№ 76824180, 01.10.2018, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 440/1635/14-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року суддя Золочівського районного суду Львівської області Пилип'як П.В., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, з участю прокурора Золочівського місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід судді Бакаїм М.В. у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 20.09.2018 звернувся до суду із заявою про відвід судді Бакаїм М.В. у кримінальному провадженні щодо нього за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з огляду на те, що він знайомий із суддею Бакаїм М.В., що викликає сумнів в неупередженості судді.

У судовому засіданні ОСОБА_3 зазначену заяву підтримав з підстав наведених у ній.

Прокурор проти задоволення заяви про відвід заперечив, зазначивши, що відсутні докази, які б вказували на неупередженість судді Бакаїм М.В.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та прокурора, розглянувши та вивчивши подану заяву про відвід, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 344 КПК України питання про відвід вирішується судом згідно зі статтями 75-81 цього Кодексу.

Вичерпний перелік обставин, за яких суддя не може брати участь у кримінальному провадженні визначено статтями 75, 76 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участі в кримінальному провадженні також у випадку наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з’ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Згідно практики Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб’єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

З урахуванням положень п.4 ч.1 ст.75 КПК України щодо неможливості брати участь в кримінальному провадженні судді за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, ввважаю за необхідне в задоволені заяви відмовити, оскільки жодних доказів, які б свідчили про упередженості судді Бакаїм М.В. не наведено, а знайомство із суддею без будь-яких соціальних, родинних, близьких зв'язків не може викликати жодних сумнівів в неупередженості судді.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 372 КПК України,

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Золочівського районного суду Львівської області Бакаїм Марії Василівни – відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя П.В. Пилип'як