Решение № 76938321, 12.09.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2018 року м. Рівне №1740/2064/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представник Наумчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дій щодо відмови у наданні позивачу, учаснику бойових дій, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності листом №Б-1059/0-1877/0/94-18 від 20.04.2018;

зобов'язання надати позивачу, учаснику бойових дій, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 19.03.2018 звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, до якої долучив викопіювання з публічної кадастрової картки - графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування вільної земельної ділянки; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 14.03.2016, що підтверджує безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №Б-1059/0-1877/0/94-18 від 20.04.2018 відмовлено у задоволенні заяви позивача із зазначенням, що Верхівська сільська рада повідомила відповідача про першочергове забезпечення земельними ділянками місцевих мешканців - учасників АТО, що проживають на території Верхівської сільської ради, яким позивач не є.

Вважаючи відмову відповідача немотивованою, такою, що суперечить ч.7 ст.118 ЗК України, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Ухвалою від 01.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.08.2018.

Відповідач позов не визнав, подавши відзив на позовну заяву (а.с.20-21), в обґрунтування якого зазначив, що за результатами розгляду клопотання позивача Головним управлінням було прийнято рішення, оформлене у вигляді листа, від 20.04.2018 №Б-1059/0-1877/0/94-18 про відмову у його задоволенні. Відповідач вказав, що згідно з рішенням колегії Держземагенства України №2/1 від 14.10.2014 "Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", з 15.10.2014 під час розгляду клопотань фізичних та юридичних осіб про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земель сільськогосподарського призначення державної власності Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області, органи місцевого самоврядування за місцем розташування відповідної ділянки висловлюють позицію щодо можливості надання такого дозволу. Оскільки на лист відповідача Верхівська сільська рада повідомила про першочергове забезпечення земельними ділянками місцевих мешканців-учасників АТО, що проживають на території Верхівської сільської ради, та відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, жителю с. Малий Шпаків.

Відтак, відповідач вказав, що у зв'язку з запереченням Верхівської сільської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Ухвалою від 22.08.2018 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 12.09.2018, про що сторони повідомлені належним чином.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з урахуванням такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, який зареєстрований по АДРЕСА_1, є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення Серія НОМЕР_2 від 14.03.2016 (а.с.9-11).

19.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області відповідно до статті 118 Земельного кодексу України про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства. До заяви позивач долучив викопіювання з публічної кадастрової карти із зазначенням бажаної для відведення йому земельної ділянки у власність (а.с.12-13).

За результатами розгляду звернення позивача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повідомило ОСОБА_1 листом від 20.04.2018 №Б-1059/0-1877/0/94-18 про відмову у задоволенні клопотання (а.с.14).

Оцінюючи спірні правовідносини, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною третьою статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

З метою одержання у власність земельної ділянки, позивач відповідно до статті 118 ЗК України звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Матеріалами справи стверджено і сторонами не заперечується, що до заяви позивача від 19.03.2018, з якою ОСОБА_1 звернувся до відповідача, долучено необхідні документи, відповідно до вимог закону.

Разом з тим, відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні його клопотання, вказав, що Верхівська сільська рада листом відповідачу заперечила у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому відповідач також наголосив, що рішення колегії Держземагенства України №2/1 від 14.10.2014 "Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", з 15.10.2014 під час розгляду клопотань фізичних та юридичних осіб про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земель сільськогосподарського призначення державної власності Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області, органи місцевого самоврядування за місцем розташування відповідної ділянки висловлюють позицію щодо можливості надання такого дозволу.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, відповідно до п. 1 якого Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Відтак, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області як територіального органу Держгеокадастру на час звернення позивача з відповідним клопотанням було віднесено вирішення питань про передачу у власність або у користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Суд критично оцінює та відхиляє доводи відповідача про те, що підстав для задоволення клопотання позивача немає, оскільки Верхівська сільська рада повідомила Головне управління Держгеокадастру про першочергове забезпечення земельними ділянками місцевих мешканців - учасників АТО, що проживають на території Верхівської ради та відмовила ОСОБА_1, жителю с. Малий Шпаків, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га.

Суд зазначає, що підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, вичерпний перелік яких наведений в ч. 7 ст. 118 ЗК України, в оскарженій позивачем відповіді Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області не наведені, а також не встановлені в судовому засіданні.

Єдиною, наведеною відповідачем підставою для відмови, є відсутність дозволу Верхівської сільської ради у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак зазначену підставу суд вважає безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).

Встановлені в судовому засіданні обставини справи дають підстави для висновку, що при вирішенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, та безпідставно відмовив в задоволенні відповідного клопотання за відсутності до того визначених законом підстав, а відтак його поведінка у спірних правовідносинах є протиправною та порушує права та законні інтереси позивача.

Суд також зауважує, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при вирішенні даного адміністративного спору суд враховує правові висновки щодо застосування частини 7 статті 118 ЗК України, висловлені Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17 та від 24 квітня 2018 року у справі №814/1961/17.

За встановлених обставин, належним способом захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача є визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1, учаснику бойових дій, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності листом №Б-1059/0-1877/0/94-18 від 20.04.2018.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Належність поданих позивачем з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки документів, а також відсутність визначених законом підстав для відмови в наданні такого дозволу була встановлена в ході судового розгляду даної справи. Таким чином, суд вважає відсутніми підстави для прийняття відповідачем у спірних правовідносинах рішення на власний розсуд, позаяк за відсутності підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суб'єкт владних повноважень безальтернативно був зобов'язаний задовольнити відповідне клопотання позивача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області надати позивачу, учаснику бойових дій, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ч.1 ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013 м. Рівне, вул. С. Петлюри,37, код ЄДРПОУ 39768252) задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, викладену в листі № Б-1059/0-1877/0/94-18 від 20.04.2018, у наданні ОСОБА_1, учаснику бойових дій, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надати ОСОБА_1, учаснику бойових дій, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.