№ 76948352, 04.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3480/18

Номер справи місцевого суду: 500/4905/17

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2018 року м. Одеса

Справа №500/4905/17

Провадження №22-ц/785/3480/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Погорєлової С.О., Заїкіна А.П.,

за участю секретаря судового засідання - Драганової Ю.С.,

учасники справи :

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк»,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - Ізмаїльський міський відділ ДВС ГТУ юстиції в Одеській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, діючої в інтересах ОСОБА_2, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Грубіян Л.І. 05 грудня 2017 року в м. Ізмаїл Одеської області,-

встановив:

У вересні 2017 року ПАТ «КБ «Приват Банк» звернулося до суду з позовом про зняття арешту і в обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що квартира загальною площею 61,9 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_2 та перебуває у іпотечній заставі ПАТ КБ «Приват Банк» від 21.08.2007 року.

На квартиру накладений арешт 17.07.2013 року постановою № 38924562 Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38924562 від 17.07.2013 року. Позивач посилався на те, що постанова про накладення арешту була винесена 17.07.2013 року, тобто після того, як на зазначену квартиру було накладене обтяження за іпотечним договором від 21.08.2007 року між позивачем та ОСОБА_2, тому просив:

- зняти арешт з квартири загальною площею 61,9 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та перебуває у іпотечній заставі ПАТ КБ «Приват Банк» від 21.08.2007 року, накладений постановою № 38924562 Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38924562 від 17.07.2013 року;

- стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на користь ПАТ «КБ «Приват Банк».

Представник відповідача Ізмаїльського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Приват Банк» задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що немає підстав для скасування арешту, оскільки ПАТ КБ «Приват Банк» не є власником чи володільцем арештованого нерухомого майна, звернення стягнення на таке майно не відбулося, майно надалі залишається в іпотеці та діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив до суду.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін,виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що у позивача ПАТ КБ «Приват Банк» є право одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника, а існування інших заборон на предмет іпотеки порушує це переважне право.

Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 були надані кредитні кошти на строк до 19 серпня 2027 року в сумі 40 000 доларів США на придбання житла та 8 000 доларів США на сплату страхових платежів / а.с.4-9/.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір. Згідно п. 33.3 договору іпотеки ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 Приватним нотаріусом була накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири, яка належить ОСОБА_2 до припинення договору іпотеки / а.с. 10-20/.

21.08.2007 року договір іпотеки зареєстровано в реєстрі № 5525143 / а.с. 24/.

10.06.2013 року постановою № 38924562 Ізмаїльським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, запис у Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна № 38924562 від 17.07.2013 року, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 та знаходиться в іпотеці ПАТ КБ «Приват Банк».

Встановлене свідчить про те, що заборона на відчуження іпотечного майна у 2013 році була пізніше ніж було укладено договір іпотеки.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту держаної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Стаття 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право заставодержателя звернутися до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Оскільки ПАТ КБ «Приват Банк» є іпотекодержателем заставленого майна за договором іпотеки від 21.08. 2007 року, то його права порушені накладеним у 2013 році арештом на іпотечне майно, тому посилання апеляційної скарги на відсутність права вимоги у ПАТ КБ «Приват Банк» є безпідставні.

ОСОБА_2 змінила прізвище на «ОСОБА_2».

Доводи апеляційної скарги про підставу відмови в задоволенні позову про зняття арешту з підстав набрання чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на увагу не заслуговують, оскільки це право ПАТ КБ «Приват Банку» як іпотекодержателя обирати спосіб захисту.

Крім того, матеріали справи не містять докази того, що на спірну квартиру розповсюджуються дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Інших доводів, які спростовують законність та обґрунтованість рішення суду в апеляційній скарзі не наведено.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, оскільки постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, діючої в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05.10.2018 року.

Судді апеляційного суду

Одеської області: А.А. Калараш

С.О. Погорєлова

А.П.Заїкін