Решение № 77280667, 22.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 року м. Київ № 826/5766/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправним та скасування рішення зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.01.2018 № 3698/04 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1;

зобов'язати відповідача призначити та провести виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення та призначення пенсії, а саме: з 11.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач посилається на те, що 11.07.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, представник позивача наголосив, що на підтвердження стажу роботи на посадах, віднесених до Списку № 2 позивач надав усі необхідні документи. Однак, листом віл 22.01.2018 № 3698/04 відповідач відмовив позивачу у призначені пільгової пенсії, посилаючись на те, що довідка про підтвердження пільгового стажу від 19.07.2017 № 5 не відповідає записам у трудовій книжці, а саме: відповідачем не зараховано період роботи в Міністерстві оборони України « 70 управління начальника робіт» з 04.05.1987 по 15.10.2004.

Разом з тим представник позивача вказав, що вказаний період підтверджується як записами у трудовій книжці, так і довідкою від 19.07.2017 № 5, з огляду на що, за висновком представника позивача, відмова відповідача про призначення пенсії позивачу є протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Відповідач надіслав до суду відзив проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що відповідно до довідки від 19.07.2017 № 5, виданої Міністерством оборони України 70 управління начальника робіт гр. ОСОБА_1 з 04.05.1987 по 15.10.2004 працював на посаді асфальтобетонник (асфальтувальник).

В той же час, представник відповідача наголосив, що відповідно до трудової книжки гр. ОСОБА_1 з 04.05.1987 прийнято на посаду асфальтировщик в 70 управління начальника робіт, а звільнений військовою частиною А2917 з 15.10.2004 з посади асфальтобетонника.

Між тим представник відповідача звернув увагу суду на те, що гр. ОСОБА_1 звільнено військовою частиною А2917 з 15.10.2004, а згідно з довідки від 02.10.2017 № 09, виданої 70 управлінням начальника робіт Директивою Міністерства оборони України від 02.12.2002 № 115/1/011 умовне найменування «Військовою частиною А2917» - анульовано, залишається найменування « 70 управління начальника робіт».

Таким чином, представник відповідача посилається на те, що період роботи гр. ОСОБА_1, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 не підтверджується, з огляду на що, за висновком представника відповідача, позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 13.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати у спрощеному (письмовому) провадженні.

Ухвалою суду від 27.08.2018 здійснено заміну неналежного відповідача - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 11.07.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До вказаної заяви позивачем було надано наступні документи: трудову книжку; оригінал довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії № 5, виданої Міністерством оборони України « 70 управління начальника робіт» 19.07.2017; копію наказу про затвердження комісії для проведення атестації робочих місць, працівники яких користуються пільгами та компенсаціями від 20.08.1992 № 198; копія наказу про затвердження комісії для проведення атестації робочих місць в 70 управлінні начальника робіт від 30.12.1992 № 323; копія наказу про затвердження комісії для проведення атестації робочих місць від 05.02.1999 № 15; копія наказу про підсумки атестації робочих місць від 22.09.1999 № 52; копія особової картки № Т-2 про характер виконаних робіт; довідка про перейменування, видана Міністерством оборони України 70 управління начальника робіт від 19.07.2017 № 03 та архівний витяг Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Разом з тим, за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів щодо призначення гр. ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідачем листом від 22.01.2018 № 3698/04 відмовлено позивачу у призначені пільгової пенсії, посилаючись на те, що довідка про підтвердження пільгового стажу від 19.07.2017 № 5 не відповідає записам у трудовій книжці, оскільки у трудовій книжці здійснено запис про те що гр. ОСОБА_1 з 04.05.1987 прийнято на посаду асфальтировщик в 70 управління начальника робіт, а 15.10.2004 звільнений військовою частиною А2917 з посади асфальтобетонник.

Позивач, вважаючи вказану відмову такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до ст. 114 вказаного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В той же час, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При цьому, згідно з п. 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Разом з тим, Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі - Порядок № 338) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (п. 3 Порядку № 338).

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Суд зазначає, що відповідно до зазначених нормативних-правових актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку № 442 та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

При цьому, суд зазначає, що Порядок № 442 набув чинності з 21.08.1992, що означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до положень п.п. 8, 9 Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-183а13 та від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, а також Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 486/1138/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим, суд вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Разом з тим, з листа-відмови від 22.01.2018 № 3695/04 видно, що відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, мотивуючи вказану відмову тим, що дані які містяться у довідці від 19.07.2017 № 05 не відповідають записам у трудовій книжці ОСОБА_1

В той же час, суд зазначає, що у вказаній відмові (листі-відповіді від 22.01.2018 № 3695/04) відповідач не конкретизує, у чому саме полягає не відповідність записів, які містяться у довідці від 19.07.2017 № 05 записам, які зазначені у трудовій книжці позивача.

