Постановление суда № 76930434, 03.10.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

03.10.2018 227/3234/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі Харьковій Л.М.

за участю прокурора Ленкевич І.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просив продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на 60 днів, з огляду на те, що існує ризик того, що обвинувачений є наркозалежною особою, має відповідний круг друзів, в зв»язку із цим може вчинити нові злочини.

Захисник в судовому засідання просив відмовити у задоволення клопотання, застосувати більш м’який запобіжний захід, а саме в вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачений на момент взяття під варту офіційно працював, має постійне місце проживання, є інвалідом 3 групи, проживає разом із мамой похилого віку, яка є на його утриманні.

Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора та підтримав клопотання свого захисника.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків :

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. У відповідності до ст. 29 Конституції України та ст.ст.176,177,178 КПК України, право на свободу і особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід враховувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки останнього.Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри, обвинувачення у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно вимог ст. 178 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, на момент затримання працював на шахті «Піонер» дільниця ОФ машиніст підземних установ, в силу ст.89 КК України не судимий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2011р. з діагнозом вживання канабіноїдів зі шкідливими наслідками, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, згідно довідки з Добропільського МВК проходив військову службу у період з 02 липня 1993р. по 05 грудня 1994р., зареєстрований та мешкає за адресою: Донецька область місто Білозерське вулиця Горького, буд.№37, за місцем мешкання характеризується посередньо.

В судових засіданнях обвинувачений зазначив, що йому відомо, що оперативний покупець " Іванов" на цей час проживає в м. Києві, з чого суд може зробити висновок, що обвинувачений інтересується місцем перебування свідка - оперативного покупця " Іванова".Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, вважається судом доведеним, оскільки вказаних осіб він особисто знає, і як стало відомо в судовому засіданні, інтересується їх місцем знаходження. Суд зазначає на те, що під час досудового розслідування та судового розгляду важливим також є захист свідків, що слугує забезпеченню належного відправлення правосуддя шляхом отримання показань свідків без будь-яких перешкод.

Окрім того, пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.Санкцією злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у вчинені якого обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_2 передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, вказаний злочин відносяться до тяжких злочинів.

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення також вважається судом доведеним з огляду на те, що обвинувачений є наркозалежною особою( перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2011 року з діагнозом "вживання канабіноїдів із шкідливими наслідками") та наявність обгрунтованого обвинувачення про вчинення неодноразових фактів збуту наркотичних засобів.

Суд, беручи до уваги рішення Європейського суду з прав людини «Летельє проти Франції» 12369/86 від 26 червня 1991 року, приходить до переконання, що враховуючи: характер кримінального правопорушення, його тяжкість, обізнаність обвинуваченого про коло свідків у справі, резонанс справи є всі підстави для висновку, що в даному випадку суспільний інтерес превалює над презумпцією невинуватості і виправдовує такий спосіб втручання в особисту свободу особи, як застосування тримання під вартою.

З урахуванням положень ст.ст. 331, 176-179, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, сукупності зазначених обставин кримінального провадження, суд вважає, що інші більш м’які запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов»язків. Суд вважає, що клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою є обґрунтованим і його слід задовольнити. Відповідно до вимог ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів. З вищевказаних причин не підлягає задоволенню клопотання захисника на зміну запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м»який, а саме домашній арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою – задовольнити, в задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на запобіжний захід в вигляді домашнього арешту – відмовити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2, 15.06.1974р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, буд.№ 37 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з утриманням останнього в Державній установі «Бахмутська УВП № 6» Донецької області, з 03.10.2018 року до 01.12.2018 року включно.

Копію ухвали направити в Добропільський ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області, до ДУ «Бахмутська УВП № 6» та негайно вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Корнєєва