Постановление суда № 76983554, 08.10.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

08.10.2018 Справа №607/15134/18

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред’явив в суд позов до відповідачів ОСОБА_2 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, Державної казначейської служби України, в якому просить: встановити, що протиправним рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 304 від 15 березня 2007 року «Про розгляд звернення приватного малого підприємства «ОСОБА_2 фірма «Будівельник», шляхом зневаги, принижено його честь, гідність, ділову репутацію та ділову репутацію ПМП «Галактика», обмежено його у визнанні, реалізації та користуванні своїми правами і свободами, шляхом прямої та непрямої дискримінації його за ознакою меншовартості; стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду на суму 9'000'000 грн. та 92'000 грн. судових витрат.

13 серпня 2018 року суддею Сливка Л.М. поставлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у вказаній справі.

27 вересня 2018 року, зазначену ухвалу було скасовано постановою апеляційного суду Тернопільської області, а справу направлено до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, від 04 жовтня 2018 року, дану справу було передано судді Сливка Л.М.

За таких обставин суддя приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи з наступних підстав:

відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші (відмінні від тих, котрі визначені у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України) обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно частини 1 ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37, і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Статтею 40 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до частини 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пунктом 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов’язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до вимог статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

У пункті 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з пункту 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

З урахуванням наведеного, з метою гарантування неупередженості та об'єктивності здійснення правосуддя, уникнення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 36-40 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

прийняти самовідвід судді Сливка Л.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Справу передати в канцелярію суду для повторного розподілу в порядку статті 33 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до пункту 15.4 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяОСОБА_3