Між тим, аналізуючи зміст трудової книжки суд зазначає, що:

з 18.06.1980 по 04.07.1980 ОСОБА_1 працював на Будівельно-монтажному управлінні Київського ТТУ на посаді: «дорожный работник 1 разряда», стаж роботи складає 17 днів;

з 21.04.1981 по 24.04.1981, стаж роботи складає 3 дні;

з 11.05.1981 по 17.05.1983 служба в армії, що складає 2 роки 5 днів та зараховується до стажу роботи;

з 20.04.1983 по 09.08.1983 працював на посаді «мастер пути 3 разряда», стаж роботи складає 3 місяці 19 днів;

з 12.04.1984 по 15.04.1987 позивач працював на посадах «мастер» та «мастер службы пути 4 разряда», стаж роботи складає 3 роки 3 дні;

з 04.05.1987 позивач прийнятий на роботу в 70 управління начальника робот на посаду «асфалтировщик 3 разряда»;

з 16.09.1988 ОСОБА_1 працює на посаді «асфальтобетонщик 3 разряда»;

з 18.12.1995 ОСОБА_1 присвоєно « 4 разряд асфальтобетонщика»;

з 01.08.1996 70 управління начальника робот перейменовано на військову частину А2917;

з 17.07.2000 ОСОБА_1 присвоєно «5 разряд асфальтобетонщика»;

15.10.2004 ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням.

Загальний стаж роботи за період з 04.05.1987 по 15.10.2004 складає 17 років 5 місяців 11 днів.

З 01.11.2004 позивач прийнятий на роботу на посаду «асфальтобетонником 4 разряда»;

з 04.04.2011 присвоєно кваліфікацію «асфальтобетонник 5 разряду»;

з 01.01.2008 віднесено до Списку № 2 згідно з атестації робочих місць асфальтобетонник;

15.09.2014 звільнений за власним бажанням.

При цьому, загальний стаж роботи за період з 01.11.2004 по 15.09.2014 складає 8 років 9 місяців 14 днів.

Між тим, 22.09.2014 позивач прийнятий на роботу на посаду асфальтобетонником 5 розряду.

В той же час, зі змісту довідки від 19.07.2017 № 05 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній видно, що: за період з 04.05.1987 по 15.10.2004 ОСОБА_1 працював повний робочий день на 70 управлінні начальника робіт на укладці асфальтобетонну; за професією, посадою асфальтобетонник (асфальтувальник), що передбачена Списком № 2 розділ XXVII - Будівництво «а» робітники код КП 22900000 - 11140, підстава постанова Кабінету Міністрів України від 16.04.2003 № 36. Стаж роботи з 04.05.1987 по 15.10.2004 складає 17 років 8 місяців 25 днів.

Таким чином, проаналізувавши як трудову книжку ОСОБА_1 так і довідку від 19.07.2017 № 05, суд зазначає, що в останніх містяться записи про те, що у період роботи, зокрема, з 04.05.1987 по 15.10.2004 позивач працював на посаді асфальтобетонник.

Разом з тим, перевіряючи наявність умов для призначення пільгової пенсії за віком, суд зазначає наступне.

Як вище було зазначено судом необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент звернення до відповідача (11.07.2017) мав вік 55 років та 13 днів.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 загальний стаж роботи останнього за період, починаючи з 18.06.1980 по день звернення до відповідача (11.07.2017) складав 35 років 4 місяці 28 днів (по періодам: з 06.06.1980 по 04.07.1980 - 17 днів; з 21.04.1981 по 24.04.1981 - 3 дні; з 11.05.1981 по 14.05.1983 (служба в армії) - 2 роки 6 днів; з 20.04.1983 по 09.08.1983 - 3 місяці 19 днів; з 12.04.1984 по 15.04.1987 - 3 роки 3 дні; з 04.05.1987 по 15.10.2004 - 17 років 5 місяців 11 днів; з 01.11.2004 по 15.09.2014 - 8 років 9 місяців 14 днів та з 22.09.2014 по день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії - 2 роки 9 місяців 15 днів).

Щодо стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд зазначає про наступне.

Так, ОСОБА_1 починаючи з 04.05.1987 по 15.10.2004, з 01.11.2004 по 15.09.2014 та з 22.09.2014 по день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії працював та працює на посаді асфальтобетонник, що складає стаж роботи на вказаній посаді 29 років 10 днів.

Разом з тим, з матеріалів справи видно, що наказом начальника 70 управління робіт від 20.08.1992 № 198 (а.с. 17) затверджено комісію для проведення атестації робочих місць, працівники яких користуються пільгами та компенсаціями та затверджено переліки професій, працівники яких користуються пільгами та компенсаціями, а саме:

- «асфальтобетонщики»;

- «електросварщики»;

- «каменщики»;

- «монтажники по монтажу стальных и железобетонных конструкций»;

- «кровельщики по мягкой кровли» ;

- «мастера строители»;

- «прорабы».

При цьому, наказом начальника 70 управління начальника робіт від 30.12.1992 № 323 (а.с. 18) затверджено перелік посад, працівники яких користуються пільгами та компенсаціями на умовах робіт, виконаних в 70 управління начальника робіт, а саме:

- «каменщики»;

- «монтажники по монтажу стальных и железобетонных конструкций»;

- «електрозварники ручной сварки»;

- «кровельщики по рулонным кровлям и кровлям из штучных материалов, занятые на работе с применением мастик и грунтовок»;

- «кровельщики по мягкой кровли»;

- «мастера строительных и монтажных работ» ;

- «производители работ».

Тобто, за результатами проведеної 30.12.1992 атестації, посада асфальтобетонник не є посадою, працівники якої можуть користуватися пільгами та компенсаціями.

Водночас, 05.02.1999 командиром військової частини А2917 прийнято наказ № 15, яким затверджено комісію для проведення атестації робочих місць для працюючих, які мають право на пільги і компенсацію, а також затверджено перелік посад, працівники яких мають користуватися пільгами та компенсаціями.

22.09.1999 наказом № 52 командира військової частини А2917 про підсумки атестації робочих місць, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», постанови Міністерства праці України від 01.09.1992 «Методичні рекомендації», атестаційною комісією військової частини А2917, яка була затверджена наказом від 05.021999 № 15, разом з Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією була проведена атестація таких робочих місць:

1. Асфальтобетонники, код 2290000а-ІІІ40;

2. Малярі, які працюють в бригадах малярів і в спеціалізованих ланках малярів комплексних бригад, код 2290000а-12680;

3. Покрівельники по рулонним покрівлям і по покрівлям із штучних матеріалів, зайнятих роботах із застосуванням мастик і ґрунтовок, код 2290000а-13201;

4. Монтажники по монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій, код 2290000а-14612;

5. Електрозварники ручного зварювання, код 23200000-19906;

6. Газосварщики, код 2320000-11620;

7. Майстри будівельних і монтажних робіт, код 2290006-23419;

8. Виконавці робіт, код 22900006-24441.

За результатами атестації наказано дати право на пільгове пенсійне забезпечення по списку № 2 професіям:

1. Асфальтобетонники, код 2290000а-ІІІ40;

2. Малярі, які працюють в бригадах малярів і в спеціалізованих ланках малярів комплексних бригад, код 2290000а-12680;

3. Покрівельники по рулонним покрівлям і по покрівлям із штучних матеріалів, зайнятих роботах із застосуванням мастик і ґрунтовок, код 2290000а-13201;

4. Монтажники по монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій, код 2290000а-14612;

5. Електрозварники ручного зварювання, код 23200000-19906;

6. Газосварщики, код 2320000-11620;

7. Майстри будівельних і монтажних робіт, код 2290006-23419;

8. Виконавці робіт, код 22900006-24441.

Установити доплати до тарифних ставок по професіям:

1. Асфальтобетонники - 12%;

2. Малярі, які працюють в бригадах малярів і в спеціалізованих ланках малярів комплексних бригад - 8%;

3. Покрівельники по рулонним покрівлям і по покрівлям із штучних матеріалів, зайнятих роботах із застосуванням мастик і ґрунтовок - 12%;

4. Монтажники по монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій - 8%;

5. Електрозварники ручного зварювання - 12%;

6. Газосварщики - 8%;

7. Майстри будівельних і монтажних робіт - - 8%;

8. Виконавці робіт - - 8%.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що працівники, які працювали на посаді асфальтобетонник військової частини А2917 (70 управління начальника робіт) могли користуватися пільгами та компенсаціями починаючи лише з 22.09.1999, тобто з моменту проведення атестації робочих місць за умовами праці на певній посаді, з огляду на що, пільговий стаж ОСОБА_1 на посаді асфалтобетонник почав обраховуватися саме з цієї дати.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 у період з 04.05.1987 по 15.10.2004 працював на посаді асфалтобетонник, атестація робочого місця якої була проведена 22.09.1999, пільговий стаж позивача за вказаний період складає 5 років та 23 дні.

