Решение № 76987663, 08.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2018 року м. Рівне №1740/1903/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство-фірма «Торгбуд-Сервіс», звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі відповідач 1), ДФС України (далі відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 03.04.2018 №627506/32785198 про відмову у реєстрації податкової накладної №256, складеної Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» 23.06.2017, та зобов'язання Головного управління ДФС у Рівненській області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №256, складену Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» 23.06.2017. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних подану товариством податкову накладну №256 від 23.06.2017, оскільки господарські операції, оформлені даною податковою накладною носили реальний характер, що підтверджується належними документами, наданими позивачем контролюючому органу разом з відповідними поясненнями, що залишено поза увагою відповідача.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивачем не надано копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію поданої ним податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме після зупинення реєстрації податкової накладної не подано розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків та документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування. За наведеного, представник відповідача уважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв в межах та у спосіб визначений законом, у зв'язку з чим, просив відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог.

Відповідач 2 подав відзив на позов в якому заперечив проти позовних вимог та зазначив, що позивачем не надано копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію поданої ним податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Також стверджує, що відповідачем 1 чітко зазначено, які саме критерії оцінки ступеня ризику зумовили таке зупинення. Уважає рішення відповідача 1 правомірним та просить відмовити в позові повністю.

Відповіді на відзив позивач не подав.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати 17.09.2018 залучено до справи у якості відповідача 2 ДФС України.

Представник позивача в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи по суті подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача 1 до початку розгляду справи по суті подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений, подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою належної підготовки.

Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи, то суд зазначає, що підстави для відкладення розгляду справи визначені статтею 205 КАС України.

Так, відповідно до частини 2 вказаної статті, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відео конференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребуванні нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає необхідним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Отже, така підстава для відкладення розгляду справи як підготовка до участі у її розгляді не передбачена чинним законодавством та не може уважатися поважною причиною неявки у судове засідання.

В зв'язку із наведеним, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З врахуванням того, що жодних перешкод у розгляді справи немає, наявністю клопотань про розгляд справи за їх відсутності від позивача та відповідача 1, суд вирішив здійснити розгляд справи за відсутності відповідача 2 у письмовому провадженні.

Дослідивши докази, подані учасниками справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство-фірма «Торгбуд-Сервіс» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Окрім того, до видів діяльності відповідно до КВЕД відносяться також виробництво бетонних розчинів, готових для використання (23.63).

04.01.2017 між Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» (Постачальник) та ТОВ «ВДК Компані» (Покупець), укладений договір поставки №БК04/01-1 (надалі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця бетон товарний, розчини цементні різних марок, фундаментні блоки, пісок та щебінь, портландцемент різних марок.

Відповідно до п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад отримувача, у кількості та асортименті, що вказані у заявці покупця.

Згідно з п.3.3. Договору, час на розвантаження авто міксера становить 1 (одну) годину. За затримку в розвантаженні авто міксера понад одну годину, сплачується штраф в розмірі 200,00грн. за кожну годину простою.

Пунктом 5.3. Договору, передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку фактури постачальником, на умовах 50% попередньої оплати за товар. Розрахунки по даному договору за фактично отриманий товар проводяться на протязі 3-х банківських днів з моменту його приймання-передачі.

23.06.2017 на виконання умов підписаного сторонами договору, Постачальником було поставлено для Покупця товар на суму 7780,00грн. з ПДВ, включаючи послуги доставки. На вказану суму поставлених товарів, наданих послуг Постачальником було складено податкову накладну №256 та направлено її на реєстрацію до ЄРПН.

15.07.2017 Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» отримано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №256. У графі "виявлені помилки" вказано, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 р. №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3824, 49.41. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію та/або таблицю даних платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що 13.07.2017 Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» було направлено до контролюючого органу Таблицю даних платника податку, яка є додатком до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказаний документ прийнято 17.07.2017 за реєстраційним номером 1773741352. Дані такої таблиці підтверджують, що позивач, як виробник, придбаває товари за кодами УКТ ЗЕД 2523, 2517,2505, 3824400000, і в результаті виробничої діяльності реалізує товар за кодом УКТ ЗЕД 3824; позивач, як виробник, придбаває товари за кодами УКТ ЗЕД 2523, 2517,2505, 3824400000, і в результаті виробничої діяльності реалізує товар за кодом УКТ ЗЕД 6810; позивач, як виробник, придбаває товари за кодами УКТ ЗЕД 2710, і в результаті виробничої діяльності реалізує товари за кодами УКТ ЗЕД 49.41 та 24.54; позивач, як виробник, придбаває товар за кодом УКТ ЗЕД 2716, і в результаті виробничої діяльності реалізує товар за кодом УКТ ЗЕД 68.20.

30.03.2018, з метою прийняття ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної №256 від 23.06.2017 Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» було направлено повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарської операції по вказаній податковій накладній та відповідні пояснення. Вказане повідомлення отримане контролюючим органом.

03.04.2018 комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення №627506/32785198 про відмову у реєстрації ПН №256 від 23.06.2017, з підстав ненадання платником податку договорів, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Вважаючи вказане рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся до суду зданим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, відповідно до пп. «а», «б» п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341).

Згідно із пунктом 2 вказаного Порядку, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 12 Порядку (в редакції чинній на дату зупинення податкової накладної) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1. ст.192 та п.201.10. ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п.201.1. ст.201 ПКУ; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. ст.200-1 ПКУ (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16. ст.201 ПКУ; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку).

Аналогічні норми містились і у п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2. ст.74 цього Кодексу.

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату зупинення податкової накладної) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкової накладної Приватного підприємства-фірми «Торгбуд-Сервіс» №256 від 23.06.2017 критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, про що зазначено в квитанції від 15.07.2017.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом було порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки ним не зазначено у такій квитанціях конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 №567. Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Суд зазначає, що визначення конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі №567.

Також, зі змісту квитанції від 15.07.2017 встановлено, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Таким чином, фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату зупинення податкової накладної), не було вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату зупинення податкової накладної), письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. За правилами підпункт 201.16.3 цього пункту України (в редакції чинній на дату зупинення податкової накладної) письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, 01.01.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» №2245-VIII від 07.12.2017. Вказаним Законом, пункт 201.16. Податкового кодексу України викладено в новій редакції, за якою: «Реєстрація податкової накладної//розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України».

На виконання вказаної норми, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Пунктом 2 вказаної Постанови передбачено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України №2245-VIII від 07.12.2017 та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

За правилами пунктів 18-20 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

А в силу вимог пункту 21 цього Порядку, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (зазначена у квитанції про зупинення пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі);

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У квитанції від 15.07.2017 про зупинення реєстрації податкової накладної №256 від 23.06.2017 контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність такої податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567. При цьому, в квитанції вказано, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3824, 49.41 і запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію та/або таблицю даних платника податків.

Судом встановлено, що Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» було направлено до контролюючого органу Таблицю даних платника податку, яка є додатком до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Дані такої таблиці в повній мірі пояснюють невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД і підтверджують, що позивач, як виробник, придбаває товари за кодами УКТ ЗЕД 2523, 2517,2505, 3824400000, а в результаті виробничої діяльності реалізує товар за кодом УКТ ЗЕД 3824; також позивач, як виробник, придбаває товари за кодами УКТ ЗЕД 2710, і в результаті виробничої діяльності реалізує товари за кодами УКТ ЗЕД 49.41 та 24.54.

Судом встановлено, що в наданому контролюючому органу поясненні, позивач зазначає, що підприємство є виробником бетонів різних марок код УКТ ЗЕД 3824, бетонних розчинів різних марок код УКТ ЗЕД 3824 та виробів з бетону код УКТ ЗЕД 6810 і для їх виробництва в якості сировини використовує цемент код УКТ ЗЕД 2523, щебінь код УКТ ЗЕД 2517, пісок код УКТ ЗЕД 2505, пластифікатор 3824400000.

Як зазначає відповідач 1, повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарської операції від 30.03.2018 не містило повного пакету документів, передбачених у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30621, що підтверджується електронною копією Журналу розгляду Повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК.

Однак, як вже зазначалося судом, відповідачем 1 не вказано у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладеної, які саме документи має подати позивач для підтвердження реальності здійснення господарської операції за результатами якої складено податкову накладну №256 від 23.06.2017, що є порушенням з його боку.

Комісією ГУ ДФС в Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, незважаючи на таблицю даних платника податку, прийняту органами ДФС України, та на вищевказане повідомлення Приватного підприємства-фірми «Торгбуд-Сервіс» і додані до нього документи, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Підставою для прийняття комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної зазначено про ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, судом встановлено, що Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» було надано контролюючому органу всі документи, які позивач мав у своєму розпорядженні і які підтверджують, як інформацію, зазначену у відповідній податковій накладній, так і інформацію, яка вимагалася згідно з рішенням ДФС України про зупинення реєстрації такої податкової накладної.

