Решение № 77470299, 29.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2018 року № 826/2701/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участі секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику сторін у судове засідання (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: 02021, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) (надалі - позивач або ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, ідентифікаційний код - 40379527) (далі альтернативно - відповідач або Управління), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо пільгового обчислення стажу роботи та середньомісячного заробітку ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 20.12.2017 перерахунок та виплату пенсії із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад встановлений мінімальний стаж (для чоловіків - 20 років) відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 20.12.2017 перерахунок та виплату пенсії з визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період з 01.08.1991 по 31.07.1992 відповідно до вимог ч. 2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у справі № 826/2701/18; судом ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; запропоновано відповідачу подати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

16.03.2018 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому Управління з позицією ОСОБА_1 не погоджується та вказало на те, що позивачем зазначено в позові неаргументовану вимогу про перерахунок пенсії з урахуванням 1% понад нормованого стажу та неможливості перерахувати пенсію за двоскладовою формулою. За викладених у відзиві підстав відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2018 судом здійснено заміну відповідача у справі № 826/2701/18, а саме: з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2.

З 25.09.2015 позивачу призначена пенсія за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З матеріалів справи видно, що 20.12.2017 позивач звернувся із заявою до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56, ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», взявши в розрахунок пенсії середньомісячний фактичний заробіток за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період з 01.08.1991 по 31.07.1992 згідно матеріалів пенсійної справи.

Листом № 1367/14/Г-2010 від 18.01.2018 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило, що виплата пенсії позивачу здійснюється відповідно до норм ст.ст. 24, 25, 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На думку позивача, відповідне рішення відповідача щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії є протиправним, що і зумовило намір позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить із такого.

У положенні ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

У відповідності до положень ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії, обчислення середньомісячного заробітку провадиться згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У разі обчислення пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Враховуючи наведені нормативні положення законодавства, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

Як передбачено положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Отже, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З аналізу викладеного вище вбачається, що норми вказаного законодавства визначають особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що нормами законодавства чітко визначено процедуру збільшення пенсії громадян, віднесених до категорій 1, 2, 3, 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії позивачу.

Відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Отже, на законодавчому рівні чітко визначено процедуру збільшення пенсії громадян віднесених до категорій 1, 2, 3, 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 по справі № 21-727а15 та у постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 06.02.2018 в справі № 560/675/17.

Таким чином суд вважає, що у відповідача наявні підстави для перерахунку (збільшення) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (шляхом розрахунку відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") на 1 процент заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 процентів цього заробітку, починаючи з 20.12.2017, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

В силу вимог ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року № 9 зазначено, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра соціальної політики України, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу позивача, який має значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з врахуванням пільг, наданих частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243, 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо пільгового обчислення стажу роботи та середньомісячного заробітку ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити ОСОБА_1 (адреса: 02021, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) з 20.12.2017 перерахунок та виплату пенсії із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад встановлений мінімальний стаж (для чоловіків - 20 років) відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити ОСОБА_1 (адреса: 02021, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) з 20.12.2017 перерахунок та виплату пенсії з визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період з 01.08.1991 по 31.07.1992 відповідно до вимог ч. 2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко