Решение № 77280706, 22.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2018 року № 826/14585/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ред Оптімал» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2016 №0048651201 та №0048641201, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ред Оптімал» (далі також - позивач, ТОВ «Ред Оптімал») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2016 №0048651201 та №0048641201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на відсутність у контролюючого органу станом на кінець 2016 року правових підстав для проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати платником грошових зобов'язань до бюджетів, як такої, що була проведена всупереч порядку визначеному пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України. Позивач стверджує, що контролюючий орган при проведенні такої перевірки, результати якої оформлені актом від 07.07.2016 №6305/26-52-12-01-14/37017989, порушив право платника податків (позивача) на надання пояснень з питань, що ймовірно виникли під час проведення перевірки, та всупереч нормі п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення в день складання акта. Крім того, позивач заперечував обґрунтованість висновків акта перевірки, посилаючись на обставини своєчасності перерахування ТОВ «Ред Оптімал» сум коштів в оплату задекларованих сум податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 відкрито провадження у справі №826/14585/17 за даним позовом ТОВ «Ред Оптімал», закінчено підготовче провадження у справі та дану справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні.

Присутні у судовому засіданні 16.01.2018 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідача заперечував проти задоволення позову, з мотивів, що наведені в тексті відзиву на позовну заяву.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що в ході проведеної камеральної перевірки позивача встановлено факти несвоєчасної сплати платником сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість. За наслідками проведеної камеральної перевірки до ТОВ «Ред Оптімал» відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України застосовано штрафи. Таким чином, представник відповідача вважає, що податкова інспекція діяла в межах та спосіб, визначений чинним податковим законодавством, а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2016 №0048651201 та №0048641201 відсутні.

16.01.2018 суд, керуючись ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент вчинення відповідної процесуальної дії), ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.07.2016 ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка, предметом якої було питання своєчасності сплати ТОВ «Ред Оптімал» узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених згідно податкового повідомлення-рішення №0001522201 від 10.03.2015, податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди 2015 року. За результатами такої перевірки був складений акт №6905/26-52-12-01-14/37017989 від 07.07.2016.

В ході проведення такої перевірки перевіряючим встановлено порушення товариством граничного строку сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: граничний термін сплати податку, всього на загальні суми 212 006,60 грн. і 19 249,40 грн., нарахованих на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001522201 від 10.03.2015, податкових декларації з податку на додану вартість реєстр. №9101514318 від 20.05.2015, №9175218921 від 20.08.2015, № 9235091466 від 17.11.2015, №9273689694 від 19.01.2016, - на строки до та більше 30 календарних днів.

07.07.2016 на підставі цього акта перевірки ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняла оспорювані у справі податкові повідомлення-рішення форми «Ш»:

- за № 0048651201, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 212 006,60 грн. всього на строк більше 30 календарних днів, нарахувала товариству штраф у сумі 42 401,32 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань);

- за № 0048641201, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 19 249,40 грн. всього на строк до 30 календарних днів, нарахувала товариству штраф у сумі 1 924,94 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 07.07.2016 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно норм ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у силу приписів норм п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У свою чергу, в абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

У випадку несплати платником податків у встановлені суми узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), така в розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України набуває статусу податкового боргу.

У силу приписів п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, в розумінні п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За даними розрахунків штрафних санкцій до акта перевірки 6905/26-52-12-01-14/37017989 від 07.07.2016 зафіксовано, що упродовж періоду з 21.07.2015 по 29.02.2016 позивач несвоєчасно погасив (сплатив) податкові зобов?язання з податку на додану вартість, що були задекларовані ним у поданих податкових деклараціях (реєстр. №9101514318 від 20.05.2015, №9175218921 від 20.08.2015, № 9235091466 від 17.11.2015, №9273689694 від 19.01.2016) та визначені згідно податкового повідомлення-рішення № 0001522201 від 10.03.2015. Так, за даними вказаних розрахунків сум штрафних, а також наданих відповідачем витягів з інтегрованої картки платника податку на додану вартість - ТОВ «Ред Оптімал» за 2015 - 2016 роки: грошове зобов?язання, нараховане до сплати 27.04.2015 згідно податкового повідомлення-рішення № 0001522201 від 10.03.2015 у сумах 4 185,90 грн. та 4002,35 грн., були сплачені 26.08.2015 та 21.07.2015; грошове зобов?язання, нараховане до сплати 02.06.2015 згідно декларації реєстр. № 9101514318 від 20.05.2015 у сумі 201 128 грн. було сплачено 26.08.2015; грошове зобов?язання, нараховане до сплати 31.08.2015 згідно декларації реєстр. № 9175218921 від 20.08.2015 у сумах 1 190 грн. та 17 749 грн. було сплачено 24.11.2015 та 14.09.2015; грошове зобов?язання, нараховане до сплати 01.12.2015 згідно декларації реєстр. № 9235091466 від 17.11.2015 у сумі 1 500,35 грн., було погашено платником 27.01.2016.; грошове зобов?язання, нараховане до сплати 31.01.2016 згідно декларації реєстр. № 9273689694 від 19.01.2016 у сумі 1 500,40 грн., було погашено платником 29.02.2016.

Поряд з цим, як стверджує позивач, задекларовані ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди квітень 2015 року (реєстр. № 9101514318 від 20.05.2015) у сумі 201 128 грн., липень 2015 року (реєстр. № 9175218921 від 20.08.2015) у сумі 281 819 грн., грудень 2015 року (датована 19.01.2016) у сумі 66 926 грн. були сплачені ним 28.05.2015, 20.08.2015, 26.01.2016. На підтвердження наведених обставин позивач надав суду разом з матеріалами позову копії відповідних податкових декларацій з роздруківками електронних квитанцій №1, копії платіжних доручень ТОВ «Ред Оптімал» №3680 від 28.05.2015 на суму 201 128 грн., №3957 від 20.08.2015 на суму 181 819 грн., №3953 від 20.08.2015 на суму 100 000 грн., №4636 від 26.01.2016 - з відмітками банку про проведення платежів в день складання таких платіжних документів.

Дослідивши та проаналізувавши зміст витягів з інтегрованої картки платника податку на додану вартість (позивача) за 2015 - 2016 роки, суд встановив наступне. Станом на 24.04.2015 в інтегрованій картці ТОВ «Ред Оптімал» обліковувалась переплата по податку у сумі 500 грн. Того ж дня в інтегрованій картці платнику до сплати проведено суму грошового зобов'язання у розмірі 209 316,24 грн., визначеного згідно податкового повідомлення-рішення № 0001522201 від 10.03.2015, та внаслідок цього збільшено суму недоїмки на вказану суму коштів. 28.05.2018 сплачені платником кошти у сумі 201 128 грн. на поповнення спецрахунку ПДВ були зараховані в рахунок погашення суми грошового зобов'язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001522201 від 10.03.2015. Станом на 28.05.2018 в інтегрованій картці платника обліковувалась недоїмка у розмірі 8 188,24 грн. (залишок непогашеної суми грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню № 0001522201 від 10.03.2015), та з урахуванням нарахованої до сплати 30.05.2018 суми податкового зобов'язання у розмірі 201 128 грн. по податковій декларації № 9101514318 від 20.05.2015, сума недоїмки станом на 20.07.2015 становила 209 316,24 грн. 20.07.2015 в інтегрованій картці платнику до сплати проведено суму грошового зобов'язання у розмірі 29 710,40 грн., визначеного згідно податкового повідомлення-рішення № 0023021501 від 30.06.2015, та внаслідок цього збільшено суму недоїмки до 239 026,64 грн. 26.08.2015 сплачені платником кошти у сумі 281 819 грн. для поповнення сперханку ПДВ були зараховані контролюючим органом в оплату грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню № 0001522201 від 10.03.2015 та податкового зобов'язання за податковою декларацією № 9101514318 від 20.05.2015. 30.08.2015 в інтегрованій картці платника була нарахована до сплати сума податку у розмірі 281 819 по податковій декларації № 9175218921 від 20.08.2015 обліковувалось як сума недоїмки до 24.11.2015. Станом на 30.11.2015 в інтегрованій картці платника обліковувалась переплата у сумі 38 869,63 грн., що була зменшена на визначену до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 40 370 грн. згідно податкової декларації № 9235091466 від 17.11.2015. в період з 30.11.2015 по 27.01.2016 в інтегрованій картці платника обліковувалась недоїмка в сумі 1 500,37 грн., яка виникла на підставі податкової декларації № 9235091466 від 17.11.2015, та була погашена 27.01.2016 за рахунок сплаченої платником суми коштів 66 926 грн. згідно платіжного доручення від 26.01.2016.

Таким чином, за даними інтегрованої картки платника податку (позивача) за 2015 рік можна дійти висновку, що на своєчасність сплати ним узгоджених сум податкових зобов'язань, задекларованих ним у податкових деклараціях за № 9101514318 від 20.05.2015 і № 9175218921 від 20.08.2015 вплинуло саме нарахування до сплати платнику грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0001522201 від 10.03.2015 в такій картці платника.

За змістом норм п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Між тим, правовий механізм ведення контролюючим органами оперативного обліку податків визначено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого врегульований наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 та діяв до 10.06.2016), та чинним наразі Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 № 751/28881.

З контексту положень зазначених Порядків можна дійти правового висновку про те, що відомості про нараховані платнику до сплати суми грошових зобов'язань (як ті, що були задекларовані ним самостійно у поданій податковій звітності, так і визначені контролюючим органом за результатами проведених перевірок з питань дотримання податкового законодавства) та стан сплати (погашення) таких грошових зобов'язань відображається в інтегрованій картці платника з відповідного податку. При цьому, зокрема, відомості щодо нарахованих до сплати сум зобов'язань формуються на підставі поданої платником податкової звітності та електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

Як вбачається з текстів витягів з інтегрованої картки платника податку та за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, податкове повідомлення-рішення № 0001522201 від 10.03.2015 було скасовано у судовому порядку, а саме: відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 у справі № 826/14536/15 за позовом ТОВ «Ред Оптімал» до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 №0001522201, вказаний позов Товариства задоволений повністю. Дана постанова суду першої інстанції від 25.09.2015 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016, та відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) набрала законної сили.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать, а відповідачем протилежного доведено не було, що грошове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2015 №0001522201, та яке фігурує в акті камеральної перевірки як підстава для застосування до позивача штрафу відповідно до ст. 126 ПК України, статусу узгодженого не набуло. Як наслідок у контролюючого органу були відсутні правові підстави для зарахування в погашення грошового зобов'язання за таким податковим повідомленням-рішенням сум коштів, сплачених позивачем 28.05.2018 та 20.08.2018 в рахунок оплати задекларованого податку на додану вартість, та відповідно для застосування до платника штрафних санкцій відповідно до ст. 126 ПК України за несвоєчасну сплату грошових зобов'язаннях у розмірах 4 185,90 грн., 201 128 грн., 4002,35 грн., 1 190 грн. і 17 749 грн.

Що стосується правомірності решти застосованих до позивача штрафних санкцій за не своєчасну сплату податкових зобов'язань, задекларованих Товариством у податкових деклараціях № 9235091466 від 17.11.2015 та № 9273689694 від 19.01.2016 суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать наявні у справі матеріали підставою для нарахування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.07.2016 стали висновки акта камеральної перевірки з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання.

Згідно з положеннями п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою, зокрема, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

21.12.2016 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України було змінено, а саме - розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.

Протягом 2016 року, до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України на підставі Закону № 1797-VIII, які набули чинності з 01 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися податковим органом лише в межах проведення документальної перевірки.

За наведених обставин можна стверджувати, що під час проведення камеральної перевірки (в редакції Кодексу, яка діяла до 01 січня 2017 року) не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства (що мало місце в даному випадку), контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Разом з тим, відповідач станом на 07.07.2016 не бувши наділеним правом перевіряти своєчасність справляння платником податків (позивачем) узгоджених сум грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки, здійснив проведення саме такої перевірки, чим порушив вимоги пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, а відтак акт перевірки від 07.07.2016 №6905/26-52-12-01-14/37017989 у розумінні ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкових повідомлень-рішень від 07.07.2016. Відповідно протиправність проведення камеральної перевірки висновки якої безпідставно покладені в основу прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафів в цілому (аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 826/18513/16).

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 250 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.07.2016 №0048651201 та №0048641201 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення останніх повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 21.11.2017 № 5414, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 600 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1 600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.07.2016 № 0048651201 і № 0048641201.

3. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ред Оптімал» (код ЄДРПОУ 37017989, місцезнаходження: 02232, м. Київ, просп. В. Маяковського, буд. 70, приміщ. 232) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 600 грн. (одна тисяча шістсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39466328, адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 41).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок