Решение № 77357779, 01.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2018 року м. Рівне №817/1424/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 доДержавна установа "Городищенська виправна колонія (№96) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (далі - ДУ "Городищенська ВК (№96)" та просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду матеріалів з питання застосування до засудженого ОСОБА_4 можливості зміни умов тримання шляхом переведення його до колонії іншого рівня безпеки, згідно зі ст. 101 КВК України;

зобов’язати відповідача розглянути питання застосування до засудженого ОСОБА_4 можливості зміни умов тримання шляхом переведення його до колонії середнього рівня безпеки, згідно зі ст. 101 КВК України.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що він відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в звичайних жилих приміщеннях максимального рівня безпеки ДУ "Городищенська ВК (№ 96)". Рішенням комісії Городищенської виправної колонії (№ 96) по розгляду матеріалів щодо зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх до колонії іншого рівня безпеки, згідно зі ст.101 КВК України, відмовлено в зміні умов тримання шляхом переведення засудженого ОСОБА_4 до виправної колонії середнього рівня безпеки, як такому, що не стає на шлях виправлення (витяг з протоколу № 26 від 13.12.2017).

Позивач вказав, що відповідно до Положення про комісію установи покарань, затвердженого наказом ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)" від 06.06.2017 за №100/ОД-17, комісія розглядає матеріали, в тому числі з питання застосування до засудженого, який відбув зазначену законом частину покарання, можливості заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Цим же наказом затверджено склад комісії по розгляду питання щодо застосування до осіб, позбавлених волі, умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини більш м'яким та заміни умов тримання.

Позивач вважає, що відмова в зміні умов тримання шляхом переведення засудженого ОСОБА_4 до виправної колонії середнього рівня безпеки (звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня) прийнята органом, який не передбачений ні наказами ДУ "Городищенська ВК (№96)", в тому числі від 06.06.2017 за № 100/од-17, ні наказами Міністерства юстиції України, зокрема від 27.02.2017 № 680/5, яким затверджено Положення про центральну, міжрегіональну комісію та комісію слідчого ізолятора з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення. Відтак, вважає, що питання заміни умов тримання шляхом переведення засудженого ОСОБА_4 до виправної колонії середнього рівня безпеки із звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня, відповідачем не розглянуто, що суперечить вимогам ст.ст. 100, 101 КВК України

Окрім цього, позивач не погодився з підставою для відмови в зміні йому умов тримання як такому, що не стає на шлях виправлення.

Ухвалою від 29.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, подав відзив (а.с.40-45). Обґрунтовуючи заперечення, вказав, що в установі відповідача створена комісія по розгляду питання щодо застосування до осіб, позбавлених волі, умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким та змін умов тримання в порядку, передбаченому пунктом 6.1 Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 №845/7, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.2012 за № 957/21269 (далі - Інструкція). Відтак, вважає безпідставними доводи позивача щодо розгляду його питання неуповноваженою комісією та заперечує допущену установою бездіяльність щодо позивача.

Щодо підстав, за яких позивачу комісією відмовлено в зміні умов тримання, відповідач зазначив, що під час тримання у Кіровоградському слідчому ізоляторі ОСОБА_4 допустив два порушення режиму утримання, а саме 18.08.2015 порушив розпорядок дня (відбій), оголошено попередження, а також 28.03.2016 зберігання заборонених предметів (мобільний телефон), оголошено догану. На противагу стягнень заходи заохочення не застосовувались.

Відповідач зазначив, що статтею 100 КВК України передбачено, що зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі залежить від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання. Умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду.

Вказав, що відповідно до характеристики позивач на виробництві установи не працевлаштований; бажання працювати не виявляє. При цьому, основною підставою застосування до засудженого статті 101 КВК України є його ставлення до праці. Також у характеристиці зазначено, що зовнішній вигляд не завжди охайний.

Відповідач зауважив, що доцільність надання пільги у вигляді зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до установи іншого рівня безпеки, з менш суворими умовами тримання, є процесом оціночним, яке вирішується членами комісії.

З огляду на те, що позивач відбуває покарання у державній установі "Городищенська виправна колонія (№ 96)" з 15.11.2017, а засідання комісії відповідача по розгляду матеріалів щодо зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх до колонії іншого рівня безпеки відбувалося 13.12.2017, даного часового проміжку недостатньо для повного, всебічного та об'єктивного дослідження ступеня виправлення засудженого ОСОБА_4, а також можливості застосування до нього пільги, передбаченої ст.101 КВК України. На основі матеріалів особової справи, внутрішніх суджень та переконань членів комісії було винесене рішення: відмовити в зміні умов тримання шляхом переведення засудженого до виправної колонії середнього рівня безпеки з звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки.

Також відповідач зазначив, що Інструкція, яка регулює діяльність комісії, не обмежує права членів комісії на голосування за те чи інше рішення. Остаточне рішення комісії визначається шляхом підрахунку голосів її членів і ухвалюється простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Вважає, що суд не може перебирати на себе функції вказаної комісії та не має повноважень на здійснення перевірки рішення колегіального органу по суті, оскільки прийняття вказаного рішення відноситься до компетенції цього органу.

За наведеного, відповідач просив відмовити в позові повністю.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в обґрунтування якої окрім підстав, наведених в позовній заяві, зазначив, що відповідно до довідки від 16.11.2017 ОСОБА_4 в силу ч.14 ст.134 КВК України стягнень не має. Посилання відповідача на наявність у позивача стягнень, які погашені, не ґрунтується на законі. Також вказав на позитивну характеристику позивача від 16.11.2016 (а.с.68-73).

В судовому засіданні позивач та представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені в заявах по суті справи.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, з урахуванням такого.

Матеріалами справи стверджується і сторони не заперечують, що ОСОБА_4 16.06.2015 засуджений Ленінським районним судом м. Кіровограда за ст.ст. 15 ч.2 - 152 ч.3, 71 КК України до 8 років 8 місяців позбавлення волі.

Рішенням комісії з питань розподілу в Кіровоградській області від 23.11.2015 позивачу визначено виправну колонію максимального рівня безпеки з відбуттям покарання в звичайних жилих приміщеннях.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10.02.2016 зараховано строк попереднього ув'язнення у строк покарання з 06.10.2014 по 10.11.2015.

В місцях позбавлення волі позивач знаходиться з 16.06.2015.

Відбував покарання:

в період з 08.12.2015 по 13.03.2016 в державній установі "Сокальська виправна колонія №47";

з 13.03.2016 по 06.12.2016 в УВП № 14 м. Кіровоград;

з 06.12.2016 по 12.06.2017 в Львівській УВП № 19;

з 20.06.2017 по 15.11.2017 в державній установі "Сокальська виправна колонія № 47";

з 15.11.2017 відбуває покарання в державній установі "Городищенська виправна колонія № 96" (а.с.37).

Таким чином, судом встановлено, що на час судового розгляду адміністративної справи позивач, засуджений до позбавлення волі, відбуває покарання в ДУ "Городищенська ВК (№96)" максимального рівня безпеки в звичайних жилих приміщеннях.

Суд встановив, що відповідно до Протоколу № 26 від 13.12.2017 ДУ "Городищенська ВК (№ 96)" відбулося засідання комісії Державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)" по застосуванню до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, зміні умов тримання засуджених шляхом переведення їх до колонії іншого рівня безпеки, згідно зі ст.101 КВК України, вирішення питання подання матеріалів до суду для встановлення відносно засуджених адміністративного нагляду при звільненні по відбуттю строку кримінального покарання (далі - протокол засідання комісії № 26 від 13.12.2017) (а.с.82-84).

Протоколом засідання комісії № 26 від 13.12.2017 стверджено, що на засіданні комісії були присутні:

начальник установи полковник внутрішньої служби ОСОБА_5 (голова комісії),

фахівець групи по контролю за виконанням судових рішень ОСОБА_6 (секретар комісії),

перший заступник начальника установи підполковник внутрішньої служби ОСОБА_7,

виконуючий обов'язки заступника начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи майор внутрішньої служби ОСОБА_8,

заступник начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення капітан внутрішньої служби ОСОБА_9,

директор підприємства установи старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_10,

помічник начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_11,

начальник оперативного відділу майор внутрішньої служби ОСОБА_12,

начальник відділу нагляду і безпеки установи капітан внутрішньої служби ОСОБА_13,

психолог відділу соціально-виховної та психологічної роботи старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_14,

начальник медичної частини ОСОБА_15

Відповідно до пункту 9 протоколу засідання комісії № 26 від 13.12.2017, ОСОБА_4, засуджений за ст.ст.15 ч.2 - 152 ч.3, ст.71 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі. Раніше судимий п'ять разів. Ст.101 КВК України - 30.11.2017. Бажання працювати не виявляє, не працевлаштований. За час відбування покарання ОСОБА_4 скоїв два порушення встановленого порядку відбування покарання. Заохочень не має.

Згідно з висновком комісії: засуджений ОСОБА_4 не стає на шлях виправлення.

