Решение № 77244906, 04.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року 15:39 № 826/11913/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг»

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

треті особи Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міського районного управління юстиції Київської області,

Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,

Хмельницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області,

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

про визнання протиправними та скасування доручень

за участю представників учасників справи:

від позивача - Кононенко Ю.О.,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи 1 - Морозов О.О.,

від третьої особи 2 - не з'явився,

від третьої особи 3 - не з'явився,

від третьої особи 4 - не з'явився,

від третьої особи 5 - не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Приват Лізинг») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Управління ДВС ГТУЮ у місті Києві), треті особи - Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі по тексту - третя особа 1), Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міського районного управління юстиції Київської області (далі по тексту - третя особа 2), Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі по тексту - третя особа 3), Хмельницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі по тексту - третя особа 4), Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - третя особа 5), в якому просить визнати протиправним та скасувати в частині постановлення доручення здійснити опис та накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» (код ЄДРПОУ 33274434) (пункт 2 Доручень від 12 липня 2018 року) наступні Доручення постановлені Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві по виконавчому провадженню №55014358:

- Доручення від 12 липня 2018 року Біляївському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (67600, Одеська область, місто Біляївка, вулиця Заводська, 19);

- Доручення від 12 липня 2018 року Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, 63);

- Доручення від 12 липня 2018 року Олександрійському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області (28008, Кіровоградська область, місто Олександрія,вулиця 6 Грудня, 138);

- Доручення від 12 липня 2018 року Хмельницькому районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Тернопільська, 13/2).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 26 липня 2018 року останній отримав доручення, винесені головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві в рамках виконавчого провадження №55014358, а саме: Доручення від 12 липня 2018 року Біляївському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, Олександрійському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, Хмельницькому районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в яких у пункті 2 зазначено, що головним державним виконавцем доручено також здійснити опис та арешт майна боржника, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» згідно з бухгалтерською довідкою про балансову вартість майна.

Представник позивача наголошує на тому, що сума стягнення за виконавчим провадженням №55014358 становить 13 904 228,60 грн та, на його думку, оскаржуваними дорученнями від 12 липня 2018 року відповідач створив всі передумови для необгрунтованого завищення кількості описаного та арештованого майна позивача понад реальну суму стягнення, а виконання цих доручень призведе до безпідставного виключення цього майна з торгового обороту позивача, що позбавить можливості здійснювати нормальну господарську діяльність по продажу сільськогосподарської техніки, звузить можливості по отриманню прибутку, а відтак і зменшить надходження коштів, що будуть направлятись для виконання зобов'язань позивача, в тому числі по виконавчому провадженню №55014358.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, проте супровідним листом повідомив про те, що проти задоволення позовних вимог заперечує.

Треті особи 1, 2, 3, 4 письмових пояснень щодо позовної заяви не надали з невідомих суду причин.

Третя особа 5 у своїх письмових поясненнях посилається на те, що 12 липня 2018 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №55014358 постановлено доручення, у пункті 2 яких зазначено про доручення Біляївському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, Олександрійському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, Хмельницькому районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області здійснити опис та арешт майна боржника, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» згідно бухгалтерської довідки про балансову вартість майна, але, на думку третьої особи 5, вказані доручення не містять жодного посилання на те, що вартість майна повинна визначатись на підставі балансової довідки, наданої позивачем.

Крім того, у письмових поясненнях третьої особи 5 зазначено, що з оскаржуваних позивачем доручень вбачається лише те, що посилання на балансову довідку про вартість майна, надану позивачем, здійснено як на документ, в якому позивачем вказано перелік наявного майна останнього із зазначенням місця його знаходження та перевірка наявності, здійснення опису та арешту, здійснення фотофіксації якого і є предметом пунктів 1-3 Доручень.

Також третя особа 5 вважає безпідставними посилання позивача й на те, що виконання вказаних доручень призведе до безпідставного збільшення кількості описаного та арештованого майна, оскільки державним виконавцем визначено лише чіткий перелік майна позивача, стосовно якого доручено здійснити опис та арешт на підставі бухгалтерської довідки, яка надана позивачем.

При цьому, третя особа 5 також послалась й на те, що відповідно до вимог чинного законодавства України державний виконавець не уповноважений визначати вартість майна, на яке звертатиметься стягнення, до моменту здійснення опису та арешту майна.

Враховуючи вищевикладені пояснення третя особа 5 заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 04 жовтня 2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник третьої особи 1 заперечував проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги не визнав. Представники третіх осіб 2, 3, 4, 5 в судове засідання не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи 1, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наданої суду копії матеріалів виконавчого провадження №55014358, 20 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. виданий виконавчий напис за реєстровим №9978 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» грошових коштів у сумі 13 904 228,60 грн на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк».

26 жовтня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого напису нотаріуса №9978 від 20 жовтня 2017 року.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маховою Д.А. від 30 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження №55014358 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. №9978 від 20 жовтня 2017 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» на користь Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суми заборгованості у розмірі 13 904 228,60 грн.

