Постановление суда № 76812351, 13.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 вересня 2018 р. Справа № 804/3574/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивоцвіт» (мкрн. 4-й Зарічний, б. 20 А, прим. 19, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50106) до Державного реєстратора Криворізької районної державної адміністрації ОСОБА_2 (вул. Кобилянського, 152. м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. 50002), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (вул. ОСОБА_4. б. 26, кв. 61, м. Кривий ріг, Дніпропетровська область, 50042), ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 50085) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивоцвіт» до Державного реєстратора Криворізької районної державної адміністрації ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення від 27.11.2017 р., індексний номер 38370055, у зв'язку із порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

18.05.2018 р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі.

Зазначена справа перебувала у провадженні судді Кононенка О.В.

14.08.2018 р. на підставі розпорядження керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 2178д було проведено перерозподіл даної справи та передано вказану справу судді Дєєву М.В.

21.08.2018 р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 804/3574/18 прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження на 13.09.2018р.

У судовому засіданні 13.09.2018р. судом було поставлено питання про закриття провадження у справі, у звязку з тим, що даний спір є цивільно-правовим.Представник позивача проти закриття провадження у справі заперечував. Відповідач та треті особи у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача суд вважає, що дана справа підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?у;…&?ї; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Таким чином, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалося між його суб'єктами, суд дійшов висновку, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Так, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад.

Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір, за захистом яких прав особа звернулася до суду, виникнення, припинення або зміни яких прав стосується заявлений спір.

Статтею 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено визнання незаконної бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. Вказаний порядок захисту реалізується й щодо інших суб'єктів владних повноважень, які виконують делеговані владні (управлінські) функції та надають адміністративні послуги.

Судом встановлено, що у поданому до адміністративного суду позові спір стосується прав власності на нежитлову будівлю - кафе А-1 та літню площадку Б-1 послідовних власників такого майна – ОСОБА_3, та ОСОБА_5, у тому числі правомірності набуття прав власності.

Скасування ріщення державного реєстратора Криворізької районної державної адміністрації ОСОБА_2 про державну реєстрацію, прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38370055 від 27.11.2017р., на підставі якого внесено запис про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю кафе А-1 та літню площадку Б-1, які розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. 4-й Зарічний, 21Ж, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1419788312110, стосується позбавлення вказаних осіб прав власності на нерухоме майна та відновлення права власності на нерухоме майно первісного власника.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до порушення цивільних прав, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконною (протиправною) такої бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосована правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 4 квітня 2018 року по справі №361/2965/15-а провадження № 11-190апп18, по справі №280/267/15-а провадження №11-164апп18, від 21 березня 2018 року у справі №09/1946/15 провадження №11-95апп18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Також, відповідно до ч.2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі до адміністративного суду позовної заяви, сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп., що документально підтверджується платіжним дорученням № 65 від 16.05.2018р.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1762 грн. 00 коп. підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 238, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №804/3574/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивоцвіт» до Державного реєстратора Криворізької районної державної адміністрації ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення.

Повернути з Державного бюджету України сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Дивоцвіт» (мкрн. 4-й Зарічний, б. 20 А, прим. 19, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50106, код ЄДРПОУ 24600437) судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні), сплачений згідно з платіжним дорученням № 65 від 16.05.2018р. за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтєю 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 18.09.2018р.

Суддя (підпис) ОСОБА_6З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_7