Постановление суда № 76938401, 05.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

05 жовтня 2018 року м. Рівне №1740/2457/18Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув,

відповідача: Давидович Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доРівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови від 10.09.2018, винесеної заступником начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Давидовичем Романом Олексійовичем, при примусовому виконанні рішення Рівненського міського суду Рівненської області, на підставі виконавчого листа, виданого 31.01.2017 в справі №569/1221/16-ц про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. у виконавчому провадженні ВП №56959110.

Ухвалою суду від 28.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 05.10.2018 о 09:30 год.

04.10.2018 у тексті відзиву на позовну заяву відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі. На його обґрунтування вказав про те, що Законом України "Про виконавче провадження" та Цивільним процесуальним кодексом України передбачений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні судового рішення, прийнятого судом загальної юрисдикції, а саме: безпосередньо до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Таким чином, заява позивача як боржника про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, прийнятої в процесі виконання виконавчого документа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, не підсудна Рівненському окружному адміністративному суду і повинна відповідно до ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.447, 448 Цивільного процесуального кодексу України, а також ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України розглядатися Рівненським міським судом Рівненської області. За таких обставин, просив суд закрити провадження у даній справі.

В судове засідання 05.10.2018 представник позивача не прибув. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 05.10.2018 представник відповідача клопотання про закриття провадження підтримав з підстав, викладених у ньому. Додатково наголосив на підтвердження своїх обґрунтувань про непідсудність справи адміністративному суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №213/2012/16 (провадження №14-13цс18)

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд встановив наступне.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18.04.2018 у справі №569/1221/16-ц позовні вимоги Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" до ОСОБА_3 про витребування майна і зобов'язання його повернення - задоволено в повному обсязі. Витребувано з володіння ОСОБА_3 нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 на користь Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд". Зобов'язано ОСОБА_3 передати Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, без вчинення з його боку а також з боку третіх осіб будь-яких перешкод Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" щодо володіння, користування і розпорядження нежитловою будівлею адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

31.01.2017 Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист у справі №569/1221/16-ц про витребування з володіння ОСОБА_3 нежитлової будівлі адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 на користь Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" та зобов'язання ОСОБА_3 передати Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, без вчинення з його боку, а також з боку третіх осіб будь-яких перешкод Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" щодо володіння, користування і розпорядження нежитловою будівлею адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Постановою заступника начальника відділу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 09.08.2018 відкрито виконавче провадження №56959110 з виконання виконавчого листа від 31.01.2017 №569/1221/16-ц.

10.09.2018 актом державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа від 31.01.2017 №569/1221/16-ц встановлено: "невиконання без поважних причин боржником рішення".

Постановою заступника начальника відділу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 10.09.2018 при примусовому виконанні виконавчого листа від 31.01.2017 №569/1221/16-ц за невиконання без поважних причин рішення на боржника накладено штраф на користь держави у розмірі 1700,00 грн.

Вважаючи таку постанову про накладення штрафу незаконною, позивач звернувся до суду.

Дослідивши та надавши оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до п.п.1, 7 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст.287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Предметом розгляду даної справи є протиправність постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення місцевого загального суду цивільної юрисдикції.

За правилами ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Водночас, при вирішенні питання про підсудність даної справи Рівненському окружному адміністративному суду, суд враховує вимоги Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404), яким встановлені відповідні спеціальні норми з розгляду вказаної категорії справ.

Згідно з ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 1404 постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно із ч.1 ст. 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, ч. 2 ст. 74 Закону № 1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З аналізу вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №127/9870/16-ц (провадження №14-166цс18).

Отже, справи про оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Суд вважає помилковим посилання представника відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №213/2012/16 (провадження №14-13цс18) як на правовий висновок щодо необхідності закриття провадження у даній справі, оскільки вона підтверджує те, що вищевказані категорії справ підсудні саме адміністративним судам, а не спростовує цю обставину.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про закриття провадження в адміністративній справі №1740/2457/18, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повну ухвалу суду складено 05 жовтня 2018 року

Суддя Борискін С.А.