В рамках виконавчого провадження №55014358 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві проведено ряд виконавчих дій, в ході яких виявлено майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг», зокрема:

28 листопада 2017 року на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2017 року Виконуючий обов'язки Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» Прус О.В. надав головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві додаткову інформацію про майно підприємства та пояснення, а також копію бухгалтерської довідки про балансову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг».

Як вбачається з копії бухгалтерської довідки про балансову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» та письмових пояснень останнього, наданих державному виконавцю, за адресами: місто Хмельницький, Вінницьке шосе, 10/1; Одеська область, Біляївський район, Нерубайська с/р, 17-й км траси Одеса - Київ; Кіровоградська область, місто Олександрія, провулок Лермонтова, 1; Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Кільцева, 4 знаходиться майно, яке належить позивачу, перелік якого визначений саме у бухгалтерській довідці про балансову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг».

У зв'язку із заначеним, 12 липня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маховою Д.А. доручено Хмельницькому районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Хмельницької області, Біляївському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Олександрійському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області провести перевірку інформації щодо наявності майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» за адресами: місто Хмельницький, Вінницьке шосе, 10/1; Одеська область, Біляївський район, Нерубайська с/р, 17-й км траси Одеса - Київ; Кіровоградська область, місто Олександрія, провулок Лермонтова, 1; Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Кільцева, 4. Про що винесено відповідні доручення.

Пунктом 2 доручень головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Махова Д.А. доручила вказаним вище органам державної виконавчої служби здійснити опис та арешт майна боржника, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг», згідно бухгалтерської довідки про балансову вартість майна.

Не погоджуючись з винесеними головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маховою Д.А. дорученнями від 12 липня 2018 року, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 26 цього ж Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

У відповідності до абзаців 1 та 2 частини 5 статті 24 цього ж Закону у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

У відповідності до пункту 10 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року №489/20802 (далі по тексту - Інструкція №512/5) доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами.

Пунктом 11 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій за дорученням державного виконавця.

В дорученні зазначаються:

найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця, який надає доручення;

номер виконавчого провадження;

реквізити виконавчого документа, а у разі зведеного виконавчого провадження - прізвище, ім'я та по батькові боржника - фізичної особи, повне найменування боржника - юридичної особи та дата об'єднання виконавчих проваджень у зведене;

обставини, які обумовили проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна (клопотання стягувача, відповіді на запити державного виконавця тощо);

інформація, яку необхідно перевірити (найменування майна, яке необхідно описати та арештувати);

адреса, за якою слід провести перевірку (здійснити опис та арешт майна);

інші необхідні відомості, які можуть сприяти перевірці.

Доручення підписується державним виконавцем та погоджується начальником органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Орган державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки (здійснення опису та арешту майна), зобов'язаний вчинити дії за дорученням у строк до десяти робочих днів з моменту надходження його до органу державної виконавчої служби. За результатами проведених дій складається відповідний процесуальний документ, що надсилається державному виконавцю, який надав доручення.

Аналіз наведених норм діючого законодавства України та досліджених судом доказів, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи, дозволяє суду дійти висновку, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Махова Д.А., отримавши від Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» інформацію про наявність майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, зокрема, бухгалтерську довідку про балансову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг», в якій зазначено адреси, де знаходиться таке майно, та письмові пояснення останнього щодо наявності в нього майна поза межами виконання виконавчого напису нотаріуса, правомірно доручила проведення перевірки та здійснення опису та арешту майна відповідним органам державної виконавчої служби.

Наведене в сукупності свідчить про дотримання головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маховою Д.А. вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII та пункту 11 розділу ІІІ Інструкції №512/5.

Окремо суд звертає увагу на те, що зі змісту оскаржуваних доручень від 12 липня 2018 року не вбачається, що державним виконавцем взагалі визначалась вартість майна, належного позивачу, яке підлягає опису та арешту, а зазначення в змісті доручень відомостей щодо бухгалтерської довідки про балансову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» обумовлено тим, що саме в цій довідці зазначено місцезнаходження майна, яке підлягає опису та арешту, у випадку його виявлення відповідними органами державної виконавчої служби.

Більш того, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне також зазначити наступне.

У відповідності до частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з частиною 6 цієї ж статті стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до частин 1-3 статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтею 57 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII врегульовані питання щодо визначення вартості арештованого майна, зокрема, згідно з частиною 1 цієї статті визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 57 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У відповідності до частини 3 цієї ж статті, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Наведене в сукупності свідчить про те, що лише після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника може бути визначена вартість цього майна. При цьому, чинним законодавством визначено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Махова Д.А. при винесенні оскаржуваних доручень від 12 липня 2018 року про проведення перевірки інформації та здійснення опису та арешту майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг», діяла в межах наданих їй повноважень, в порядок та спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

У зв'язку із зазначеним, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування Доручень головного державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Махової Д.А. від 12 липня 2018 року по виконавчому провадженню №55014358, в той час, як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування виконав та довів правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення суду виготовлений 17 жовтня 2018 року.