Решение № 77192231, 04.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2018 року № 826/10427/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів Вєкуа Н.Г., Федорчука А.Б. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»До Третя особаДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 прозняття арештів, В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 про зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 28623098, виданий 31.12.2015 р., видавник: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із земельної ділянки, загальна площа 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в Оболонському районі та належить гр. ОСОБА_1, що перебуває в іпотеці АТ «ПроКредитБанк» на підставі договору іпотеки від 30.06.2009 р. № 2001-ІД0З, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ніколенко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2267 та зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 28504896, виданий 31.12.2015 р., видавник: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із земельної ділянки, загальна площа 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ПАТ «ПроКредитБанк», номер запису про право власності: 29548 від 04.01.2013 р., на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданий 26.01.2008 р. та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 900, виданий 20.11.2012 р., видавник: приватний нотаріус Багрій А.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.07.2016 р. відкрито провадження по справі суддею Федорчуком А.Б.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.11.2017р. справа прийнята до провадження суддею Васильченко І.П..

Позовні вимоги мотивовані необхідністю зняття арештів із спірного майна, оскільки вказані арешти унеможливлюють звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та акту на право власності на земельну ділянку серія.

Відповідач письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав, однак, подав документи виконавчого провадження щодо оскаржуваних арештів.

Третя особа письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

За клопотанням сторін, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Між ЗАТ «ПроКредитБанк» (правонаступником якого є АТ «ПроКредитБанк») (кредитор) та ТОВ «Цемлайн» (клієнт) укладено Рамкову угоду від 27.07.2004 р. № 2001, відповідно до умов якої, кредитор на положеннях та умовах цієї Угоди, договорів про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу відкриває клієнту кредитну лінію з лімітом 240 календарних місяців на суму 2 000 000,00 доларів США (згідно укладених додаткових угод до Рамкової угоди).

Крім того, на підставі Рамкової угоди, між ЗАТ «ПроКредитБанк» (кредитор) та ТОВ «Цемлайн» (клієнт) укладено Договір про надання траншу від 24.04.2008 р. № 1.38559/2001, відповідно до умов якого, клієнту надано кредит у розмірі 370 000,00 доларів США строком на 84 місяці з процентною ставкою 13% річних.

В забезпечення виконання умов Рамкової угоди, між позивачем та ОСОБА_1 укладеного договори іпотеки: від 30.06.2009 р. № 2001-ІД03, відповідно до якого, ОСОБА_1 передає в іпотеку земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в Оболонському районі та від 30.06.2009 р. № 2001-ІД02, відповідно до якого, ОСОБА_4 передає в іпотеку земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Як зазначено позивачем, під час звернення стягнення на предмети іпотеки в позасудовому порядку останнім встановлено, що постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.12.2015 р. ВП № 28504896 та ВП № 28623098 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в Оболонському районі та земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Не погоджуючись із винесеними постановами, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

В ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Ст. 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно ст. 37 вказаного Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено судом, р. 7 іпотечних договорів від 30.06.2009 р. № 2001-ІД03 та від 30.06.2009 р. № 2001-ІД02, встановлено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яким зазначено, що сторони домовились, що позивач у випадку набуття права власності на предмет іпотеки вправі на власний вибір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом: набуття права власності на предмет іпотеки або продажу від імені позивача предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Так, позивачем надано докази наявності простроченої заборгованості за Рамковою угодою від 27.07.2004 р. № 2001 та підтверджено, що вартість предмета застави (іпотеки) не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, що є підставою звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору від 30.06.2009 р. № 2001-ІД03.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого відбувається задоволення вимог позивача забезпечених іпотекою, відповідно до договору іпотеки шляхом передачі права власності на предмет іпотеки відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

При цьому факт звернення стягнення підтверджується відритими виконавчими провадженнями ВП № 28504896 та ВП № 28623098.

Разом з цим, арешт накладений постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках вказаних виконавчих проваджень, перешкоджає реалізації іпотекодержателем свого пріоритетного права на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, зокрема реєстрації права власності на предмет іпотеки або реалізації третім особам.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що на даний час єдиним способом захисту права позивача як іпотекодержателя є відповідне судове рішення про зняття арешту з предметів іпотеки, накладених в межах виконавчих проваджень ВП № 28504896 та ВП № 28623098

Згідно ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (частина 3). Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно з частиною 4 цієї норми заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у випадках, передбачених частиною 3 статті 54 цього закону.

Верховний Суд України в листі від 01.02.2015 р. про аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, щодо вирішення спорів про звільнення майна, яке є предметом іпотеки, з-під арешту, накладеного державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження висловив таку правову позицію, що чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до частини 5 цієї норми у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (конкретні випадки визначені в частинах 1-4 указаної статті) арешт із майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи наведене, позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених частиною 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», однак зазначених обставин судом не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі провадження, в межах яких було накладено арешти на предмети іпотеки, були відкриті з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 31.05.2011 р. №626 та № 627 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановами про повернення виконавчих документів стягувачу від 31.11.2015 р. по виконавчим провадженням ВП № 28504896 та ВП № 28623098 виконавчі написи повернені позивачу.

Однак, наявність арешту на предмет іпотеки перешкоджає позивачу як новому іпотекодержателю в реалізації його права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на майно або шляхом продажу предмета іпотеки третій особі.

Крім того, належним чином зареєстровані іпотеки виникла раніше накладення арешту, у зв'язку із чим суд має прийняти рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна на вимогу іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» (03115, м.Київ, просп.. Перемоги, 107-А, код ЄДРПОУ 21677333) задовольнити.

Зняти арешт накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 28623098, виданий 31.12.2015 р., видавник: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із земельної ділянки, загальна площа 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в Оболонському районі та належить гр. ОСОБА_1, що перебуває в іпотеці АТ «ПроКредитБанк» на підставі договору іпотеки від 30.06.2009 р. № 2001-ІД0З, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ніколенко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2267.

Зняти арешт накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 28504896, виданий 31.12.2015 р., видавник: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із земельної ділянки, загальна площа 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ПАТ «ПроКредитБанк», номер запису про право власності: 29548 від 04.01.2013 р., на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданий 26.01.2008 р. та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 900, виданий 20.11.2012 р., видавник: приватний нотаріус Багрій А.О.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» (03115, м.Київ, просп.. Перемоги, 107-А, код ЄДРПОУ 21677333) судові витрати в сумі 2 756 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул.Городецького, 13).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.П. Васильченко

Судді Н.Г. Вєкуа

А.Б. Федорчук