Решение № 77420875, 18.10.2018, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/1696/18

Провадження № 2/661/746/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

18 жовтня 2018 року

Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Червоненка Д.В.

за участю секретаря судового засідання - Куц О.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_4,

третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6, про усунення від права на спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла її мати ОСОБА_7, після її смерті залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та корпоративні права приватного підприємства «Електрон». Згідно заповіту ОСОБА_7, посвідченого 30.07.2014 року та зареєстрованого за №71, на випадок своєї смерті, житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вона заповіла ОСОБА_3, а за заповітом від 30.07.2014 року, зареєстрованим у реєстрі за № 72, заповіла ОСОБА_3 приміщення приватного підприємства «Електрон», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у такій частині: склад площею 32,4 кв.м та коридор площею 4,1 кв.м. та ощадну книжку № рахунку НОМЕР_1; ОСОБА_1 приміщення приватного підприємства «Електрон», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у такій частині: торговий зал площею 37,5 кв.м, майстерню площею 21.6 кв.м, коридор площею 2,7 кв.м, туалет площею 2,0 кв.м, коридор площею 2,9 кв.м та ощадні книжки; ОСОБА_8 приміщення приватного підприємства «Електрон», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у такій частині: битовка площею 9,0 кв.м, кабінет площею 15,0 кв.м., причеп марки КМ38136 рік випуску 1994 та ощадні книжки.

Вказує, що спадкодавець була особою похилого віку та мала численні хвороби, внаслідок яких не могла самостійно пересуватись, обслуговувати себе, потребувала постійної сторонньої допомоги, їй необхідне було медичне функціональне ліжко. Доглядом матері, придбанням ліків та інших необхідних засобів для покращення стану її здоров'я, а також побутовим обслуговуванням займалися позивач та третя особа по справі. З часу коли мати перестала пересуватись позивач вимушена була наймати доглядальниць та оплачувати їх послуги.

В свою чергу донька спадкодавці ОСОБА_3 за весь час, починаючи з 2012 року, коли вона виїхала до Російської Федерації і по день смерті матері, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_7 року, не приймала участі в матеріальному утриманні матері, яка потребувала матеріального забезпечення у зв'язку із численною кількістю тяжких захворювань та їх ускладнень, які супроводжувались постійним перебуванням в лікарні та на амбулаторному лікуванні вдома, не цікавилась станом її здоров'я, не відвідувала її та не вчиняла жодних інших дій щодо утримання та надання будь-якої допомоги. Про безпорадний стан матері відповідачці було добре відомо, але, виїхавши до Російської Федерації, остання приїздила тільки один раз на рік влітку на тиждень, щоб відпочити на морі. Відповідачка не надавала матері ані матеріальної, ані будь-якої іншої допомоги, хоча, проживаючи тривалий час в РФ, мала дохід.

За таких обставин просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті матері на підставі ч.ч. 3, 5 ст. 1224 ЦК України.

08.06.2018 року до суду подано відзив на позов у якому представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 вказує на безпідставність вимог позову, оскільки доводи позовної заяви не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначає, що 08.05.2011 року відповідач з родиною була вимушена виїхати до Російської Федерації, де проживає по теперішній час, з 10.11.2011 року працює в м. Москва, у період відпусток, кожного літа, вона з родиною приїздила до матері та проживала з нею в будинку протягом двох-трьох тижнів, з чоловіком допомагали матері по господарству, робили поточний та капітальний ремонт. Коли мати тяжко захворіла, вона систематично підтримувала зв'язок з нею та сестрою ОСОБА_8, турбувалась про стан її здоров'я, забезпечувала необхідними лікарськими препаратами, надсилала грошові кошти на потреби хворої матері. Тому просила у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали із зазначених у ньому підстав.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, що зазначені у відзиві. В судових дебатах представник відповідача також вказувала на безпідставність вимог, оскільки положення ч.ч. 3, 5 ст. 1224 ЦК України поширюються лише на спадкоємців за законом, а не заповітом, яким в даному випадку є відповідач у справі.

Третя особа ОСОБА_6 пояснила, що вона та сторони у справі є сестрами, всі вони надавали допомогу матері в міру своїх можливостей. ОСОБА_3 цікавилась здоров'ям матері, телефонувала, передавала кошти та ліки, приїздила влітку кожного року, також інколи взимку на день народження матері.

Допитані судом свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надали свідчення про те, що працювали доглядальницями ОСОБА_7, з лютого 2016 року та з початку літа 2017 року відповідно, яка внаслідок наявних у неї хвороб не могла самостійно пересуватись та опікуватись собою. За період їх роботи матеріальним забезпеченням, забезпеченням ліками, засобами догляду та харчуванням ОСОБА_7 займались дочка ОСОБА_1, а також дочка ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_16 надала пояснення про те, що з вересня 2014 року працює нянею у ОСОБА_1, доглядає її дитину. Їй відомо, що мати ОСОБА_1 тяжко хворіла, її матеріальним забезпеченням, забезпеченням ліками, засобами догляду та харчуванням займались ОСОБА_1 Декілька раз вона по проханню ОСОБА_1 провідувала ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що є товаришем ОСОБА_1 та допомагав ОСОБА_1 з організацією поховання матері. При цьому, будь-якої допомоги від сестри ОСОБА_1 ОСОБА_3 на поховання не було. Також він за проханням ОСОБА_1 привозив до її матері няню, яка провідувала ОСОБА_7, привозила їй ліки, продукти та засоби догляду.

Допитана свідок ОСОБА_20 пояснила, що з 2000 року знайома з родиною ОСОБА_1, часто спілкувалась з ОСОБА_7, ОСОБА_3 була її улюбленою донькою, проживала в Москві, часто не приїздила, ОСОБА_7 дуже сумувала за донькою.

Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 надали пояснення про те, що тривалий час знайомі з родиною ОСОБА_1, коли ОСОБА_3 вийшла заміж за ОСОБА_23 вони стали кумами. Також пояснили, що родина ОСОБА_3 та ОСОБА_23 проживають в м. Москва, працюють там, через що приїздили не часто, як правило, у період відпустки: влітку та взимку, коли приїздили, то проживали в будинку ОСОБА_7, допомагали по господарству, робили поточний ремонт. Також ОСОБА_3 часто пересилала ліки та кошти на банківську картку ОСОБА_22, які вони потім передавали ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_24 повідомила, що є сестрою ОСОБА_23, брат з родиною проживає в м. Москва. Щодо надання ОСОБА_3 допомоги матері свідчила, що така допомога надавалась шляхом пересилання коштів на банківську карту ОСОБА_22, яка ці кошти передавала їй, а вона в свою чергу ОСОБА_8.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_7 року померла ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що Новокаховським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 16.11.2017 року складено актовий запис № 778.

За життя ОСОБА_7 склала два заповіти, посвідчені керуючою справами виконкому Райської сільської ради м. Нова Каховка Херсонської області Даніною І.О. від 30.07.2014 року.

Згідно заповіту, зареєстрованого в реєстрі за № 71, ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до заповіту, зареєстрованого у реєстрі за № 72, ОСОБА_7 заповіла:

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ідентифікаційний код НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_2, заповіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3;

приміщення приватного підприємства «Електрон», код ЄДРПОУ 22761586, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, заповіла в слідуючих частинах: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, - склад площею 32,4 кв.м та коридор площею 4,1 кв.м та ощадна книжна № рахунку НОМЕР_1; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, - торговий зал площею 37,5 кв.м, майстерню площею 21.6 кв.м, коридор площею 2,7 кв.м, туалет площею 2,0 кв.м, коридор площею 2,9 кв.м та ощадні книжки; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, - битовка площею 9,0 кв.м, кабінет площею 15,0 кв.м., причеп марки КМ38136 рік випуску 1994 та ощадні книжки.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

У відповідності до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до вимог абзацу 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч.5 ст.1224 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого ч. 3 ст. 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

З матеріалів справи вбачається, що всі спадкоємці, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Таким чином, враховуючи, що відповідач у справі є спадкоємцем за заповітами ОСОБА_7 від 30.07.2014 року, то встановлені абз. 2 ч. 3, та ч. 5 ст. 1224 ЦК України правила щодо усунення від права на спадкування на неї не поширюються.

Крім того, з пояснень учасників процесу та медичної документації вбачається, що останні роки свого життя ОСОБА_7 хворіла, не могла самостійно пересуватись, обслуговувати себе та потребувала постійної сторонньої допомоги, тобто перебувала у безпорадному стані.

З наведених вище положень ЦК та роз'яснень слідує, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

В ході розгляду даної справи будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 потребувала допомоги саме відповідача ОСОБА_3 і остання умисно ухилялась від надання такої допомоги, суду не надано, у зв'язку з чим доводи позову про ухилення відповідача від надання допомоги матері є необґрунтованими.

При цьому, покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_20 здебільшого підтверджують факт надання допомоги хворій матері позивачем ОСОБА_1, що не є предметом доказування в цій справі.

За встановлених обставин у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6, про усунення від права на спадкування, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляція безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 26.10.2018 року.

Суддя Д. В. Червоненко