Решение № 77470460, 29.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2018 року № 826/9874/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління поліції охорони в Київській області

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Київській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за 24 доби невикористаної в 2017 році відпустки;

- зобов'язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсацію за 24 доби невикористаної в 2017 році відпустки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відмова Управління поліції охорони в Київській області у нарахуванні та виплаті йому одноразової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за 24 доби невикористаної в 2017 році відпустки суперечить вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує права та законні інтереси позивача, а тому має бути визнана протиправною.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" однією з обов'язкових умов виплати одноразової грошової допомоги є наявність права на пенсію. Однак позивач має вислугу років більше 10 років, але не має права на пенсію. Щодо компенсації за невикористану відпустку, то оскільки позивач звільнився у 2018 році, то на компенсацію за попередній 2017 рік він не має права.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що Наказом Управління поліції охорони в Київській області від 24 квітня 2018 року № 59 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил згідно пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Вислуга років станом на день звільнення становила: календарна - 15 років 06 місяців 03 дні; пільгова - 03 роки 03 місяці 02 дні; стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 15 років 06 місяців 03 дні.

Як зазначено в наказі про звільнення, позивач має не використану щорічну відпустку - 27 доби за 2017 рік і 13 діб за поточний рік.

Листом Управління поліції охорони в Київській області від 07.07.2018 року № Н-107/43/30/3-2018 ОСОБА_1 було повідомлено, що йому була нарахована і виплачена грошова компенсація за невикористані 13 днів відпустки у 2018 році в сумі 2 737,80 грн., а грошова компенсація за 2017 рік законодавством не передбачена згідно п. 9, 10 розділу ІХ Закону України «Про національну поліцію».

Також у даному листі позивачу було повідомлено, що однією з обов'язкових умов виплати одноразової грошової допомоги є наявність права на пенсію. Проте, оскільки позивач не має права на отримання пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то позивач і не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільнені.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до ст. 92 ч. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Таким чином, Основним законом та спеціальним законом передбачено, що поліцейський реалізує гарантоване право на відпочинок в тому числі шляхом використання чергової щорічної оплачуваної відпустки.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (ч. 2 ст. 93 Закону № 580-VIII).

Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (ч.ч. 5-7 Закону № 580-VIII).

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення ч.ч. 8, 11 ст. 93 Закону № 580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Пунктом 10 Закону № 580-VIII передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно п. 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внітрішній справ України 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), - за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.9 ст. 93 Закону № 580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Згідно п. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Суд вважає, що відповідач виходить з хибного тлумачення норм законодавства. Як було зазначено, право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Законом визначається лише підстави, порядок та умови надання, тривалість відпусток. Законом України «Про Національну поліцію» врегульовано порядок надання відпусток поліцейським. Так, відповідно до ст. 93 ч. 2, 5-7, зазначеного закону, тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, на користь чого свідчать вимоги ч.ч. 8, 11 ст. 93 закону України «Про Національну поліцію», відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

З аналізу наведених норм вбачається, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році. Більше того, їй надано право використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що такий є роком звільнення, поліцейський має право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках. За таких обставин, вимоги ч. 10 ст. 93 закону України «Про Національну поліцію» та п. 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, якими передбачається виплата компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, суд вважає необхідним розуміти як право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.

При цьому, доводи відповідача, що до відносин, які склались в даному випадку, підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а саме Закону України «Про Національну поліцію», є безпідставними, оскільки цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Отже, нормами Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №260 не врегульовано питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки.

Таким чином, при вирішенні питання щодо стягнення компенсації за невикористану частину відпустки за 2016 рік підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, а саме норми Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок КМУ №100).

Так, згідно ч.1 ст. 83 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/2002 визначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Аналогічні приписи визначені також у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі №804/3722/17.

Відповідно до витягу з наказу про звільнення від 24 квітня 2018 року № 59 о/с Управління поліції охорони в Київській області невикористана частина відпустки ОСОБА_1 за 2017 рік становить 24 доби.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Управління поліції охорони в Київській області щодо невиплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2017 рік та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за 24 доби невикористаної в 2017 році відпустки належить задовольнити.

Стосовно нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію - визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992р. (далі Закон № 2262-XII).

Частиною другою статті 9 Закон № 2262-XII визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічне положення закріплено в абзаці четвертому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова КМ України від 17 липня 1992 року № 393), згідно з якими військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наведені положення пункту 10 Постанови КМ України від 17 липня 1992 року № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що частиною другою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам:

- які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби за власним бажанням;

- мають вислугу 10 років і більше.

Як свідчать встановлені обставини справи, станом на час звільнення з органів внутрішніх справ, вислуга років позивача складала календарна - 15 років 06 місяців 03 дні

Слід зазначити, що одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які звільнені зі служби має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з наявністю 10-річної вислуги та звільненням зі служби, зокрема, з указаних підстав.

Тому ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності 10 років вислуги.

Аналогічна за змістом правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі 21-80а15 та в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №804/1782/16.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Таким чином позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління поліції охорони в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за 24 доби невикористаної в 2017 році відпустки.

3. Зобов'язати Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара 8; код ЄДРПОУ 40109063) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; іпн. НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсацію за 24 доби невикористаної в 2017 році відпустки .

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; іпн. НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704,80 (сімсот чотири) гривень 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара 8; код ЄДРПОУ 40109063).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій