Решение № 77042846, 11.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2489/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому проваджені) справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державною адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_3С.о.) до Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації (далі – відповідач, УСЗН Новоайдарської РДА), у якому представник позивача просить суд зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Новоайдарської РДА призначити та виплачувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з 07 травня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що перемістилася з м. Луганська Луганської області, до с. Переможне Новоайдарського району, внаслідок проведення на даній території антитерористичної операції. 26.04.2018 за адресою проживання позивача з’явились робітники УСЗН Новоайдарської РДА для перевірки місця мешкання позивача. Позивача вдома не було, тому було залишено повідомлення щодо необхідності протягом 3 робочих днів з’явитись для проходження фізичної ідентифікації. У зв’язку з тим, що з 19.04.2018 по 03.05.2018 ОСОБА_2С.о. виїхав в республіку Азейбаржан на похорон родича, прибути вчасно на проходження фізичної ідентифікації він не міг, відсутність на території України підтверджується копією закордонного паспорта з відмітками та копією свідоцтва про смерть родича). 07.05.2018 позивачу було надіслано відмову у призначені соціальної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. 17.05.2018 позивач звернувся до УСЗН Новоайдарської районної ради за відновленням йому щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Листом від 06.07.2018 № 5263 Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної ради повідомило позивача про відмову в призначені(відновлені) виплати без пояснення причини. Із зазначеною відмовою позивач не згоден, оскільки вважає, що дії відповідача суперечать нормам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

З посиланням на норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» просив суд зобов’язати відповідача призначити та виплачувати позивачу, щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг починаючи з 07 травня 2018 року.

05.09.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21096/2018), в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши зокрема таке.

27.01.2016 ОСОБА_2 вперше звернувся до управління із заявою про призначення державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальник послуг. Далі щомісячну адресну допомогу позивач отримував до 22.03.2018 як особа з інвалідністю III групи у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначені позивачем періоди отримання щомісячної адресної допомоги у позові з 26.12.2014 по 07.05.2018 у розмірі 1300 грн, на думку відповідача, не відповідають дійсності. 27.03.2018 позивач звернувся із заявою до управління за подовженням на наступний строк щомісячної адресної допомоги. 26.04.2018 державним соціальним інспектором управління було проведено фактичну перевірку місця проживання позивача, про що складено відповідний акт обстеження матеріально - побутових умов сім’ї, на момент перевірки позивача вдома не було, соціальним інспектором залишено повідомлення про необхідність з’явитися до управління для проходження фізичної ідентифікації.

02.05.2018 на засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було прийнято рішення про відмову у призначенні виплати на підставі п. 13 Порядку, у якому зазначено, що комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати. 17.05.2018 позивач повторно звернувся із заявою до управління на подовження щомісячної адресної допомоги. 27.06.2018 державним соціальним інспектором управління було проведено фактичну перевірку місця проживання позивача, про що складено відповідний акт обстеження матеріально - побутових умов сім’ї, на момент перевірки позивача вдома не було соціальним інспектором залишено повідомлення про необхідність з’явитися до управління для проходження фізичної ідентифікації.

Позивач не з’явився до державного соціального інспектора для проходження фізичної ідентифікації. Виходячи із вищезазначеного, відповідач вважає, що позивач за зазначеною ним адресою тимчасового приживання не мешкає.

Таким чином, на думку відповідача, управління діяло лише в межах своєї компетенції та не мало законних підстав для призначення щомісячної адресної допомоги позивачу, у зв’язку з тим, що зазначеною адресою він не мешкає.

З посиланням на п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (арк. спр. 22-25).

Ухвалою суду від 22.08.2018 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1).

Ухвалою від 20.09.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом)сторін. Призначено судове засідання на 11.10.2018 об 11:00; витребувано від Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_2 про призначення державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам від 27.01.2016 (коли позивач вперше звернувся до управління), копії заяв ОСОБА_2 про подовження щомісячної адресної допомоги від 27.03.2018 та від 17.05.2018, та копії повідомлень про необхідність з’явитися до управління для проходження фізичної ідентифікації від 26.04.2018 та від 27.06.2018 (арк. спр. 35-36)

У судове засідання позивач не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно із частиною дев’ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою вул. Прожилстрой, б. 13, кв. 2, м. Луганськ, 91000, що підтверджується копією паспорту серії ЕП № 033403 (арк. спр. 7).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області з 14.02.2017, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.02.2017 № 10857; фактичне місце проживання/перебування як ВПО: вул. Центральна, 35, с. Переможне, Новоайдарський район, Луганська обл., 93150 (арк. спр. 9).

27.01.2016 позивач звернувся до управління із заявою про призначення державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальник послуг (арк. спр. 44).

За вказаною заявою позивача нараховувалась та виплачувалась щомісячна адресну допомога до 22.03.2018 як особі з інвалідністю III групи у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

26.04.2018 державним соціальним інспектором управління було проведено фактичну перевірку місця проживання позивача, про що складено відповідний акт обстеження матеріально - побутових умов сім’ї, на момент перевірки позивача вдома не було, соціальним інспектором залишено повідомлення про необхідність з’явитися до управління для проходження фізичної ідентифікації (арк. спр. 11, 29).

02.05.2018 на засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було прийнято рішення про відмову у призначенні виплати на підставі п. 13 Порядку (арк. спр. 30).

Листом від 07.05.2018 № 3578 відповідач повідомив позивача про рішення від 02.05.2018, яким останньому відмовлено у призначенні соціальної допомоги (арк. спр. 12).

17.05.2018 позивач звернувся із заявою до управління на подовження щомісячної адресної допомоги (арк. спр. 43).

27.06.2018 державним соціальним інспектором управління було проведено фактичну перевірку місця проживання позивача, про що складено відповідний акт обстеження матеріально - побутових умов сім’ї, на момент перевірки позивача вдома не було соціальним інспектором залишено повідомлення про необхідність з’явитися до управління для проходження фізичної ідентифікації (арк. спр. 27).

02.07.2018 на засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було прийнято рішення про відмову у призначенні виплати на підставі п. 13 Порядку (арк. спр. 28).

Листом від 16.07.2018 № 5265 відповідач повідомив позивача про рішення від 02.07.2018, яким останньому відмовлено у призначенні соціальної допомоги (арк. спр. 10).

27.03.2018 позивач повторно звернувся із заявою до управління на подовження щомісячної адресної допомоги (арк. спр. 42).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац перший частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок № 505.

Так, пунктом 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно пунктом 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім’ї. (абзац другий пункту 3 Порядку № 505).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім’ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім’ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

З вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім’ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім’ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім’ї на наступний шестимісячний строк.

Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505 (пункти 6 та 12), суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявністю рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі - Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_2С.о. видана довідка від 14.02.2017 № 10857 (арк. спр. 9) про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено зареєстроване місце проживання: 91000, Луганська обл., м. Луганськ, вул. Прожилстрой, б. 13, кв. 2; фактичне місце проживання/перебування: 93510, Луганська обл., Новоайдарський район, с. Переможне, вул. Центральна, б. 35.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 14.02.2017 № 10857 органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Згідно п. 7 Порядку № 365 для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, відповідно до п. 3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року N 365 визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Наведеними положеннями не передбачено інформування внутрішньо переміщеної особи про час та дату здійснення візиту структурними підрозділами з питань соціального захисту або робочою групою з метою здійснення перевірки.

Отже, внутрішньо переміщена особа, яка подала заяву про відновлення (призначення) соціальних виплат, фактично змушена протягом майже 20 календарних днів не відлучатися з місця, вказаного у довідці про взяття на облік ВПО як адреса проживання/перебування, що, в свою чергу, обмежує її свободу пересування. Короткотривала відсутність за вказаною адресою проживання (візит до лікаря, магазину, відвідування родичів, друзів, прогулянка) можуть стати причиною для фіксації недостовірно поданої в заяві про відновлення(призначення) соціальних виплат інформації про місце її проживання.

Аналогічний висновок містить постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 у справі № 826/12123/16 щодо визнання нечинними окремих пунктів Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою КМУ № 365 від 08.06.2016.

У свою чергу, перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету.

Втім, відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для припинення виплати адресної допомоги позивачу, тому суд вважає таке втручання невиправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасувати рішень Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації від 02.05.2018 та від 02.07.2018 про призупинення (припинення) виплати адресної допомоги ОСОБА_2 та зобов’язання відповідача призначити ОСОБА_2 виплату адресної допомоги за заявою від 17.05.2018 на період з 17.05.2018 по 16.11.2018.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн, відповідно до квитанції від 02.08.2018 № 91.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню відповідно до приписів частини другої статті 139 КАС України суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 704,80 грн стягнути на користь ОСОБА_2С.о. з Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної держаної адміністрації Луганської області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196989, місцезнаходження: 93500, Луганська обл., Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Банківська, 31) від 02 травня 2018 року та від 02 липня 2018 року про призупинення (припинення) виплати адресної допомоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 91000, м. Луганськ, вул. Промжилстрой, б. 13, кв. 2).

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 91000, м. Луганськ, вул. Промжилстрой, б. 13, кв. 2) за заявою від 17.05.2018 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, на період з 17 травня 2018 року по 16 листопада 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 91000, м. Луганськ, вул. Промжилстрой, б. 13, кв. 2) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196989, місцезнаходження: 93500, Луганська обл., Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Банківська, 31) судові витрати зв сплати судового збору в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_4