Решение № 77244885, 19.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2018 року № 826/978/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Білоус А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2018,

за участі представників:

від позивача - Чарторийського К.С.,

від відповідача - Демченка С.І.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 3 січня 2018 року № 0000014207 та № 0000024207.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, наказ Державної податкової адміністрації України від 07.12.2010 № 927 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів державної податкової служби при розстроченні, відстроченні на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДФС» та зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» не порушено строків сплати податкового боргу, визначених судовим рішенням, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань є протиправним.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Податковий кодекс України та зазначає про правомірність податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 3 січня 2018 року №0000014207 та № 0000024207, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» порушено строки сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 40.1 статті 40, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податку на прибуток підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» по податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року.

За результатами проведеної перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 11.12.2017 № 4746/28-10-42-07/30109292, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року в сумі 3 859 080 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення (від 21.12.2017 № 1181) на акт про результати камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» з питань своєчасності сплати податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року.

Листом від 29.12.2017 за № 67276/10/28-10-42-07-17 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі складеного акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 03.01.2018 № 0000014207, яким за затримку до 30 днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 1 000 000 грн. зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» сплатити штраф у розмірі 10%, що складає 100 000 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000;

- від 03.01.2018 № 0000024207, яким за затримку більше 30 днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 2 284 952,79 грн. зобов'язано товариство сплатити штраф у розмірі 20%, що складає 456 990,56 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно із ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Як встановлено під час розгляду справи, до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань самостійно визначених позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року за результатом камеральної перевірки.

Відповідно до п. 36.1 - 36.3 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пп. 38.1. - 38.2 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п. 54.1 ст. 54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Відповідно до п. 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств № 9079088722 від 03.05.2017, відповідно до якої визначено суму узгодженого податкового зобов'язання по рядку 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду» у розмірі 3 859 080 грн.

Граничний термін сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року - 19.05.2017.

Проте, узгоджену суму податкових зобов'язань позивачем сплачено в період з 23.05.2017 по 17.08.2017.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, враховуючи несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року, відповідачем застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» штрафні санкції.

Щодо посилань позивача на сплату податкового боргу в строки, визначені рішенням суду, суд зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 826/12186/16 позов Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (код ЄДРГІОУ 30109292) податковий борг перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 28 915 936,39 грн. шляхом стягнення з усіх розрахункових рахунків на бюджетний рахунок № 33117318799001 (одержувач: ГУ ДКСУ у місті Києва, код 37993783 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000).

Вказаним рішенням суду визначений порядок виконання судового рішення шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (код ЄДРГІОУ 30109292) в дохід державного бюджету податкового боргу з податку на прибуток впродовж 36 місяців із сплатою заборгованості щорічно рівними частинами у сумі по 9 638 645,47 грн., починаючи з 1 жовтня 2016 року по 1 жовтня 2019 р. відповідно до наступного графіку: перший платіж - до 1 жовтня 2017 р., другий платіж - до 1 жовтня 2018 р., третій платіж до 1 жовтня 2019р. та встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." має право достроково погашати заборгованість із збереженням розміру та строків оплати інших чергових платежів, які залишаються несплаченими.

Як встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2016, станом на момент розгляду справи на особових рахунках відповідача обліковується податковий борг з податку на прибуток у розмірі - 28 915 936,39 грн., в тому числі основний платіж - 28 897 168,00 грн., залишок не сплаченої пені - 18 768,39 грн.

Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва встановлено порядок погашення податкового боргу, який виник за станом на вересень 2016 року.

Разом з тим, відповідачем застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." штрафні санкції в розмірі 556 990, 56 грн. за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється, зокрема, у формі розстрочки (підпункт 32.1, підпункт 32.2 статті 32 Податкового кодексу України).

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу, відповідно до пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України, є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Пунктом 100.13 статті100 Податкового кодексу України передбачено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

На реалізацію наведеної бланкетної норми Податкового кодексу України Міністерством доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року видано наказ №574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за №1853/24385 (далі по тексту - Порядок №574).

Відповідно до пункту 3.9 Порядку № 574 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, відповідно до наведених вище положень податкового законодавства, штрафні санкції не нараховуються тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) саме з дати прийняття такого рішення.

З викладеного слідує, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак, відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

За таких обставин питання щодо відстрочення сплати коштів у рахунок погашення податкового боргу за судовим рішенням належить до компетенції податкового органу.

Частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити, чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відтак, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України.

Правова позиція щодо розстрочення погашення податкового боргу при подальшій сплаті податків викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №810/700/17.

З урахуванням наведеного та зважаючи на відсутність рішення контролюючого органу про розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов'язання (податкового боргу), наявність якого звільняє платника від відповідальності у вигляді штрафу, суд приходить до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у межах визначених законом.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, що контролюючий орган не наділений повноваженнями застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 89 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, вказана норма ПК України регулює порядок зарахування сплачених платником податків коштів в рахунок погашення податкового боргу. При цьому, статтею 126 ПК України передбачено застосування штрафних санкцій при порушенні строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в незалежності від порядку погашення податкового боргу. Доказів своєчасної сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 3 січня 2018 року №0000014207 та № 0000024207.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 12.02.2018 відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Враховуючи, що судом встановлено про необгрунтованість позовних вимог, відповідно судовий збір підлягає стягненню з позивача.

Як встановлено судом, податковими повідомленнями-рішеннями від 3 січня 2018 року № 0000014207 та № 0000024207 збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» суму грошового зобов'язання в розмірі 556 990,56 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка збору за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, розмір судового збору за звернення до суду з даним позовом складає 8 354,86 грн.

З огляду на встановлене, з позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 8 354,86 грн.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, 5-а, ідентифікаційний номер 30109292) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000014207 та № 0000024207 від 03.01.2018 відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, 5-а, ідентифікаційний номер 30109292) судовий збір в розмірі 8 354 (вісім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 86 коп. на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст рішення складений 19 жовтня 2018 року.