Решение № 7713721, 20.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.10                                                                                           Справа№ 6/238

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Малкоп”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Акцент-Техно”, с.Дев”ятники

про: стягнення 3956грн. 34коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Теленцьо М.С., Мельничук Л.В.

від відповідача: не з’явився

Представникам позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Малкоп” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Акцент-Техно” про стягнення 2069грн. 36коп. основного боргу, 1199грн. 34коп. інфляційних втрат та 187грн. 64коп.3 % річних.

          Ухвалою суду від 11.12.2009р. за даним позовом судом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20.01.2010р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №5009580 від 23.12.2009р., вручене 26.12.2009р.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне:

          Позивачем за розхідними накладними №24/3 від 23.02.2007р. (довіреність ЯМУ № 666270 від 12.02.2007р.) на суму 1023грн.12коп., № 57/2 від 10.05.2007р. (довіреність ЯИХ № 760058 від 10.05.2007р. на суму 522грн. 00коп., 77/2 від 15.06.2007р. (довіреність ЯИХ № 760060 від 12.06.2007р.) на суму 4752грн.00коп., № 144/1 від 08.11.2007р. (довіреність ЯЖЖ № 940495 від 08.11.2007р.) на суму 6440грн. 00коп. поставлено відповідачу товар на загальну суму 12737грн. 48коп.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 10668грн. 12коп., станом на час звернення з позовом до суду непогашеною залишилась заборгованість в сумі 2069грн. 36коп.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.10.2009р. позивачем надіслано відповідачу претензію б/н від 10.10.2009р. з вимогою оплатити суму простроченої заборгованості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 187грн. 64коп. 3 % річних та 1199грн. 34коп. інфляційних втрат за період з 01.01.2008р. по 06.11.2009р. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути 500грн. 00коп. витрат на оплату юридичної допомоги.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Однак, позивачем на представництво інтересів в господарському суді Львівської області відповідно до довіреності від 11.01.2010р. уповноважено гр.Теленцьо М.С. Отже, вказана довіреність є звичайним дорученням на представництво в суді, в якій відсутнє посилання на будь-який договір про надання юридичних послуг та не відображено статус гр. Теленцьо М.С. саме як адвоката, оскільки в матеріалах справи відсутній ордер, чи інший документ, який би підтверджував надання позивачу юридичних послуг саме адвокатом. Також позивачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження сплати вказаних юридичних послуг.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку відмовити в стягненні витрат на оплату юридичної допомоги, так як такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 2069грн. 36коп. основного боргу, 1199грн. 34коп. інфляційних втрат та 187грн. 64коп.3 % річних. В частині стягнення 500грн. 00коп. витрат на оплату юридичної допомоги - відмовити.

           Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічних послуг покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 530,625 ЦК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Акцент-Техно”, вул.Лісова, 145, с.Дев”ятники Жидачівського району Львівської області ( ідентифікаційний код 33171316) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Малкоп”, м.Львів, вул.Врубеля,38 (ідентифікаційний код 30706423) 2069грн. 36коп. основного боргу, 1199грн. 34коп. інфляційних втрат та 187грн. 64коп.3 % річних, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 500грн. 00коп. витрат на оплату юридичної допомоги - відмовити.

Суддя