3.3, 3.4 та 3.5 пункту 3, пункту 4, пункту 5, підпункту 6.2 пункту 6. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 15.07.2016 року №115-к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1М.». Вказане судове рішення набрало законної сили 04.01.2017.

Згідно розпорядження від 31.01.2017 №38-к «Про звільнення ОСОБА_1М.», головою Зарічненської РДА було прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області 31 січня 2017 року за систематичні прогули державного службовця (відсутність на службі без поважних причин протягом усього робочого дня щоденно впродовж 5 робочих днів, а саме: 24, 25, 26, 27, 30 січня 2017 року) на підставі пункту 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» та відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі №817/253/17 (залишеної без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 року) визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації від 31.01.2017 року №38-к «Про звільнення ОСОБА_1М.» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 01.02.2017.

20.04.2017 року головою Зарічненської РДА було прийнято розпорядження №91-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді державної служби», згідно якого було вирішено: поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 01 лютого 2017 року; вважати ОСОБА_1 поновленим на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації (поза штатом) з 01 лютого 2017 року та таким, що приступив до роботи з дня, наступного за днем ознайомлення ОСОБА_1 із цим розпорядженням; визначити ОСОБА_1, начальнику управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації як такому, що обліковується поза штатом: умови оплати праці відповідно до законодавства.

ОСОБА_1 не погодився із п. 2 та пп. 3.1 п. 3 Розпорядження №91-к, подавши в межах статті 267 КАС України заяву до Рівненського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування п. 2 та пп. 3.1. п. 3 Розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області №91-к від 20.04.2017, прийнятого на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 по справі №817/253/17.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 по справі №817/253/17 таку заяву задоволено.

Згідно розпорядження голови Зарічненської РДА №160-к від 25.07.2017 ОСОБА_1 звільнено у зв’язку із скороченням чисельності державних службовців районної державної адміністрації.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 у справі №817/1141/17 (залишеної без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018) визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Зарічненської РДА №160-к від 25.07.2017 та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 26.07.2017.

В подальшому, розпорядженням голови Зарічненської РДА №13-к від 01.02.2018 позивача попереджено про зміну істотних умов державної служби шляхом скорочення державних службовців районної державної адміністрації та запропоновано наявні вакантні посади:

1) начальник відділу з питань організаційного забезпечення та інформаційної діяльності апарату районної державної адміністрації (на період відсутності основного працівника);

2) провідний спеціаліст відділу з питань організаційного забезпечення та інформаційної діяльності апарату районної державної адміністрації;

3) головний спеціаліст з питань режимно-секретної роботи апарату районної державної адміністрації (а.с. 82).

Листом від 29.03.2018 позивач повідомив Зарічненську РДА про те, що наведений в пропозиції на зайняття вакантних посад перелік вакантних посад за своїми освітніми, кваліфікаційними вимогами, умовами праці та заробітною платою не відповідають попередній посаді та освіті позивача, що унеможливлює їх прийняття, зважаючи також на тимчасовість певних посад.

В такому листі позивач також зазначив, що належного поновлення на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту згідно постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 по справі №817/1141/17 не відбулося у зв’язку із поновленням в неіснуючу структуру (відсутня в штаті адміністрації), без затвердження посадової інструкції та без нарахування заробітної плати.

Проте, 11.04.2018 розпорядженням голови Зарічненської РДА №38-к ОСОБА_1 звільнено 12.04.2018 у зв’язку із скороченням штату державних службовців районної державної адміністрації.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно статті 24 КЗпП, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі іменується – Закон України №889-VIII), державна служба припиняється за ініціативою суб’єкта призначення.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України №889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції – іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно частини 3 статті 87 Закону України №889-VIII, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Отже, при звільненні особи з державної служби на неї розповсюджуються гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами і доповненнями) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Тобто, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд України в постанові від 10.03.2015 року №21-52а15.

При цьому, мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення статті 49-2 КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 04.08.2010 в справі №6-8884св10.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Отже, з урахуванням положень статті 49-2 КЗпП України звільнення працівника на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України №889-VIII можливо не раніше, ніж через два місяці після персонального попередження його про звільнення.

Відповідач зробив позивачу пропозиції щодо наявних вакантних посад начальника відділу з питань організаційного забезпечення та інформаційної діяльності апарату районної державної адміністрації (на період відсутності основного працівника), провідного спеціаліста відділу з питань організаційного забезпечення та інформаційної діяльності апарату районної державної адміністрації та головного спеціаліста з питань режимно-секретної роботи апарату районної державної адміністрації.

Позивач не прийняв запропоновані посади у зв’язку з тим, що такі посади є тимчасовими та не відповідають кваліфікаційно-освітньому рівню позивача.

Положення статей 40 та 49-2 КЗпП України зобов'язують власника або уповноважений ним орган запропоновувати працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю.

Отже, запропоновані позивачу тимчасові посади та посади, які не відповідають кваліфікаційно-освітньому рівню позивача не можуть вважатись належним виконанням передбаченого статтею 49-2 КЗпП України обов'язку, оскільки суттєво погіршують правове становище позивача.

У Рішенні від 09.07.1998 №12-рп/98 Конституційний Суд України зазначив, що передбачений контрактом (трудовим договором) тимчасовий характер трудових відносин є однією з умов, які ускладнюють становище працівника (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини). Таким чином, примушування працівника, який працює на умовах безстрокового трудового договору, до укладання контракту (трудового договору) з обмеженим строком його дії є погіршенням його становища, що може стати підставою для визнання такого контракту недійсним.

Запропоновані позивачу посади не є рівнозначними раніше займаній посаді, оскільки вони віднесені до іншої групи оплати праці.

Окрім того, відповідачем не враховано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 по справі №817/848/16 (набрала законної сили 04.01.2017 року) якою встановлено, що прийняття на роботу працівників має відбуватись згідно із штатним розписом і посадовим окладом, визначеним штатним розписом, відтак, роботодавець не вправі поновити працівника поза штат. Таким чином, як зазначив суд, поновлення ОСОБА_1 поза штатом саме по собі виключає можливість скорочення такої посади за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Крім того, даною постановою встановлено, що внаслідок неналежного виконання роботодавцем судового рішення у справі №817/2095/14 фактичне допущення до роботи ОСОБА_1 не відбулося, а відтак трудові відносини між ОСОБА_1 та Зарічненською РДА не виникли.

Аналогічна позиція встановлена в постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 по справі №817/253/17, де також зазначено, що ОСОБА_1 фактично не набув статусу працівника, тобто особи, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем договором відповідно до закону.

В постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 по справі №817/1141/17 суд зазначив, що прийняття роботодавцем рішення щодо поновлення незаконно звільненого працівника на роботі без виконання роботодавцем вимог статті 29 КЗпП та без фактичного допуску такого працівника до виконання попередніх обов’язків за посадою підтверджує, що трудові правовідносини між таким працівником та роботодавцем не виникли, оскільки працівник до виконання своєї трудової функції не приступив.

Тобто, внаслідок прийняття розпорядження голови районної державної адміністрації від 20.04.2017 №91-к про поновлення позивача поза штатом, фактичне допущення до роботи ОСОБА_1 не відбулося.

Відтак, у Зарічненської районної державної адміністрації були відсутні підстави для попередження позивача про наступне вивільнення з посади та подальше його звільнення.

В даному ж випадку розпорядженням голови районної державної адміністрації від 25.09.2017 №216, прийнятого на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 по справі №817/1141/17, поновлено позивача на неіснуючій посаді, оскільки в структурі Зарічненської РДА не створено управління освіті, молоді та спорту, про що свідчать відповіді відповідача на запити позивача.

Таким чином, зміст поновлення в неіснуючому управлінні освіти, молоді та спорту сам по собі виключає можливість скорочення такої посади за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України та звільнення особи у зв’язку зі скороченням штату державних службовців районної державної адміністрації.

Враховуючи, що належного поновлення позивача згідно постанов Рівненського окружного адміністративного суду по справах №817/2095/14, №817/253/17 та №817/1141/17 не відбулося, що встановлено судовими рішеннями по справах №817/848/16 та №817/253/17 та №817/1141/17, фактичний допуск до роботи ОСОБА_1 відповідачем не здійснено, тому трудові відносини між ОСОБА_1 та Зарічненською РДА не виникли, що, в свою чергу, унеможливлює звільнення позивача з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА.

Таким чином, оскаржуване розпорядження є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі іменується – Порядок №100), у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (абзац 4 пункту 2 Порядку №100).

Абзацом 3 пункту 4 Порядку №100 передбачено, що у разі, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Отже, зважаючи на відсутність виплати заробітку позивачу не з його вини, що встановлено судами, розрахунок середньої заробітної плати, що підлягає стягненню на його користь, повинен проводитися з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, оскільки позивач не працював ні протягом останніх двох календарних місяців до звільнення, ні протягом попередніх двох місяців не зі своєї вини.

Стаття 50 Закону України «Про державну службу» встановлює складові заробітної плати державного службовця, а саме: посадовий оклад; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (у разі встановлення).

Згідно Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року №24), розмір посадового окладу керівника самостійного управління, до якого відноситься посада позивача, з якої він був звільнений, – начальник управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, з 01.01.2018 становить 7000 грн.

Крім того, згідно розпорядження голови Зарічненської РДА №239-к від 14.11.2016, позивачу присвоєно 5 ранг державного службовця з 01.05.2016.

За змістом Закону України №889-VІІІ, посада позивача відноситься до посад категорії «Б» – посади керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників (абзац 3 пункту 2 частини 2 статті 6 Закону).

Згідно з частиною 3 статті 39 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, державним службовцям, які займають посади категорії «Б», присвоюється 3, 4, 5, 6 ранг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» регламентований порядок присвоєння рангів відповідно до вимог Закону України «Про державну службу». Зокрема, пункт 10 встановлює, що державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу», присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді.

Таким чином, позивачу за присвоєний 5 ранг державного службовця належить надбавка до посадового окладу, який, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15, встановлюється в розмірі 600 грн.

Крім того, враховуючи вимоги статті 52 Закону України №889-VІІІ та стаж державної служби позивача (13 років), належна ОСОБА_1 надбавка за вислугу років на державній службі становить 39% від посадового окладу, тобто 2730 грн. – з 01.01.2018.

За таких обставин, середньомісячний розмір заробітної плати позивача відповідно до вимог законодавства має становити 10330 грн. (7000 грн. оклад + 2730 грн. надбавка за вислугу років + 600 грн. надбавка за ранг).

Відповідно до пункту 3 Порядку №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку визначена без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

За приписами статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають до задоволення, а враховуючи наявність визначених нормами КАС України підстав для звернення до негайного виконання, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіті, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 13.04.2018 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає зверненню до негайного виконання.

Відповідачем не доведено в порядку статті 77 КАС України правомірності оскаржуваного рішення, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Наказу №1318 в порядку статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (34020, Рівненська область, Зарічненський район, село Неньковичі, вулиця Центральна, 140; РНОКПП НОМЕР_1) до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (3400, Рівненська область, селище міського типу Зарічне, вулиця Центральна, 11; код ЄДРПОУ 04057824) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 11 квітня 2018 року №38-к «Про звільнення ОСОБА_1М.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 13 квітня 2018.

Стягнути з Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13 квітня 2018 року по 25 жовтня 2018 року.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 13 квітня 2018 року та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10330 грн. 00 коп. без урахування податків та зборів – звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31 жовтня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.