№ 77485084, 30.10.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 30.10.2018

Справа № 320/7987/18

Провадження 3-в/320/19/18

П О С Т А Н О В А

30 жовтня 2018 року Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Міщенко Т.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочку сплати штрафу,

встановив:

27 вересня 2018 року постановою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить розстрочити сплату штрафу у зв`язку з тяжким матеріальним становищем.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, пов’язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом, який виніс таку постанову.

Згідно зі ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Як визначено у ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторона у виконавчому провадженні має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку його виконання.

З вищевказаного вбачається, що при вирішенні заяви про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, стихійне лихо, інші надзвичайні обставини тощо).

Обґрунтовуючи підстави для відстрочки виконання постанови, заявник зазначив не можливість спалити штраф через тяжкий матеріальний стан, однак жодних доказів які б підтверджували факт неможливості на даний час виконання заявником постанови суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав, що носять виключний або особливий характер в розумінні ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 301, 304 КУпАП, ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження», суддя

постановив:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку сплати штрафу.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: