Решение № 77280430, 16.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2934/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Соломко І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі-ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсотку грошового забезпечення з 90% до 70% при обчисленні основного розміру пенсії; неврахування розміру додаткового грошового забезпечення у ході перерахунку пенсії; та відтермінування виплат пенсії у 2018 та у 2019 роках у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»;

- зобов’язати відповідача здійснити новий перерахунок та виплату з 01.01.2018 пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 90% грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу - 9020,00 грн., окладу за військове звання - 1480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років - 5250,00 грн., із включенням до перерахунку усіх надбавок і доплат, встановлених при виході на пенсію, загальною сумою, в повному обсязі, щомісячно - без відтермінування виплат і без обмеження максимальним розміром;

- зобов’язати відповідача компенсувати різницю між перерахованою таким чином пенсією та вже проведеними виплатами з 1 січня по серпня 2018 року у сумі 62321,68 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області при обчисленні його основного розміру пенсії протиправно зменшено відсоток грошового забезпечення з 90% на 70%, не враховано розмір додаткового грошового забезпечення у ході перерахунку пенсії та відтерміновано виплату пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, оскільки обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим Законом України № 3668 не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне утримання) призначене до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою суду від 27.08.2018 відкрито провадження та розгляд справи призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

12.09.2018 представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп щодо дії норми в часі та зазначає, що до спірних правовідносин мають бути застосовано норми Закону України від 09.04.1992 за № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які не визнавались неконституційними. Також Конституційний Суд України в рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/20 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути зменшений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Тобто зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат є конституційно допустимою. Частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. У свою чергу, позивач на даний час отримує розмір пенсії, який не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а відтак, права позивача не звужені.

17.09.2018 представником відповідача до суду надано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач не оскаржував довідку з трьома складовими, а отже, погодився з її змістом. Крім того, зазначив, що Головне управління не має повноважень на визначення складових грошового забезпечення. Таким чином, вимоги позивача щодо врахування при перерахунку пенсії ще і додаткових видів грошового забезпечення, вважає передчасними, необґрунтованими та незаконними. Також звернув увагу суду, шо позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КА України.

Позивач в судовому засіданні зменшив позовні вимоги та остаточно просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсотку грошового забезпечення з 90% до 70% при обчисленні основного розміру пенсії; неврахування розміру додаткового грошового забезпечення у ході перерахунку пенсії; та відтермінування виплат пенсії у 2018 та у 2019 роках у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»;

- зобов’язати відповідача здійснити новий перерахунок та виплату з 01.01.2018 пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 90% грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу - 9020,00 грн., окладу за військове звання - 1480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років - 5250,00 грн., із включенням до перерахунку усіх надбавок і доплат, встановлених при виході на пенсію, загальною сумою, в повному обсязі, щомісячно - без відтермінування виплат і без обмеження максимальним розміром.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Основний розмір пенсії складав 90 % грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами справи.

На виконання положень постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відповідачем проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розміру 70% грошового забезпечення за виключенням до перерахунку усіх надбавок і доплат, встановлених при виході на пенсію, що знаходить своє відображення в перерахунку пенсії позивача (а.с.15).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Стосовно доводів представника відповідача щодо пропуску строку звернення позивача до суду, суд зазначає таке.

Статтями 22 та 64 Конституції України гарантовано право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, в тому числі Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що в ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсій за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини та без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст. 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням статті 46 Закону №1058-IV суд приходить до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Таким чином, доводи представника відповідача, що позивачем пропущено строк звернення до суду, є безпідставними.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними (ст.46 Конституції України).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Отже, аналізуючи вказану норму слід зазначити, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Проте наведеною нормою не передбачено припинення вже призначених додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій при перерахунку пенсії, якщо останні не змінені.

Докази щодо припинення або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, відповідачем суду не надано.

Таким чином, у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що при проведенні розрахунку розміру пенсії її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію, та з включенням доплат і надбавок, види та розмір яких наявні в пенсійній справі, не припинено або змінено.

Дійсно, пунктом 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі-постанова КМУ № 103) передбачено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374).

Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що право на перерахунок пенсії з урахуванням відповідних додаткових доплат і надбавок виникло у позивача на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких осіб” та постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, а не постанови КМУ № 103 від 21.02.2018, а відтак, право на перерахунок пенсії з 01.01.2018 є абсолютним та не може відтерміновано в часі, а наведені у вказаній постанові правила не мають правового значення в силу вищенаведених нормативно-правових актів.

Крім того, постановою КМУ № 103 від 21.02.2018 передбачено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням, а не виключно на підставі розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Виходячи із положень статті 7 КАС України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд встановив, що пенсія позивачу призначена (обчислена) у розмірі 90% грошового забезпечення, та з урахуванням обмеження, передбаченого частиною другою статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній станом на час призначення пенсії позивачу).

З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії позивачу відповідач має застосовувати норму, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Внесені у частину другу статті 13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу зміни щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Вказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 03.04.2018 року у справі № 175/1665/17(2-а/175/41/17).

Крім цього, суд зазначає, що ані Законом № 2262-ХІІ, ані іншими нормативно-правовими актами, які визначають нормативно-правові акти, якими регламентований порядок перерахунку пенсій, призначених відповідно до вказаного Закону, не містять норм щодо зменшення розміру раніше призначеної пенсії під час проведення її перерахунку.

Також, суд враховує висновки Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України [перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в органах Служби безпеки України, у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та[правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Слід зауважити, що постанова КМУ № 103 прийнята після виникнення спірних правовідносин та погіршує становище позивача в частині строків виплати належної йому пенсії, а відтак, не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах при прийнятті цього рішення.

Враховуючи наведені обставини, суд критично оцінює позицію представника відповідача щодо відтермінування виплати перерахованої пенсії позивача на підставі постанови КМУ № 103, а тому, не вбачає підстав для відмови в цій частині позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсотку грошового забезпечення з 90% до 70% при обчисленні основного розміру пенсії; неврахування розміру додаткового грошового забезпечення у ході перерахунку пенсії; відтермінування виплат пенсії у 2018 та у 2019 роках у відповідності до постанови КМУ №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2018 пенсії у відповідності до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 90% грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу - 9020,00 грн., окладу за військове звання - 1480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років - 5250,00 грн., із включенням до перерахунку усіх надбавок і доплат, встановлених при виході на пенсію, з урахуванням правової оцінки наданої в судовому рішенні.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, без обмеження максимальним розміром, суд зазначає таке.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що права позивача в частині нездійснення відповідачем перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимального розміру пенсії не порушені, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому та виходячи із того, що суд не наділений повноваженнями визначення суми недорахованої пенсії.

Отже, вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, без обмеження максимальним розміром, на переконання суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн. згідно квитанції від 23.08.2018, тому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягають судові витрати в розмірі 469,87 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсотку грошового забезпечення з 90% до 70% при обчисленні основного розміру пенсії; неврахування розміру додаткового грошового забезпечення у ході перерахунку пенсії; відтермінування виплат пенсії у 2018 та у 2019 роках у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2018 пенсії у відповідності до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 90% грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу - 9020,00 грн., окладу за військове звання - 1480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років - 5250,00 грн., із включенням до перерахунку усіх надбавок і доплат, встановлених при виході на пенсію, з урахуванням правової оцінки наданої в судовому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області судовий збір в розмірі 469,87 грн. (чотириста шістдесят дев’ять гривні 87 копійок) на користь ОСОБА_1, сплачений відповідно до квитанції від 23.08.2018.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. П’ятницька 63/15, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 21390940).

Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2018 року.

Суддя І.І. Соломко