Решение № 77092469, 01.10.2018, Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/677/17

Провадження № 2/476/15/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2018 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

позивачки ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

06.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ "Приват Банк", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.05.2008 року вона звернулася до ПАТ КБ "Приват Банк" із заявою про отримання кредиту у розмірі 4629,63 грн. з кінцевим терміном повернення 05.05.2010 року. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши їй кредит, проте, вона починаючи з 06.06.2011 року допустила порушення взятих на себе зобов'язань.

03.12.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за заявою ПАТ КБ "Приват Банк" вчинено виконавчий напис про стягнення з неї на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості у розмірі 21683,78 грн.

Посилаючись на те, що вищевказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: нотаріусом не перевірено безспірність заборгованості під час вчинення виконавчого напису та не враховано трирічний строк з дня виникнення права вимоги, передбачений ст. 88 ЗУ "Про нотаріат", просила визнати виконавчий напис недійсним та таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача, АТ КБ "Приват Банк", в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, до суду не з'явилася, надіслала заперечення на позовну заяву, згідно яких позов не визнала. Вважає, що вищевказаний виконавчий напис від 03.12.2016 року вчинено нею правомірно та у відповідності до норм діючого законодавства. Крім того, зауважила, що нотаріуси є неналежними відповідачами у справах даної категорії, а тому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з'явилася, до суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечення щодо предмету спору не має.

Вислухавши позивачку та її представника, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 05.05.2008 року позивачка звернулася до ПАТ КБ "Приват Банк" із заявою та отримала кредит у розмірі 4629,63 грн. з кінцевим терміном повернення 05.05.2010 року (том І а. с. 8, 175, 176-179).

У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань з повернення кредиту, 02.09.2013 року на її адресу відповідачем направлено вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором №NKXRRX12390065 від 05.05.2008 року у розмірі 44298,42 грн. (том І а. с. 9).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.01.2014 року із позивачки на користь ПАТ КБ "Приват Банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором №NKXRRX12390065 від 05.05.2008 року у розмірі 34298,42 грн. та стягнуто солідарно із позивачки та ПАТ "Акцент-Банк" на користь ПАТ КБ "Приват Банк" суму 10000 грн., а всього заборгованість у розмірі 44298,42 грн. (том І а. с. 242).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2015 року за заявою позивачки про перегляд рішення вищевказане заочне рішення скасовано (том І а. с. 148).

Вподальшому рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2015 року солідарно із позивачки та ПАТ "Акцент-Банк" на користь ПАТ КБ "Приват Банк" стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 7909,50 грн. (том І а. с. 145-147).

07.11.2016 року ПАТ КБ "Приват Банк" на адресу позивачки направлено письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором №NKXRRX12390065 від 05.05.2008 року шляхом сплати заборгованості у розмірі 20483,78 грн. (том ІІ а. с. 8).

03.12.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі заяви ПАТ КБ "Приват Банк" (том ІІ а. с. 4) вчинено виконавчий напис, згідно якого запропоновано стягнути з позивачки на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованість у розмірі 21683,78 грн. (том І а. с. 5, 243).

16.05.2017 року головним державним виконавцем Єланецького РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження по виконанню вищевказаного виконавчого напису (том І а. с. 6-7, том ІІ а. с. 3).

Так, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Нотаріус у разі необхідності вправі витребувати у стягувачаіншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що до вчинення 03.12.2016 року нотаріусом виконавчого напису, в судовому порядку неодноразово вирішувалося питання щодо наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договром №NKXRRX12390065 від 05.05.2008 року. Останнім рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2015 року із позивачки стягнуто в солідарному порядку з ПАТ "Акцент-Банк" на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованість за вищевказаним кредитним договором, загальний розмір якої складає 7909,50 грн. Розмір заборгованості визначено за період з 05.05.2008 року по 10.10.2013 року (том І а. с. 145-147).

Проте, відповідач, на користь якого ухвалено вказане рішення, в заяві поданій нотаріусу 03.12.2016 року про вчинення виконавчого напису для стягнення боргу за кредитним договром №NKXRRX12390065 від 05.05.2008 року, не повідомив нотаріуса про існування рішення та не надав його копії. Натомість, відповідач заявив про вчинення виконавчого напису щодо забогованості, рішення про стягнення якої вже прийнято 09.11.2015 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.

Наведені обставини вказують на те, що кредитна заборгованість існує, але її розмір, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки, сторони кредитного договору не дійшли згоди щодо розміру боргу.

Беручи до уваги, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості, суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів приходить до висновку, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 при вчинені виконавчого напису 03.12.2016 року не взято уваги вищевказані законодавчі положення та не перевірено безспірність заборгованості, зокрема, нотаріусом не враховано наявність судових рішень про стягнення з позивачки боргу за вищевказаним кредитним договором, а також не враховано відмінні суми заборгованості, вказанні у заяві стягувача про вчинення виконавчого напису, у розрахунку заборгованості, та у письмовій вимозі, надісланій стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Так, статтею 9 Закону «Про нотаріат» передбачається, що нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Проте, суд вважає, що сформульована позивачкою позовна вимога щодо визнання виконавчого напису недійсним не відповідає нормам цивільного та цивільно-процесуального законодавства України виходячи з такого.

Виконавчий напис не є правочином. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно зі ст. 215 ЦК поняття недійсності застосовується до правочинів.

Відповідно до ст. 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів. Відповідно до зазначеного Закону одним із виконавчих документів є виконавчий напис нотаріуса, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису є окремим, самостійним способом захисту цивільних прав серед інших способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених главою 3 розділу 1 ЦК.

Отже, виконавчий напис у розумінні цивільного законодавства не є правочином, недійсність якого може бути встановлена судом, а тому він може бути визнаний лише таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для визнання вищевказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а не визнання його недійсним.

Також суд враховує доводи позивачки про порушення трирічного строку для вчинення виконавчого напису, проте вважає, що виконавчий напис від 03.12.2016 року вчинено у відповідності до вимог ст. 88 ЗУ "Про нотаріат" і обчислюється з моменту направлення кредитором боржнику конкретної вимоги, обчисленої на певний момент часу.

Разом з тим, при вирішенні спору по суті суд враховує те, що справи за позовами щодо оскарження вчинених нотаріусом виконавчих написів мають розглядатися за позовом боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Нотаріуси у справах даної категорії не є особами, прав і обов’язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.

Із викладеного слідує, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у даній справі.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною вимогою для відмови в задоволенні позову. А тому, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у частині пред'явлення позовних вимог до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Оскільки, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по справі в сумі 640 грн., так як, стягнення вказаних витрат передбачено ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 279, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис від 03.12.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №10681 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" 21683,78 грн. заборгованості, таким що не підлягає виконанню.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлений 11.10.2018 року.

Суддя Н.В. Чернякова