№ 76842613, 24.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4220/18 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В.В. Провадження № 22-ц/773/965/18 Категорія: 25 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів Русинчука М.М., Федонюк С.Ю.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

представника відповідача - Басюк Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника відповідача приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» Овчаренка Руслана Вячеславовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2018 року

В С Т А Н О В И В :

21 березня 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 25.05.2017 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, в ході якої здійснили зіткнення транспортний засіб марки «SKODA FELICIA», н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, застрахованого за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № АК/1434012 від 08.10.2016 року та автомобіля НОМЕР_1, що належить позивачу. Луцьким міськрайонним судом Волинської області 15.06.2017 року винесено постанову про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

У зв'язку з пошкодженням автомобіля позивача внаслідок ДТП та відсутністю його вини, позивач 25.05.2017 року звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою - повідомленням про страхову подію для виплати страхового відшкодування.

Згідно висновку № 2017/3195 експертного автотоварознавчого дослідження від 30.05.2017 року вартість заподіяного матеріального збитку Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок ДТП складає 56 578, 41 грн.

13.07.2017 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву з пакетом необхідних документів про виплату страхового відшкодування. 02.10.2017 року ним отримано відмову у виплаті страхового відшкодування, мотивовану відсутністю підстав для визнання події страховим випадком у зв'язку з тим, що водій ОСОБА_3 на час настання ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу «SKODA FELICIA», н.з. НОМЕР_2, у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована.

Позивач, вважаючи ОСОБА_3 правомірним користувачем транспортного засобу, оскільки він керував автомобілем на підставі довіреності, наданої його власником, а тому, є всі законні підстави для виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 56 578, 41 грн. Крім того, просить стягнути 5 600 грн. моральної шкоди, завданої в результаті невиплати страхового відшкодування та сплачений судовий збір.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2018 року позов задоволено частково в сумі 56 578, 41 грн.

Ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) в користь ОСОБА_2 56 578 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 41 коп. страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) в користь ОСОБА_2 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі представник відповідача Овчаренко Р.В., покликаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів щодо незаконного користування ОСОБА_3 вказаним транспортним засобом, суду не надано, а вина ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.06.2017 року.

Однак з такими висновками суду погодитись неможливо з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.05.2017 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, в ході якої здійснили зіткнення транспортний засіб марки «SKODA FELICIA», н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.06.2017 року визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 11).

Згідно висновку № 2017/3195 експертного автотоварознавчого дослідження від 30.05.2017 року вартість заподіяного матеріального збитку Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок ДТП складає 56 578, 41 грн. (а.с. 12-18).

Як вбачається з матеріалів справи позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю підстав для визнання події страховим випадком, так як водій ОСОБА_3 на час настання ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу «SKODA FELICIA», н.з. НОМЕР_2, у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована, вважаються страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

З листа заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України № 955/12/03-70-07 від 21.09.2017 року встановлено, що транспортний засіб «SKODA FELICIA», н.з. НОМЕР_2 ввезений на митну територію України у митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого користування громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1(а.с. 66).

Крім того, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №АК/1434012 від 08.10.2016 року відповідно до якого застрахований транспортний засіб марки «SKODA FELICIA», н.з. НОМЕР_2 укладений з ОСОБА_7.

З огляду на фактичні обставини справи та системний аналіз і взаємозв'язок п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України свідчить, що водій ОСОБА_3 на час ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу «SKODA FELICIA», н.з. НОМЕР_2, у зв'язку із чим не є особою, відповідальність, якої застрахована, згідно Полісу № АК/1434012.

Враховуючи вищезазначене, положення ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутні правові підстави вважати ДТП, що трапилася 25.05.2017 р. за участю транспортного засобу «SKODA FELICIA», н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, страховим випадком, а відтак, у ПрАТ «УПСК» не настав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування за Полісом № АК/1434012.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» Овчаренка Руслана Вячеславовича задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2018 року в даній справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді