Постановление суда № 77043437, 10.10.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

10 жовтня 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/1142/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О. ,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1604, за участю третьої особи без самотсійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 оборони України про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить зобов’язати військову частину А1604:

- нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 1 травня 2004 року по 29 січня 2006 року;

- нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов’язків і бездоганну дисципліну в розмірі двох місячних окладів грошового утримання: за 2004 рік доплата, за 2005р. в повному розмірі;

- нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2005 рік;

- нарахувати та виплатити грошову винагороду за тривалу безперервну військову службу за строк 15 років в розмірі одного окладу грошового утримання;

- нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного окладу грошового утримання за 2005 рік;

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення;

- нарахувати та виплатити компенсацію частини доходів у зв’язку з порушення встановлених строків їх виплати;

- нарахувати та виплатити замість належних мені предметів речового майна грошову компенсацію в розмірі вартості таких предметів за період: 1 травня 2004 р. по 29 січня 2006 року;

- нарахувати та виплатити грошову компенсацію за нормами харчування Збройних Сил України за нормою № 2 - льотною з І травня 2004 року по 29 січня 2006 року;

- період служби з 1 січня 2004 року по 25 грудня 2005 року зарахувати за пільговою вислугою років - один місяць служби за два місяці служби: 1 рік 7 місяців 25 днів за 3 роки 3 місяці 20 днів.

При зверненні до суду із позовною заявою позивач, зокрема просив суд поновити йому строк звернення до суду. Своє прохання мотивував тим, що в червні 2007 року він звернувся з адміністративним позовом до Комсомольського районного суду м. Херсона про відшкодування грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та вчинення певних дій, постановою даного суду йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог. За результатами апеляційного та касаційного провадження його скарги були залишені без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

14 грудня 2017 року Європейським судом з прав людини (заява № 3011/06 та 10 інших заяв) прийнято рішення про порушення прав позивача з боку держави Україна. Враховуючи роз’яснення ОСОБА_4 юстиції України про застосування практики Європейського суду, позивачу вважаючи, що йому передбачено можливість повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження, підготував та подав позов до Херсонського окружного адміністративного суду. Проте ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 року зазначено про перегляд судового рішення у зв’язку з виключними обставинами Верховним судомУкраїни, згідно ст. 361 КАС України. 15 травня 2018 року ОСОБА_5 Верховного Суду України прийняла рішення про відмову у задоволенні заяви у повному обсязі.

Позивач вважає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Як вбачається із пояснень представника відповідача, він заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду з підстав, викладених у клопотанні від 19.07.2018 року. Пояснює, що оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою щодо проходження військової служби, що є публічною службою, то для звернення до суду із даним позовом він мав відповідно до КАС України місячний строк. Зазначає, що про порушення своїх прав позивач дізнався 19.04.2007 із листа заступника директора Департаменту фінансів ОСОБА_4 оборони України від 11.04.2007 №248/9/182 (вхід. №299 від 18.04.2017). Крім того, згідно постанови Верховного Суду України від 15.05.2018 №2а-233/08 ОСОБА_5 Верховного Суду у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.09.2014 у справі №2-а-233/08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 оборони України про стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди - відмовила. Мотивуючи, що ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог розумності строку розгляду справ та відсутності ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв’язку із чим ОСОБА_1 було присуджено компенсацію на відшкодування моральної й матеріальної шкоди, судових та інших витрат в розмірі 900 євро. Разом із тим, рішення не містить указівок на порушення національними судами при розгляді справи ОСОБА_1 положень законодавства під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

Вказує на те, що зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухвалені рішення, тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результатів оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, ще з 19.04.2007 Позивачу було відомо про порушення своїх прав. Тобто строк звернення до суду із позовом про відновлення порушеного права на вказані виплати слід обчислювати починаючи із дати ознайомлення позивача з Листом.

Крім того, відповідач вважає, що посилання позивача на норми законодавства про працю України є безпідставними, оскільки проходження військової служби в Збройних Силах України регулюються спеціальним законодавством, до основних належать: Статути Збройних Сил України, Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

В судове засідання 10 жовтня 2018 року представники позивача та відповідача, позивач прибули.

Представник позивача та позивач просили суд відмовити у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, вказаних у позовні заяві.

Представник відповідача просив суд задовольнити дане клопотання та залишити позовну заяву без розгляду у зв’язку із пропуском звернення до адміністративного суду.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за своєї відсутності суду не надавав.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином суд вважає за можливе розглянути клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду за даною явкою.

Вирішуючи дане клопотання, суд враховує наступне.

За змістом частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду відповідно до статті 123 вказаного Кодексу є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як встановлено судом, позивач на час звернення з цим позовом до суду проходить військову службу в лавах Збройних Сил України.

Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2013 року (справа № 21-389а13) дійшов висновку, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому суд повинен керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами, необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Вказані висновки щодо застосування норм права визначені, зокрема постановою Верховного Суду у справі №809/4017/13-а від 31.01.2018 року (К/9901/1509/18).

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином суд, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, надані сторонами пояснення та наявні матеріали справи, вважає за необхідне залишити заявлене відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду без задоволення.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя Дмитрієва О.О.