При цьому, що стосується останнього, то надані Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» документи, є цілком достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Вказівка у спірному рішенні про те, що позивач не надав первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування є безпідставною, позаяк з наданої відповідачем електронної копії Журналу розгляду Повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК встановлено факт подачі відповідачу таких документів.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення відповідача 1 від 03.04.2018 №627506/32785198 про відмову Приватному підприємству-фірмі «Торгбуд-Сервіс» в реєстрації податкової накладної №256 від 23.06.2017 є таким, що не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Оскаржуване рішення порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування в судовому порядку.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №256 від 23.06.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13 січня 2011 у справі "Чуйкіна проти України" (заява №28924/04) констатував: "що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28- 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що відповідачем 1 будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправним рішення від 03.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №256 від 23.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і шляхом зобов'язання відповідача 2 зареєструвати вказану податкову накладну.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача 2 в даному випадку обов'язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі "Обермейєр проти Австрії"; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Відповідно до п.5 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, скарга подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивачем вказана скарга з додатками подана не в електронному вигляді, а надіслана через органи поштового зв'язку.

Суд не бере до уваги покликання позивача на те, що в нього не було можливості подати таку скаргу в електронному вигляді, оскільки станом на 13.04.2018 підприємство не мало сервісу для створення та подачі скарг на рішення комісії, так як вказаний сервіс не було запроваджено ДФС України. Подача скарг на рішення комісії ДФС України від 03.04.2018 в паперовому вигляді, було єдиним можливим способом реалізації права позивача на адміністративне оскарження рішення від 03.04.2018№627506/32785198.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.

Натомість, з наявного в матеріалах справи листа ДФС України від 17.05.2018 №16986/6/99-99-11-04-15 встановлено, що позивач має сервіс для створення та надсилання скарги на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації з додатками через особистий кабінет «Електронний кабінет», або будь-яке програмне забезпечення, яке формує вихідний файл, відповідно до затвердженого формату (стандарту).

Крім того, відповідно до п.27 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову Приватного підприємства-фірми «Торгбуд-Сервіс» в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 та відповідача 2 порівно судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору у розмірі 1762,00грн. відповідно до платіжного доручення від 20.06.2018 №8881, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Щодо поданого клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Яку слідує із матеріалів справи, 17.09.2018, через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну допомогу у розмірі 3010грн.

До матеріалів справи долучений договір про надання правової допомоги від 02 травня 2018 року, укладений між Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс», в особі директора Семенова Олександра Михайловича і Адвокатським об'єднанням «ПРИЩЕПА І ПАРТНЕРИ» в особі голови Прищепи Олега Степановича.

До поданого клопотання долучений рахунок на оплату послуг №14/09-9 від 14.09.2018, акт приймання-передачі наданих послуг №14/09-9 від 14.09.2018 із описом фактично виконаної роботи, платіжне доручення №9797 від 14.09.2018 на суму 3010грн.

Дослідивши в судовому засіданні надані документи, суд зазначає, що в них не міститься детальний опис наданих послуг, зокрема, щодо надання усної консультації з приводу зупинення реєстрації податкової накладної, відмови в її реєстрації (не вказаний номер накладної, номер рішення про відмову у реєстрації такої накладної). Також у акті не конкретизовано які нормативно-правові акти опрацьовувались, вказано складання позовної заяви, формування додатків до позову, подача позову до суду, однак не вказаний предмет спору.

В жодному документі з наданих суду не зазначений номер справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога. Рахунок на оплату послуг від 14 вересня 2018 року №14/09-9, акт приймання-передачі наданих послуг №14/09-9 від 14.09.2018 та платіжне доручення від 14 вересня 2018 року №9797 з призначенням платежу «оплата за надану правову допомогу згідно договору від 02.05.2018 та акту приймання-передачі наданих послуг №14/09-9 від 14.09.2018» підтверджують оплату не ідентифікованих послуг правової допомоги на загальну суму на 3010 грн.

При цьому суд звертає увагу на те, що провадження у справі відкрито 16.07.2018 року, тобто на час складання вказаних вище документів 14.09.2018, позивач достовірно знав номер адміністративної справи.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали, не доводять факту понесення підприємством витрат на правову допомогу саме в адміністративній справі №1740/1903/18, тому у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №627506/32785198 від 03 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" від 23 червня 2017 року №256.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" від 23 червня 2017 року №256.

Стягнути на користь Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Рівненській області судовий збір в розмірі 881грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судовий збір в розмірі 881грн.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3010грн. на користь Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Приватне підприємство-фірма "Торгбуд-Сервіс" (35700, Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шкільна, 30А, код ЄДРПОУ 32785198);

2) відповідачі - Головне управління ДФС в Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217), Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2018 року.

Суддя Комшелюк Т.О.