Постановление суда № 76868343, 27.09.2018, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/2562/18

Провадження № 1-м/648/5/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року смт.Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Кравченко В.Ю.,

прокурора Сумбатяна С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, без постійного місця проживання, засудженого: вироком Тульського обласного суду Російської Федерації від 17.07.2017 року за п. «а» ч.2 ст.105, ч.6 ст.53, п. «з» ч.2 ст.112, ч.3 ст.69 КК РФ до довічного позбавлення волі без обмеження волі з відбуванням покарання у виправній колонії особливого режиму. На підставі ч.2 ст.22, п. «в» ч.1, ч.2 ст.97, п.«а» ч.1 ст.99, ст.100 КК РФ застосовано примусовий захід медичного характеру у виді амбулаторного примусового нагляду та лікування у психіатра. Зараховано в строк відбування покарання період знаходження під вартою, початок строку відбування покарання рахується з 22.10.2015 року, -

в с т а н о в и в:

Міністерство юстиції України звернулося до суду з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, в якому просить визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним вироком Тульського обласного суду від 17.07.2017 року, та просить визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі цього вироку.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, надав суду заяву, якою клопотання підтримав та просив суд проводити розгляд справи без участі представника Міністерства юстиції України.

Зважаючи на положення ст.610 КПК України, суд вважає за можливе розглянути клопотання без участі представника Міністерства юстиції України, враховуючи надану суду заяву.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення. Просив привести вирок суду Російської Федерації відносно громадянина України ОСОБА_1 від 17.07.2017 року у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за злочини, у вчиненні яких він визнаний винним, а саме: за п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.122 КК України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до вироку Тульського обласного суду Російської Федерації від 17.07.2017 року ОСОБА_1 засуджений за п. «а» ч.2 ст.105 КК РФ до покарання у виді довічного позбавлення волі, на підставі ч.6 ст.53 КК РФ - без обмеження волі; за п. «з» ч.2 ст.112 КК РФ до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань призначено покарання у виді довічного позбавлення волі без обмеження волі з відбуванням покарання у виправній колонії особливого режиму. Крім того, призначено додаткове покарання, а саме: на підставі ч.2 ст.22, п. «в» ч.1, ч.2 ст.97, п. «а» ч.1 ст.99, ст.100 КК РФ застосовано примусовий захід медичного характеру у виді амбулаторного примусового нагляду та лікування у психіатра. Таким чином, на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, а також на момент вирішення питання про приведення у відповідність вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України, його дії підлягають кваліфікації за п.1 ч.2 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, двох або більше осіб, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, та за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, за яке передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до розпорядження Тульського обласного суду, вирок даного суду від 17 липня 2017 року відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 20 вересня 2017 року.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 30.03.2018 року, засуджений просив перевести його для подальшого відбування покарання в Україну.

Відповідно до характеристики на засудженого, ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ ВК-1 УФСВП Російської Федерації по Республіці Мордовія. Початок строку - 22.10.2015 року, закінчення строку – довічне позбавлення волі. Станом на 30.03.2018 року відбутий строк покарання складає - 2 роки 5 місяців 8 днів.

Відповідно до ч.1 ст.610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Відповідно до копії листа ДМС України № 6.5-8538/6-18 від 02.08.2018 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України відповідно до ст.3 Закону України «Про громадянство». Відповідно до копії листа Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області №2-22/1556 від 09.07.2018 року ОСОБА_1 проживав без реєстрації за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с.Широка Балка, вул.Комунарів, буд.39.

Відповідно до ч.3 ст.603 КПК України при розгляді клопотання про виконання вироку суду іноземної держави, суд не перевіряє фактичні обставини справи, встановлені вироком іноземної держави, та не вирішує питання про винуватість особи.

Відповідно до ч.3 ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.610 КПК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадку, якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року (далі Конвенції), компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюючи міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Згідно п. «d» ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавством держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Разом з тим, суд позбавлений можливості врахування вчинення злочину, а саме: заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, із застосуванням зброї або предметів, які використовуються у якості зброї, оскільки така кваліфікуюча ознака не передбачена ст.122 КК України.

Крім того, суд позбавлений можливості врахувати як додаткове покарання амбулаторний примусовий нагляд та лікування у психіатра, оскільки примусові заходи медичного характеру у виді примусового нагляду та лікування у психіатра, не передбачені як додаткове покарання відповідно до законодавства України.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання, враховуючи, що дотримані умови передачі, визначені ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року (далі Конвенція), а саме: ОСОБА_1 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким він засуджений, набрав законної сили та є остаточним рішенням, строк покарання який має відбувати засуджений більше шести місяців, засуджений згоден на його передачу в Україну для подальшого відбування покарання, дія, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством України та була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території; а також те, що і держава винесення вироку - Російська Федерація, і держава виконання вироку - Україна, згодні на передачу засудженої особи, суд дійшов висновку про приведення вироку у відповідність із законодавством України.

При цьому, визначивши статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кожне кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, окремо і строк позбавлення волі, суд вважає за необхідне застосувати правило призначення покарань за сукупністю злочинів, передбачене ч.2 ст.70 КК України, згідно з яким, при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з 22.10.2015 року із зарахуванням часу попереднього ув'язнення, зарахувавши у строк відбування покарання період його знаходження під вартою.

Керуючись ст.ст. 3, 9, 11 Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст. 602-603, 606-610 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Тульського обласного суду Російської Федерації від 17 липня 2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Привести вирок Тульського обласного суду від 17 липня 2017 року відносно ОСОБА_1, відповідно до якого він був засуджений за п. «а» ч.2 ст.105, ч.6 ст.53, п. «з» ч.2 ст.112, ч.3 ст.69 КК Російської Федерації, у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим за п.1 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

За сукупністю злочинів, на підставі ст.70 ч.2 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі, остаточно вважати ОСОБА_1 засудженим до довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 15.10.2015 року, зарахувавши у строк відбування покарання ОСОБА_1 період його знаходження під вартою.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Херсонської області через Білозерський районний суд Херсонської області протягом семи днів органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

Головуючий суддя: А.В.Рибас