№ 7747882, 12.11.2009, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-11008/09/2570

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2009 р.                                         м. Чернігів          

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді                                         Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,          

представника позивача                     Заболотного О.М.,

представника відповідача                               Іванькової О.С.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ктесій» (далі –ТОВ «Ктесій») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009 року № 0003392320/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання за основним платежем на суму12665,89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6332,94 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. ДПІ у м. Чернігові при визначенні податкового зобов'язання за 2007 рік не враховувала те, що договори оренди земельної ділянки укладені позивачем з травня та липня 2007 року, а тому нарахування орендної плати, в даному випадку, виникає тільки з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а не за весь рік. Крім того, відповідачем не враховані сплачені позивачем суми за період користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання по орендній платі за 2009 рік, на думку позивача, виникло тільки за період, який перевірявся, тобто за два місяці (січень, лютий). Тому позивач вважає, що визначення відповідачем суми орендної плати за інші місяці 2009 року змушує позивача платити кошти наперед, а не в строки, визначені ст. 17 Закону України «Про плату за землю». Нарахування суми орендної плати, здійснене відповідачем за вищевказаний період, позивач вважає безпідставним, внаслідок чого завищена сума податкового зобов'язання за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями.

12.11.2009 року в судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог та остаточно просить визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо визначення суми податкового зобов’язання згідно податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009 року №0003392320/0 за основним платежем на суму 12691,54грн., за штрафними санкціями на суму 6345,47грн., всього на суму 19037,01 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2009 року № 0003392320/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання за основним платежем на суму 12691,54 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6345,47 грн., всього на суму 19037,01 грн.

12.11.2009 року представник відповідача –Іванькова О.С. в судовому засіданні позов не визнала, просила в задоволенні позовних вимог відмовити та зазначила, що за результатами позапланової перевірки ТОВ «Ктесій» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.04.2006 року по 31.03.2009 року та іншого законодавства за період з 03.04.2006 року по 31.03.2009 року податковою інспекцією у м. Чернігові встановлені порушення, зокрема, ст.2, ст. 7, ст.13, 14, 15, 23 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.92 року № 2535-ХП (зі змінами та доповненнями). ТОВ «Ктесій» не подавало податкову звітність з орендної плати за землю за 2007-2009 роки та за період, що перевірявся, не задекларувало орендної плати за землю на загальну суму 17920,65 грн., в т. ч. за 2007 рік у сумі 5779,84 грн., за 2008 рік у сумі 5941,67грн., за 2009 рік у сумі 6199,14грн. За вказані порушення податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2009 року № 0003392320/0, яким визначено за основним платежем - 17920,60грн., штрафними санкціями-9130,00 грн., всього-27050,60 грн. Представник відповідача вважає, що дії податкового органу щодо визначення податкового зобов’язання правомірні, а податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Ктесій» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 30.03.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 104244. Взято на податковий облік у ДПІ м. Чернігова.

Працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена позапланова перевірка ТОВ «Ктесій» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.04.2006 року по 31.03.2009 року та іншого законодавства за період з 03.04.2006 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складений акт № 491/23/34259328 від 02.07.2009 року, яким встановлено порушення, зокрема, ст. 2, ст. 7, ст.13, 14, 15, 23 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.92 року № 2535-ХП (зі змінами та доповненнями). ТОВ «Ктесій» не подавало своєчасно податкову звітність з орендної плати за землю за 2007-2009 роки та за період, що перевірявся, не задекларувало орендної плати за землю на загальну суму 17920,65 грн., в т. ч. за 2007 рік в сумі 5779,84 грн., за 2008 рік у сумі 5941,67грн., за 2009 рік у сумі 6199,14грн. За вказані порушення податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2009 року № 0003392320/0, яким визначено за основним платежем - 17920,60грн., штрафними санкціями-9130,00 грн., всього-27050,60 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 16.07.2009 року № 0003392320/0 позивач оскаржив в порядку передбаченому ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до ДПІ у м. Чернігові, але розгляд скарги відкликано, у зв’язку з оскарженням вищевказаного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-XII, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

У відповідності до положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Стаття 22 цього Закону вказує на те, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі і внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Згідно ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.

Тобто аналізуючи вимоги ст. 13 Закону України «Про плату за землю» суд зазначає, що єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивачем укладені договори оренди земельних ділянок, які зареєстровані у Чернігівській міській раді в книзі реєстрації договорів оренди, а саме:

- договір оренди від 31.05.2007 року між Чернігівською міською Радою та ТОВ «Ктесій», на земельну ділянку, площею 0,0400 га надану для експлуатації нежитлової будівлі АЗС, що знаходиться в м. Чернігові по вул. Попова, 6. У договорі оренди землі зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що становить 112116,0 грн. та орендна плата, яка вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2,0 відсотка нормативної грошової оцінки, що становить 2242,32 грн. на рік.

Даний договір оренди земельної ділянки позивачем розірвано, згідно угоди від 06.07.2009 року № 3105;

- договір оренди від 04.07.2007 року між Чернігівською міською Радою та ТОВ «Ктесій» на земельну ділянку, площею 0,0709 га надану для експлуатації частини колишнього готельного комплексу «Десна» та ресторану по проспекту Миру, 20 в м. Чернігові. У договорі оренди землі зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що становить 373643,0 грн. та орендна плата, яка вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2,0 відсотка нормативної грошової оцінки, що становить 7472,86 грн. на рік;

- договір оренди від 19.07.2007 року, між Чернігівською міською Радою та ТОВ «Ктесій» на земельну ділянку, площею 0,0175 га надану для експлуатації нежитлового приміщення - кухня ресторану по проспекту Миру, 20 в м. Чернігові. У договорі зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що становить 92225,0 грн. та орендна плата, яка вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2,0 відсотка нормативної грошової оцінки, що становить 1844,50 грн. на рік .

Оскільки право користування земельної ділянки площею 0,0400 га, що знаходиться в м. Чернігові по вул. Попова, 6 відповідно до договору оренди виникло у позивача з 31.05.2007 року то суд вважає, що дії відповідача щодо визначення суми податкового зобов’язання та прийнятого податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009 року № 0003392320/0 в частині нарахування за платежем орендна плата з юридичних осіб за період з 01 січня по 31 травня 2007 року є протиправними, а податкове повідомлення-рішення від 16.07.2009 року № 0003392320/0 в цій частині нарахування є безпідставним і підлягає скасуванню.

За приписами ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 1 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У відповідності до положень п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі –Закон України № 2181) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Згідно пп. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

При цьому за приписами пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону в разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень п. 4.2.1 ст. 4 Закону України № 2181 якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Підпунктом «а» пункту 4.2.2 ст. 4 цього Закону визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

При цьому згідно п. 4.2.3 ст. 4 Закону України № 2181 обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Судом встановлено, що відповідачем донараховано позивачу суму орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 31.05.2007 року – за перше півріччя 2009 року, за договором оренди земельної ділянки від 04.07.2007 року та від 19.07.2007 року – за весь 2009 рік.

Як вбачається з акта перевірки № 491/23/34259328, перевірка проведена у позивача за період з 03.04.2006 року по 31.03.2009 року(а.с.32-39).

Враховуючи підставу виникнення спірних правовідносин суд зазначає, що в силу ст. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов’язання сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З наведеного вбачається, що орендна плата за вищезазначеними договорами оренди за березень 2009 року підлягає сплаті протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового періоду), тобто у квітні 2009 року.

Тому безпідставним є нарахування відповідачем податкового зобов’язання за період, який не перевірявся, оскільки базовий податковий (звітний) період в розумінні ст. 17 Закону України «Про плату за землю» по орендній платі, в даному випадку, не настав.

Позивач з податковим зобов’язанням щодо визначення відповідачем суми орендної плати за 2008 рік погоджується.

Встановлення судом невідповідності частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним , при умові, що цю частину може ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оскаржений акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми за певний період окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових )санкцій в якійсь сумі.

Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому Законом порядку вірну суму податкового зобов’язання та прийняти нові рішення (про нарахування орендної плати з штрафними санкціями) у зв’язку з безпідставним визначенням суми податкового зобов’язання.

           За таких обставин суд вважає, що дії відповідача щодо визначення суми податкового зобов’язання згідно податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009 року №0003392320/0 за основним платежем на суму 12691,54грн., та штрафними санкціями на суму 6345,47грн. є протиправними, а податкове повідомлення-рішення від 16.07.2009 року № 0003392320/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання за основним платежем на суму 12691,54 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6345,47 грн., всього на суму 19037,01 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та оскаржуваного рішення, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 7-14, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові щодо визначення суми податкового зобов’язання згідно податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009 року № 0003392320/0 за основним платежем на суму 12691,54 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями на суму 6345,47 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2009 року № 0003392320/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання за основним платежем на суму 12691,54 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями на суму 6345,47 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

          Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Суддя підпис І.І. Соломко           

Згідно з оригіналом

Суддя                     І.І. Соломко

Дата складання та підписання повного тексту постанови – 20.11.2009 року.