Комісія одноголосно вирішила: відмовити засудженому ОСОБА_4 в застосуванні до нього пільги, передбаченої ст.101 КК України (а.с.84).

Вважаючи неправомірним прийняте щодо нього рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує таке.

Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі регламентована статтею 100 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), якою встановлено, що залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду (частина перша).

Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії. У разі якщо така постанова передбачає збільшення обсягу встановлених обмежень і більш суворі умови тримання, вона погоджується із спостережною комісією (частина друга).

Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області. У разі якщо таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією (частина третя).

Відповідно до частини першої статті 101 КВК України засуджені, які стають на шлях виправлення, переводяться:

з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання;

із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання;

у колоніях мінімального і середнього рівня безпеки - до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття:

1) не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості;

2) не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5 затверджено Положення про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2017 р. за №265/30133(далі - Положення № 265/30133).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Положення № 265/30133 зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки, погодженим керівником міжрегіонального управління (додаток 5).

Пунктом 4 розділу V Положення № 265/30133 про переведення встановлено, що при вирішенні питання переведення засуджених, які стають на шлях виправлення, з приміщень камерного типу у звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонії середнього рівня безпеки слід керуватись строками, установленими статтею 101 Кримінально-виконавчого кодексу України стосовно засуджених, направлених для відбування покарання до цих установ із слідчого ізолятора.

У випадках, коли подання передбачає переведення засудженого у більш суворі умови тримання або збільшує обсяг установлених правообмежень, воно обов’язково погоджується зі спостережною комісією.

Вищезазначеним наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5 також затверджено Положення про центральну, міжрегіональну комісії та комісію слідчого ізолятора з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2017 р. за № 266/30134 (далі - Положення № 266/30134).

Відповідно до пункту 3 Положення № 266/30134 центральна комісія утворюється Міністром юстиції України у кількості не менше дев’яти осіб.

Основними завданнями центральної комісії є, зокрема, розгляд питань зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі шляхом переведення їх до виправних колоній іншого рівня безпеки згідно з вимогами статей 100, 101, 147 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Пунктом 6.1 Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 №845/7, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.2012 за № 957/21269 (далі - Інструкція № 957/21269), встановлено, що для розгляду питання про подання:

до суду - матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81,107 Кримінального кодексу України), заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (статті 82 Кримінального кодексу України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі";

до Апеляційної комісії - матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених часинками першою і третьою статті 101, статтею 147 Кримінально-виконавчого кодексу України,

в установі (СІЗО) створюється комісія у такому складі: голова комісії - начальник установи (СІЗО); члени комісії - заступники начальника установи (СІЗО), начальник оперативного підрозділу, начальник медичної частини та начальник підрозділу, який є секретарем комісії. До складу комісії також можуть включатися за їх згодою керівники загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів при установі, представники методично-виховної ради установи (педагогічної ради).

Пунктом 6.2 Інструкції № 957/21269 встановлено, що за три місяці до розгляду матеріалів на засіданні комісії підрозділ складає списки засуджених, які надаються для організації роботи з підготовки матеріалів заступнику начальника установи (СІЗО) із соціально-виховної та психологічної роботи, начальнику оперативного підрозділу, начальнику медичної частини, а щодо засуджених, які підпадають під встановлення адміністративного нагляду, також до відділу нагляду та безпеки установи.

Згідно з п.6.3 Інструкції № 957/21269 засіданні комісії відбуваються у визначеному для цього приміщенні установи (СІЗО) в присутності засудженого, стосовно якого розглядається це питання. Засідання комісії проводяться не менше двох разів на місяць.

Рішення комісії ухвалюється простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на її засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним (п.6.4 Інструкції № 957/21269).

Відповідно до п.6.5 Інструкції № 957/21269 засідання комісії оформлюється протоколом, який підписується головою та секретарем комісії. До протоколу комісії вносяться дані про те, які посадові особи були присутні на її засіданні, прізвище, ім'я та по-батькові засудженої особи, за якими статтями Кримінального кодексу України вона засуджена, строк покарання та його початок, кількість попередніх судимостей, яка частина строку покарання відбута, дані про поведінку засудженого в період відбування покарання, прізвище та посада особи, яка ці відомості доповіла, результати голосування, а у разі прийняття рішення про відмову у застосуванні до засудженого положень статей 81, 82, 107 Кримінального кодексу України зазначаються підстави відмови. Рішення комісії оголошується засудженому під особистий підпис на витязі з протоколу, який долучається до його особової справи (а.с.50-51).

Суд встановив, що наказом ДУ "Городищенська ВК (№ 96)" від 06.06.2017 № 100/ОД-17 на виконання вимог ст.ст.81, 82 КК України та ст.ст. 100, 101 КВК України наказано з метою організації роботи, пов'язаної із застосуванням до осіб умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, переведення з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки та переведення із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки, створити комісію у складі:

голова комісії - начальник установи полковник внутрішньої служби ОСОБА_5,

заступник голови комісії - перший заступник начальника установи підполковник внутрішньої служби ОСОБА_7,

секретар комісії - старший інспектор групи по контролю за виконанням судових рішень установи майор внутрішньої служби ОСОБА_16,

члени комісії:

заступник начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи майор внутрішньої служби ОСОБА_17,

заступник начальника установи із інтендантського та комунально-побутового забезпечення капітан внутрішньої служби ОСОБА_9,

начальник оперативного відділу установи майор внутрішньої служби ОСОБА_12,

начальник відділу нагляду та безпеки установи капітан внутрішньої служби ОСОБА_13,

психолог відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_14,

головний бухгалтер установи старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_18,

помічник начальника установи з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_11,

начальник медичної частини установи,

директор Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня ОСОБА_19 (за згодою),

директор Городоцького навчального центру (№ 96) ОСОБА_20 (за згодою).

У разі вибуття вищеперерахованих посадових осіб з установи чи їх відсутності з поважних причин до складу комісії входить працівник, який призначений на посаду або на якого покладено тимчасове виконання обов'язків (а.с.52).

Відповідно до Положення про комісію установи виконання покарань, затвердженого наказом ДУ "Городищенська ВК (№ 96)":

- діяльність комісії будується на принципах законності, гуманізму, справедливості, колегіальності у прийнятті рішень, відкритості та демократичності.

- комісія зобов'язана, зокрема: на підставі вивчення матеріалів, які характеризують засудженого, визначати його ставлення до вимог встановленого порядку відбування покарання, до праці та навчання, згідно з положеннями ст.ст. 100, 101, 147, 151-1 КВК України визначати доцільність зміни умов тримання засудженого; повторно розглядати питання у разі, якщо буде встановлено, що документи, які подавалися на розгляд комісії, мали помилки або неточності, які вплинули на рішення, прийняте по цьому питанню. При цьому зазначені обставини повинні бути доведені документально відповідною службовою перевіркою, про що повідомляється територіальний орган ДПтС України;

- присутність засудженого під час розгляду комісією його питання є обов'язковою;

- для визначення ставлення засудженого до вимог встановленого порядку відбування покарання, до праці та навчання згідно з положеннями ст.ст. 81, 82, 107 КК України, 100, 101 КВК України та винесення рішення про доцільність застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким та зміни умов тримання засудженого комісія розглядає матеріали, які характеризують кожного засудженого та оцінює виправлення засудженого на підставі діючих нормативно-правових документів кримінального та кримінально-виконавчого законодавства і методичних рекомендацій ДПтС України (а.с.53-56).

Судом встановлено, що з витягом з протоколу № 26 засідання комісії від 13.12.2017 позивач ознайомлений під підпис (а.с.7), відповідний витяг долучено до матеріалів особової справи засудженого.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що засідання комісії 13.12.2017 відбулося за його участю.

Досліджені судом матеріали справи співвідносно до наведених вище норм законодавства та розпорядчих документів, виданих відповідачем, дають суду підстави для висновку, що питання про застосування до позивача пільги, передбаченої ст.101 КВК України, було розглянуте 13.12.2017 повноважним складом відповідної комісії виправної установи та відповідно до встановленої процедури. А відтак суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача в частині, що відмова в зміні умов тримання шляхом переведення до виправної колонії середнього рівня безпеки прийнята неуповноваженим органом, та в частині, що питання зміни умов тримання позивача відповідачем не розглянуте, оскільки такі пояснення спростовані зібраними у справі доказами.

З огляду на наведене, позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо нерозгляду матеріалів з питань застосування до засудженого ОСОБА_4 можливості зміни умов тримання шляхом переведення його до колонії іншого рівня безпеки, згідно зі ст.101 КВК України, є безпідставною, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Як встановлено з пояснень позивача, звернувшись до суду, він фактично не погодився з правомірністю рішення відповідача про відмову в зміні йому умов відбування покарання шляхом переведення до виправної установи середнього рівня безпеки відповідно до положень ст.101 КВК України.

За приписами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що відповідно до протоколу засідання комісії №26 від 13.12.2017, комісія, одноголосно прийнявши рішення про відмову позивачу в застосуванні до нього пільги, передбаченої ст.101 КВК України, врахувала, що за час відбування покарання позивач скоїв два порушення встановленого порядку відбування покарання; заохочень не має (а.с.84).

