Решение № 76903834, 28.09.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2018 року м. Рівне №1740/2025/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України" доУправління Держпраці у Рівненській області визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов, -В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту Агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України" (далі – ДП "ДГ "Городецьке" ІАП НААН", позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправними дій щодо призначення та проведення позапланової перевірки та визнання протиправними та скасування постанов Управління Держпраці у Рівненській області №РВ09/947/000225/ІП-ФС від 24.04.2018, №РВ09/947/000225/НГ-ФС від 24.04.2018 та №РВ09/947/000226/ТД-ФС від 24.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу не було надано копію наказу Державної служби України з питань праці про погодження проведення інспекційного відвідування у зв’язку зі зверненням фізичної особи, тому розпорядчі документи відповідача, необхідні для проведення відповідної перевірки, були оформлені не належним чином, відповідачем не було погоджено проведення інспекційного відвідування з Держпраці України, а позаплановий захід – інспекційне відвідування проведено з надуманих підстав. Крім того, рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу та безпосередньо розгляд справи проведено відповідачем з порушенням строків, встановлених п.4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Щодо протиправності постанов, то позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано розцінено цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, як трудові, а відтак безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства. При отриманні послуг за зазначеними договорами складались акти приймання виконаних робіт за кількістю та якістю, характер праці не мав постійного характеру, а також позивачем виплачено відповідну винагороду та сплачено загальнообов’язкові відрахування. Щодо встановленого порушення вимог ч.3 ст.3-1 Закону України "Про оплату праці", то відповідачем не надано оцінки тому, що громадянам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було встановлено не повний робочий час. Щодо встановленого порушення вимог ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України "Про оплату праці" та порушення вимог ч.1 ст.116 КЗпП України з тих підстав, що існує заборгованість по заробітній платі перед працюючими та звільненими працівниками позивача, то відповідачем не враховано постанови органу державної виконавчої служби про арешт коштів позивача від 28.02.2017р., 04.12.2017р. та 12.12.2017р., якими на усі кошти, що обліковуються на рахунках позивача в банках, накладено арешт. Відповідно, накладення арешту на кошти позивача в свою чергу виключає об’єктивну можливість позивачу проводити будь-які платежі. Крім того, позивач є збитковим підприємством і відповідна заборгованість утворилася з об’єктивних причин, а відсутність обігових коштів на розрахункових рахунках позивача та накладення арешту на кошти позивача унеможливлює позивачу погашення відповідної заборгованості.

Ухвалою суду від 09.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 21.08.2018 о 16:00 год.

21.08.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 06.09.2018 до 14:00 год.

Розпорядженням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 № 145 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з вагітністю та пологами, головуючої судді у справі №1740/2025/18. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.08.2018 головуючим у справі №1740/2025/18 визначено суддю Борискіна С.А.

Ухвалою суду від 06.09.2018 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 21.09.2018 о 11:30 год.

21.09.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2018 до 11:00 год.

В судовому засіданні 21.09.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, який обґрунтований тим, що в результаті інспекційного відвідування було встановлено порушення вимог ч.1 ст.24 КЗпП України, зокрема, договори цивільно-правового характеру, укладені з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, мають ознаки трудового договору, оскільки договори цивільно-правового характеру передбачають функції, властиві найманому працівнику, згідно класифікатору професій, містять загальні неконкретні відомості про виконувану роботу (немає конкретно визначеного результату роботи, обсягу, місця, вартості виконаних робіт); ч.3 ст.24 КЗпП України, зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були допущені до роботи без укладення трудового договору у письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу. Також, в порушення вимог ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України "Про оплату праці", в ДП ДГ "Городецьке" станом на 21.03.2018 року існує заборгованість по заробітній платі перед 51 працівником за період з 01.11.2017 року по 21.03.2018 року в сумі 780,6 тис. грн. Також в порушення частини 1 статті 116 КЗпП України, в ДП "ДГ "Городецьке" ІАП НААН" існує заборгованість по заробітній платі перед 13 звільненими працівниками за період з 01.11.2017р. по 21.03.2018р. в сумі 33600,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог ч.3 ст.3-1 Закону України "Про оплату праці", зокрема, нарахована заробітна плата працівникам ДП "ДГ "Городецьке" ІАП НААН" ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які виконали місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати за січень, лютий 2018р. в сумі 3119,00 грн., відповідно, роботодавцем не проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати. За таких обставин вважає прийняті постанови законними та які до скасування не підлягають.

В судовому засіданні 28.09.2018 представник відповідача просив відмовити в позові з підстав, викладених у відзиві на позов.

Повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області №170 від 19.03.2018 (а.с.143) та направлення Управління на проведення інспекційного відвідування №144-Н/09-27 від 19.03.2018 (а.с.12) у період з 20 по 21 березня 2018 року було проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю на ДП "ДГ "Городецьке" ІАП НААН".

За результатами інспекційного відвідування було складено акт №РВ 09/947/АВ від 21.03.2018 (а.с.13-17).

Зокрема встановлено наступні порушення:

- в порушення вимог ч.1 ст.24 КЗпП України, договори цивільно-правового характеру, укладені з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, мають ознаки трудового договору, оскільки договори цивільно-правового характеру передбачають функції, властиві найманому працівнику, згідно класифікатору професій, містять загальні неконкретні відомості про виконувану роботу (немає конкретно визначеного результату роботи, обсягу, місця, вартості виконаних робіт);

- ч. 3 ст.24 КЗпП України, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були допущені до роботи без укладення трудового договору у письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу.

- в порушення вимог ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України "Про оплату праці", в ДП "ДГ "Городецьке" ІАП НААН" станом на 21.03.2018 існує заборгованість по заробітній платі перед 51 працівником за період з 01.11.2017 по 21.03.2018 в сумі 780600,00 грн.;

- ч.1 ст.116 КЗпП України, в ДП "ДГ "Городецьке" ІАП НААН" існує заборгованість по заробітній платі перед 13 звільненими працівниками за період з 01.11.2017 по 21.03.2018 в сумі 33600,00 грн.;

- в порушення вимог ч.3 ст.3-1 Закону України "Про оплату праці", нарахована заробітна плата працівникам ДП "ДГ "Городецьке" ІАП НААН" ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які виконали місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати за січень, лютий 2018 року – 3119,00 грн., роботодавцем не проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення", уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Рівненській області винесено постанови про накладення штрафу, а саме:

- №РВ 09/947/000224/МГ-ФС від 24.04.2018 щодо накладення на позивача штрафу у розмірі 74460,00 грн. за порушення вимог ч.3 ст.3-1 Закону України "Про оплату праці" (а.с.20);

- №РВ 09/947/000225/ІП-ФС від 24.04.2018 щодо накладення на позивача штрафу у розмірі 11169,00 грн. за порушення вимог ч.1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України "Про оплату праці" та порушення ч.1 ст.116 КЗпП України (а.с.19);

- №РВ 09/947/000226/ТД-ФС від 24.04.2018 щодо накладення на позивача штрафу у розмірі 781830,00 грн. за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України (а.с.21).

Не погодившись із такими постановами, а також діями відповідача щодо призначення та проведення позапланової перевірки, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Щодо підстав проведення інспекційного відвідування та погодження з Держпраці України такого інспекційного відвідування, судом враховано наступне.

Інспекційне відвідування проведено відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області №170 від 19.03.2018 та направлення Управління на проведення інспекційного відвідування №144-Н/09-27 від 19.03.2018.

Підставами для проведення інспекційного відвідування слугувало колективне звернення працівників ДП "ДГ "Городецьке" ІАП НААН" від 19.01.2018 вх. №КО-99/17-04 (а.с.146) та звернення на урядову гарячу лінію ОСОБА_3 від 15.02.2018 (вх. від 16.02.2018р. №К-257/18-04) (а.с.144).

Статтею 2 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлений до 31.12.2018 мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Проте, стаття 6 вищевказаного закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 №1104 затверджено перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема, до таких органів відноситься Держпраці та її територіальні органи.

На підставі вищевикладеного суд вважає доводи позивача щодо відсутності дозволу Держпраці України на проведення інспекційного відвідування необґрунтованими.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, суд зазначає наступне.

Повноваження Управління Держпраці в частині накладення штрафів передбачені Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №55 від 03.02.2016, який визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України.

Відповідно до цього Порядку, штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Позивач стверджує, що Управлінням порушені строки та порядок повідомлення суб’єкта господарювання про розгляд справи.

З даного приводу суд зазначає, що п.3 вищевказаного Порядку визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Акт інспекційного відвідування складено та підписано 21.03.2018, уповноваженою посадовою особою було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №РВ 09/947/АВ/П/ПТ/ТД/ІП від 02.04.2018 (а.с.22) з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України, де визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Оскільки 10-й день припадав на вихідний день (суботу), тому відповідачем дотримані строки повідомлення суб’єкта господарювання про час та дату розгляду справи. Крім того, даним рішенням встановлена дата розгляду справи на 16.04.2018 о 15:00 год., проте, 16.04.2018 від позивача надійшло клопотання №103 від 16.04.2018 про перенесення розгляду справи на іншу дату (вх. №2234/16-11 від 16.04.2018).

За результатами розгляду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату уповноваженими посадовими особами було прийняте рішення №РВ 09/947/АВ/П/ПТ/ТД/ІП від 17.04.2018 про задоволення клопотання та призначено розгляд справи про накладення штрафу на 24.04.2018р. о 11:30 год.

24.04.2018 об 11:30 год. відбувся розгляд справи про накладення штрафу без участі у розгляді справи керівника (заступника керівника) або уповноваженої особи позивача, оскільки обґрунтованого клопотання про повторне відкладення на адресу Управління Держпраці не надходило.

Відповідно до пп.54 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі – Положення №96), Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

За таких обставин, в частині позовних вимог про визнання дій Головного управління Держпраці у Рівненській області протиправними щодо призначення та проведення позапланової перевірки ДП "ДГ "ГОРОДЕЦЬКЕ" ІАП НААН", за наслідками якого 21.03.2018 складено акт інспекційного відвідання (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №РВ09/947/АВ від 21.03.2018 слід відмовити.

Щодо правомірності прийняття постанови №РВ 09/947/000224/МГ-ФС від 24.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 74460,00 грн. за порушення вимог ч.3 ст.3-1 Закону України "Про оплату праці", суд вказує таке.

Статтею 3-1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

В свою чергу ч.3 ст.3 Закону України "Про оплату праці" та ч.4 ст.95 КЗпП України законодавцем визначено, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Статтею 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 4 ч.2 ст.265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Разом з тим, відповідачем не було враховано, що громадянам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 позивачем було встановлено неповний робочий час, що підтверджується наказом №7 від 01.02.2017 (а.с.79,81).

У зв’язку із такими обставинами, постанова №РВ 09/947/000224/МГ-ФС від 24.04.2018р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами підлягає до скасування як така, що прийнята суб’єктом владних повноважень протиправно.

Щодо правомірності прийняття постанови №РВ 09/947/000225ІП-ФС від 24.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 11169,00 грн. за порушення вимог ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України "Про оплату праці" та порушення ч.1 ст.116 КЗпП України, суд враховує наступне.

Частиною 1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Абзацом 3 ч.2 ст.265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

В оскаржуваній постанові зазначено, що ДП "ДГ "Городецьке" ІАП НААН" існує заборгованість по заробітній платі перед 13 звільненими працівниками за період з 01.11.2017 по 21.03.2018 в сумі 33600,00 грн.

Проте, із спірної постанови неможливо встановити, по кому саме із працівників (із зазначенням РНОКПП) виникла заборгованість по заробітній платі, а також відповідачем не надано належної оцінки тій обставині, що постановами органу державної виконавчої служби про арешт коштів позивача від 28.02.2017, 04.12.2017р. та 12.12.2017р. на всі кошти, що обліковуються на рахунках позивача в банках, накладено арешт (а.с.82-84). Вказані обставини свідчать про неплатоспроможність підприємства, а тому об’єктивної можливості виплатити заробітну плату позивач не мав.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність постанови №РВ 09/947/000225ІП-ФС від 24.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Щодо правомірності прийняття постанови №РВ 09/947/000226/ТД-ФС від 24.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 11169,00 грн. за порушення вимог ч.1,3 ст.24 КЗпП України, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі – Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі – загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення №96 встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007р. (далі – Закон №877-V).

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регламентуються Кодексом законів про працю України.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ч.1 ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною 1 ст.24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

В свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 ЦК України. Так, із змісту вказаної норми слідує, що договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

У відповідності до абз.2 ч.1 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як встановлено судом, між позивачем та з фізичними особами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 було укладено саме договори про надання послуг цивільно-правового характеру, а не трудові договори.

Зокрема, між позивачем та ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір №70 від 01.10.2017 (а.с.23-24), відповідно до п.1.1. якого, сторони погодили, що за дорученням Замовника Виконавець зобов’язується на власний ризик, за рахунок матеріалів та обладнання Замовника, надати послуги, що передбачені умовами цього Договору, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх. Також у п.1.2 цього Договору сторони погодили, що Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг, у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Пунктом 1.3. Договору обумовлено, що факт надання послуг з боку Виконавця буде засвідчуватися ОСОБА_10 прийому надання послуг.

Відповідно до умов договору між сторонами цього договору були підписані акти приймання виконаних робіт, зокрема від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018 та інші. Відповідні акти слугували підставою для отримання ОСОБА_3 винагороди (а.с.25-31).

Також між позивачем та ОСОБА_4 29.04.2017 укладено цивільно-правовий договір №39 (а.с.32).

Пунктом 1.1. цього Договору передбачалося, що Виконавець зобов’язувався надавати послуги тракториста, а п.1.2. обумовлено, що виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку Замовника, не має права на одержання допомоги, не сплачує страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витрати, зумовлені народженням та похованням. Також п.1.4. сторони Договору погодили, що результати роботи з договорів цивільно-правового характеру визначаються після закінчення роботи та оформлення актів прийому-здачі виконаних послуг. Крім того, п.2.2.2. Договору визначалося, виконавець самостійно організовує свою роботу та виконує її на свій ризик, а також сторони Договору погодили, що винагорода виплачується протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-здачі виконаних послуг.

За результатами надання послуг були підписані акти приймання виконаних робіт (а.с.33-38)

Аналогічні по змісту умови зазначені і в цивільно-правових договорах, укладених між позивачем та ОСОБА_5 від 01.04.2017, ОСОБА_6 від 28.04.2017 №41, ОСОБА_7 від 01.05.2017 №3, ОСОБА_8 від 16.08.2017, ОСОБА_9 від 14.11.2017 Відповідна винагорода визначалася за результатами підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (а.с.39-77).

Оцінюючи позицію відповідача стосовно того, що договори мають ознаки трудових, суд зазначає про наступне.

Волевиявлення виконавців, за дослідженими судом цивільно-правовими угодами, було спрямоване на виникнення не відносин трудового найму, а цивільно-правових відносин надання послуг на протязі дії договору, оскільки вони виконували послуги на свій ризик, не підлягали внутрішньому трудовому розпорядку, організовували свою роботу самостійно, отримували винагороду за актами приймання виконаних робіт, несли матеріальну відповідальність згідно угоди і відповідно до чинного законодавства, зокрема норм ЦК України.

Окрім цього, вони не подавали замовнику трудову книжку, не повідомляли про бажання укладення трудового договору визначеному ст.24 КЗпП України порядку, а також на них не розповсюджувалися гарантії і пільги працівників підприємства.

З досліджених цивільних-правових угод, укладених між позивачем та фізичними особами не прослідковується, щоб такі договори містили ознаки трудового договору, зокрема у зазначених угодах не міститься: обов’язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов’язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці та тривалості робочого часу.

Із наявних в матеріалах справи звітності форми №1-ДФ щодо податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, звітністю форми №Д4 щодо суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, із доказом їх отримання фіскальним органом, вбачається звітування позивача у визначені строки до контролюючих органів з інформуванням останніх про наявність укладених цивільно-правових угод та сплата до бюджету єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб, військового збору.

Вказане відрахування здійсненні на виконання вимог ст.164, 167, 168 Податкового кодексу України.

Як зазначалось вище, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

В свою чергу, судом встановлено, що метою договорів є отримання послуг, при цьому, останні не підпорядковані замовнику та не підлягали внутрішньому трудовому розпорядку, здійснюючи свою роботу самостійно.

Встановлені судом обставини свідчать, що дані угоди за своєю суттю є цивільно-правовими договорами. Отримання винагороди за наявності акту приймання виконаних робіт, як підтвердження кінцевого результату надання виконавцями послуг є основною метою, для якої укладалися дані угоди, а не сам процес виконання такої роботи, як передбачено трудовим договором.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не допущено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, а оскаржена постанова прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а відтак, є неправомірною та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги щодо протиправності прийнятих відповідачем рішень, а відповідач не довів правомірність прийняття оскаржених постанов, а тому позов належить задовольнити частково.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оригінали квитанції від 27.06.2018 №40 та платіжного доручення від 06.08.2018 №62 про сплату судового збору знаходяться у матеріалах справи (а.с.4,122).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України" (вул. Коломійця, буд.170, с. Городець, Володимирецький район, Рівненська область, 34381, ЄДРПОУ 00729586) до Управління Держпраці у Рівненській області ( вул. Лермонтова, 7, м.Рівне, 33028, ЄДРПОУ 39780243) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 09/947/000225/ІП-ФС від 24.04.2018 у розмірі 11 169, 00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 09/947/000224/МГ-ФС від 24.04.2018 у розмірі 74 460, 00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 09/947/000226/ТД-ФС від 24.04.2018 у розмірі 781 830, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України" суму судового збору у розмірі 13 011,88 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2018 року.

Суддя Борискін С.А.