Решение № 77301487, 12.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2018 року м. Рівне №817/1536/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 доМіністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2В.) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі – відповідач МО України), третя особа: ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (надалі – третя особа), в якому просить:

визнати протиправним і скасувати пункт 15 рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги йому у зв’язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, з 23.12.2015, внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2018 №20;

зобов’язати Міністерство оборони України призначити і виплати позивачу одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.12.2015, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах в період з 12.05.1984 по 28.04.1986, а в період з 12.05.1984 по 28.04.1986 проходив військову службу в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях. 29.08.2008 йому вперше встановлено третю групу інвалідності з 20.08.2008, яка настала внаслідок загального захворювання (не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби або проходженням військової служби). 02.10.2009 та 27.08.2010 позивачу встановлено повторно третю групу інвалідності, яка настала внаслідок загального захворювання (не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби або проходженням військової служби). З урахуванням постанови Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.08.2011 позивачу з 14.09.2011 встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювань, що отримані позивачем захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Ствердив, що 23.12.2015 позивачу встановлено другу групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а з 08.02.2016 йому встановлено статус інваліда війни другої групи.

01.06.2016 позивач звернувся до відповідача через ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про виплату йому одноразової грошової допомоги саме як інваліду другої групи з 23.12.2015 та додав усі належні, на його думку, документи, встановлені п. 11 Порядку №975. Проте, рішенням комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 документи позивача повернуті на доопрацювання, позаяк немає підтвердження настання інвалідності відповідно протягом трьох місяців після звільнення з військової служби.

На виконання постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 25.09.2017 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 у праві №760/18103/16-а відповідач повторно розглянув заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням йому 2 групи інвалідності з 23.12.2015, за результатами чого Міністерство оборони України прийняло рішення, пунктом 15 якого відмовило в призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що інвалідність 2 групи ОСОБА_2 встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення із служби.

Таким чином, позивач вважає, що право на одержання одноразової грошової допомоги підтверджується постановою суду, яка набрала законної сили.

Позивач, вважаючи відмову Міністерства оборони України протиправною, просить скасувати пункт спірного рішення та зобов’язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Окрім цього, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат.

Відповідач позов не визнав, подавши відзив на позовну заяву (а.с.69-70), в обґрунтування якого вказав, що, оскільки первинна група інвалідності, внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, була встановлена позивачу з 14.09.2011 та в матеріалах справи відсутня інформація про настання інвалідності в період проходження позивачем строкової військової служби в 1984-1986 році, чи не пізніше ніж через три місяці після звільнення, підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю немає. Відповідач також вважає, що позивач помилково трактує правові норми ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На думку відповідача позивач не врахував, що приписами зазначеної статті законодавець серед осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, розмежовує такі категорії осіб як військовослужбовці (для них право на допомогу не обмежено жодними часовими рамками) та військовослужбовці строкової служби (для них обов’язковою умовою набуття права на допомогу визначено часові рамки встановлення інвалідності – в межах трьох місяців після звільнення зі служби).

Також відповідач посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, які в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України повинні бути враховані при вирішенні спірних правовідносин.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, до суду було надано письмові пояснення у яких вказано, що на ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення до виплат документів. ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат здійснював лише оформлення документів від заявника, та направив їх встановленим порядком та у визначенні строки на розгляд комісії. Отже, вважає, що ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат виконав все, що входить в коло його повноважень. Тому, позов вважає безпідставним та просить відмовити в його задоволенні повністю.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням такого.

Встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив строкову військову службу на території республіки Афганістан в період з 12.05.1984 по 28.04.1986 (а.с.16-17).

10.04.1997 Рокитнівським районним військовим комісаріатом Рівненської області видано ОСОБА_2 посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій Серія АБ №108332 (а.с.18).

Судом встановлено, що з 20.08.2008 ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності загального захворювання на строк до 20.08.2008, що підтверджується витягом з акта огляду у МСЕК до довідки СЕР. МСЕ №135345 (а.с.20).

З 01.09.2010 та повторно з 01.09.2011 позивачу повторно встановлювалась третя група інвалідності по загальному захворюванню на строк до 01.09.2011, що підтверджується виписками з акта огляду МСЕК Сер. РВН №161293, РВН №162148. Зазначено, що дата чергового переогляду «серпень 2011 р.» (а.с.21-22).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1364 від 04.08.2011, захворювання рядового запасу ОСОБА_2 пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.23).

Довідкою до акта огляду МСЕК Серія РВН №0188293 підтверджується, що ОСОБА_2В за результатами повторного огляду 14.09.2011 встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлена довічно (а.с.24).

За результатами повторного огляду ОСОБА_2 23.12.2015 йому було встановлено другу групу інвалідності з 23.12.2015 довічно у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с.25).

01.06.2016 позивач звернувся до Військового комісара ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с.26).

02.06.2016 ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат звернувся до Директора Департаменту фінансів МО України із листом №ВСЗ/656, в якому вказав, що командування вважає, що ОСОБА_2 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, але заявник наполягає на розгляду його документів комісією МО України (а.с.27).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних з виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 №72 вирішено за результатами розгляду поданих документів ОСОБА_2 повернути документи до обласного військового комісаріату у зв’язку з тим, що комісія дійшла висновку про необхідність направлення на доопрацювання документів, позаяк матеріали не містять підтвердження про настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби (а.с.28)

Постановою Солом’янського районного суду м. Києві від 25.09.2017 у справі №760/18103/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №760/18103/16-а, позов ОСОБА_2 до МО України, третя особа, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов’язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України в частині нерозгляду документів, направлених 02 червня 2016 року ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом, щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності внаслідок захворювань, отриманих під час виконання обов’язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні/ та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Зобов’язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2, подану з висновком ОСОБА_1 обласного військового комісаріату 02 червня 2016 року, відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні / та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

В решті позову відмовлено (а.с. 29-45).

За результатами повторного розгляду документів ОСОБА_2 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: солдату в запасі ОСОБА_2 з тих підстав що згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на час первинного встановлення заявнику інвалідності, а також підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, було передбачено, що одноразова грошова допомога особам, звільненим із строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Вказано, що зміна групи інвалідності у ОСОБА_2 відбулася понад дворічний термін, що згідно з п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку №975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв’язку зі зміною групи інвалідності (а.с.46).

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантія військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Статтею 1 Закону №2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст.1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

На час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, тобто на час набуття позивачем права на отримання допомоги, діяв Закон №2011-ХІІ та постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

За приписами п.6 ч. 2 ст.16 №2011-ХІІ (в редакції, станом на день звернення позивача до відповідача 01.06.2016) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 який проходив строкову військову службу в період з 12.05.1984 по 28.04.1986, інвалідність ІІІ групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби встановлено із 14.09.2011, а інвалідність ІІ групи встановлено з 23.12.2015, тобто інвалідність встановлена значно пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, хоча і внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.

Отже, ані статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, ані Порядком №975, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року справа №750/5581/17, від 26.06.2018 у справі №750/5074/17.

Позивач відноситься до категорії військовослужбовців строкової служби, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги такій категорії осіб законодавцем обмежено, окрім іншого, встановленням інвалідності в період проходження ним військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення такої особи з військової служби.

Неконституційність такого врегулювання вказаних правовідносин в установленому порядку не визнана.

При цьому, суд зазначає, що Постановою Солом’янського районного суду м. Києві від 25.09.2017 у справі №760/18103/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №760/18103/16-а, не визнавалось за позивачем право на одержання одноразової грошової допомоги, а було встановлено порушення відповідачем процедури розгляду документів ОСОБА_2 у зв’язку з їх поверненням без розгляду.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (вул. Кузнєцова, 20, с. Остки, Рокитнівський р-н., Рівненська обл., 34252, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (вул. Грабник, 4, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 08060817) про визнання протиправним і скасування пункту рішення, зобов’язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.