Зазначені обставини також відображені в довідці про наявність заохочень та стягнень у засудженого від 16.11.2017 (зазначено, що стягнення погашені) та в характеристиці від 16.11.2017 (а.с.37,38).

Дослідженням особової справи засудженого встановлено, що ОСОБА_4 під час перебування в Кіровоградському слідчому ізоляторі допустив два порушення встановленого порядку відбування покарання, за що застосовано стягнення: 18.08.2015 - оголошено попередження, 28.03.2016 - оголошено догану (а.с.48,49). Інші стягнення станом на 13.12.2017 відсутні.

Суд враховує, що відповідно до ч.14 ст.134 КВК України якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.

З огляду на наведене, суд зазначає, що на час розгляду відповідачем питання щодо застосування до позивача пільг, передбачених ст.101 КВК України, останній є таким, що стягнень немає, однак зазначені обставини відповідачем безпідставно не були враховані.

Окрім цього, суд встановив, що в матеріалах особової справи засудженого на арк.22 вміщений рапорт з відміткою Враховано" за підписом начальника відділення СПС № 5 на ім'я начальника СВК (№47), за змістом якого засудженому ОСОБА_4 за активну участь у проведенні святкових та виховних заходів, виявлення ініціативи щодо покращення побутових умов у відділенні, хорошу поведінку та виявлення ініціативи у роботах по упорядкуванню прилеглої території відділення оголошена: "Подяка" (а.с.121).

З таким рапортом позивач ознайомлений під підпис.

За встановлених обставин, суд вважає необґрунтованим неврахування відповідачем при вирішенні на засіданні комісії від 13.12.2017 питання про застосування до позивача пільги, передбаченої ст.101 КВК України, наявності у нього заохочення, позаяк відповідний документ міститься в особовій справі засудженого.

Таким чином, документи, враховані комісією щодо позивача, є неповними.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач відбуває покарання в установі відповідача з 15.11.2017. Відтак, не може бути визнано обґрунтованим твердження в характеристиці від 16.11.2017 про те, що позивач на виробництві не працевлаштований, бажання працювати не виявляє.

Відповідно до частини першої статті 118 КВК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

З огляду на наведене, суд враховує, що в матеріалах особової справи засудженого відсутні будь-які відомості, що відповідачем вживалися заходи щодо залучення ОСОБА_4 до праці, як і відсутні відомості, що він від працевлаштування відмовився.

Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що відповідач на засіданні комісії 13.12.2017 при прийнятті рішення про відмову в застосуванні до позивача пільги, передбаченої ст.101 КВК України, діяв необ'єктивно та необґрунтовано, позаяк не врахував всіх обставин, які характеризують особу засудженого та документально підтверджуються матеріалами його особової справи. При цьому, права та інтереси позивача були порушені не внаслідок бездіяльності відповідача, а безпосередньо внаслідок прийнятого відповідачем рішення на засіданні комісії 13.12.2017.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За встановлених в ході судового розгляду справи обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення комісії відповідача, оформлене протоколом № 26 від 13.12.2017, в частині відмови засудженому ОСОБА_4 в застосуванні до нього пільги, передбаченої ст.101 КВК України, оскільки таке рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним.

Вирішуючи питання щодо належного способу поновлення порушеного права, суд враховує, що прийняття рішення щодо зміни умов відбування покарання відноситься до компетенції уповноваженої комісії виправної установи та приймається на власний розсуд членами комісії шляхом голосування, з урахуванням всіх обставин, які характеризують засудженого.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд вважає, що для ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача вирішити питання щодо зміни умов тримання засудженого ОСОБА_4 з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними та допустимими доказами правомірності своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Таким чином, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 (відбуває покарання в Державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)" 45341 с. Городище, Рівненського району Рівненської області) до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (45341 с. Городище, Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 08564386) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення комісії Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" по застосуванню до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, зміні умов тримання засуджених шляхом переведення їх до колонії іншого рівня безпеки, згідно ст.101 КВК України, вирішення питання подання матеріалів до суду для встановлення відносно засуджених адміністративного нагляду при звільненні по відбуттю строку кримінального покарання, оформлене протоколом № 26 від 13.12.2017, в частині відмови засудженому ОСОБА_4 в застосуванні до нього пільги, передбаченої ст.101 КВК України.

Зобов'язати Державну установу "Городищенська виправна колонія (№96)" вирішити питання щодо зміни умов тримання засудженого ОСОБА_4 з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні позову в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.