Разом з тим, 16.01.2003 постановою Кабінету Міністрів України № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено такі, що додаються зокрема, Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день да право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, асфальтобетонник (п. «а» розділ XXVII. Будівництво).

24.06.2016 у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 № 36 втратила свою чинність.

В той же час п. «а» розділ XXVII. Будівництво постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 затверджено такі, що додаються зокрема, Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день да право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, асфальтобетонник.

Тобто, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, а в подальшому постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 посада асфальтобетонник віднесена до посад Списку № 2 умови праці якої є шкідливими і важкими, а зайнятість в якій повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Між тим, повертаючись до записів у трудовій книжці, суд вкотре зазначає, що з 04.05.1987 позивач прийнятий на роботу в 70 управління начальника робот на посаду «асфалтировщик 3 разряда»;

з 16.09.1988 ОСОБА_1 працює на посаді «асфальтобетонщик 3 разряда»;

з 18.12.1995 ОСОБА_1 присвоєно « 4 разряд асфальтобетонщика»;

з 01.08.1996 70 управління начальника робот перейменовано на військову частину А2917;

з 17.07.2000 ОСОБА_1 присвоєно «5 разряд асфальтобетонщика»;

15.10.2004 ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням.

Отже, загальний стаж роботи за період з 04.05.1987 по 15.10.2004 складає 17 років 5 місяців 11 днів, у тому числі пільговий стаж 5 років та 23 дні (з 22.09.1999).

З 01.11.2004 позивач прийнятий на роботу на посаду «асфальтобетонник 4 разряда»;

з 04.04.2011 присвоєно кваліфікацію «асфальтобетонник 5 розряду»;

з 01.01.2008 віднесено до Списку № 2 згідно з атестації робочих місць асфальтобетонник;

15.09.2014 звільнений за власним бажанням.

При цьому, загальний стаж роботи за період з 01.11.2004 по 15.09.2014 складає 8 років 9 місяців 14 днів, у тому числі пільговий стаж 8 років 9 місяців 14 днів.

Між тим, 22.09.2014 позивач прийнятий на роботу асфальтобетонником 5 розряду.

Отже, проаналізувавши вказані обставини, щодо підрахування пільгового стажу у сукупності, суд зазначає, що загальний пільговий стаж ОСОБА_1 за період перебування на посаді умови праці якої є шкідливими і важкими, а зайнятість в якій повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах складає 16 років 7 місяців 22 дні (по періодам: з 22.09.1999 по 15.10.2004 - 5 років 23 дні, з 01.11.2004 по 15.09.2014 - 8 років 9 місяців 14 днів, з 22.09.2014 по 11.07.2017 по день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії - 2 роки 9 місяців 15 днів).

Таким чином, підсумовуючи наведене у сукупності в контексті викладених нормативно-правових актів та обставин, суд зазначає, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 у ОСОБА_1 були наявні усі підстави, передбачені п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пільгової пенсії за Списком № 2.

Більш того, факт перебування позивача на вказаній посаді, підтверджується також наявними в матеріалах справи довідками (архівними довідками), архівним витягом та особовою карткою.

В той же час, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що з 04.05.1987 ОСОБА_1 прийнято на посаду асфальтником в 70 управління начальника робіт, а 15.10.2004 звільнено військовою частиною А2917 з посади асфальтобетонник, з огляду на те, що по-перше, у трудовій книжці наявний запис про те, 70 управління начальника робіт 01.08.1996 перейменовано на військову частину А2917, по-друге, в період перейменування юридичної особи позивач перебував на посаді асфальтобеттонник, по-третє, перейменування юридичної особи є не підставою для відмови позивачу у призначені пільгової пенсії за віком за умов, якщо вказаний стаж відповідає критеріям, передбаченим п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 22.01.2018 № 3698/04 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України»" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства"» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві призначити та провести виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення та призначення пенсії, а саме: з 11.06.2017, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, а також з метою повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Центрального ОУ ПФУ в м. Києві від 22.01.2018 № 3698/04 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 та зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві призначити та провести виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначення пенсії а саме: з 11.07.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 22.01.2018 № 3698/04 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) призначити та провести виплату ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначення пенсії а саме: з 11.07.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін