Решение № 76808110, 28.09.2018, Новоселицький районний суд Чернівецької області

28.09.2018

Справа № 720/701/18

Провадження № 2/720/461/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Постолатія К.Р.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно -,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третіх осіб про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що станом на 1990-1991 роки у домоволодінні по вул. Молодіжна, № 12 в с. Подвірне Новоселицького району були зареєстровані п’ятеро осіб. Проте, в 2013 році відповідач ОСОБА_3 вибула з даного господарства та свою частку з майна колишнього колгоспного двору не витребувала по даний час, тим самим пропустивши строк давності для витребування вказаної частки. 18 серпня 2017 року померла його мати ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/4 частку вказаного домоволодіння. Спадщину по закону після смерті спадкодавця він прийняв своєчасно. Однак, оскільки при житті спадкодавець не отримав правовстановлюючих документів на домоволодіння, він не може оформити на себе право власності на вказане спадкове майно. Просив суд визнати колишнього члена колгоспного двору ОСОБА_3 такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору вказаного домоволодіння та визнати за ним право власності на 1/4 частку домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_6.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явилися без поважних для суду причин. Суд зі згоди представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, звернувшись до суду із заявами, в яких позов визнали та просили розглянути справу у їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Мамалигівської сільської ради Новоселицького району № 510 від 26 березня 2018 року станом на 1990-1991 роки домоволодіння, яке розташовано по вул. Молодіжна, № 12 в с. Подвірне Новоселицького району відносилося до дворів колгоспного типу, в якому були зареєстровані та проживали п’ятеро осіб, в силу чого виходячи з положень ст. 123 ЦК УРСР в редакції 1963 року кожен з них мав рівні долі у колгоспному дворі, тобто по 1/5 частці домоволодіння.

Житлові будинки та господарські споруди вказаного домоволодіння, побудовані до 1989 року на відведеній для вказаної мети земельній ділянці та зареєстровані в Подвірнянській сільській раді в погосподарській книзі із наданням відповідної адресної частини, що підтверджується технічним паспортом домоволодіння.

Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що житлові будинки та господарські споруди побудовані відповідно до діючого на час їх будівництва законодавства, належним чином були зареєстровані органом місцевого самоврядування.

В 2013 році ОСОБА_3 вибула з вказаного домоволодіння та по даний час свою частку з майна колишнього колгоспного двору не витребувала.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Відповідно до змісту ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Положеннями ст. 126 ЦК УРСР встановлено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 6 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_3 після свого вибуття з вказаного домоволодіння більш трьох років будь-яку частку в майні колгоспного двору не витребувала по сьогоднішній день, суд вважає, що вона втратила частку в майні колишнього колгоспного двору даного домоволодіння.

Таким чином, житловий будинок та господарські споруди вказаного домоволодіння після вибуття з господарства ОСОБА_3 належали на праві спільної сумісної власності голові двору ОСОБА_6, а також зареєстрованим та проживаючим членам двору станом на 1990-1991 роки ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

18 серпня 2017 року ОСОБА_6 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/4 частку вказаного домоволодіння.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 як спадкоємець за законом 1 черги своєчасно прийняв її син ОСОБА_2, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Мамалигівської сільської ради Новоселицького району № 509 від 26 березня 2018 року.

Однак, у зв’язку із смертю спадкодавця та відсутністю за ним правовстановлюючих документів на домоволодіння, нотаріальна контора відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем за законом 1 черги після смерті ОСОБА_6 та своєчасно прийняв спадщину, інші спадкоємці спадщину не прийняли, то суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, у зв’язку із чим позов слід задовольнити.

На підставі ст.ст. 120, 123, 126 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.ст. 328, 1218, 1223, 1268-1270 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати колишнього члена колгоспного двору ОСОБА_3 такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору у домоволодінні, яке розташовано по вул. Молодіжна, № 12 в с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку домоволодіння, яке розташовано по вул. Молодіжна, 12 в с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області та складається з житлових будинків літера «А», «Б», літньої кухні літера «Г», сараїв літера «В», «Д», «Е», вбиральні літера «Ж», огорожі № 1-3, колодязя № 4, в порядку спадкування по заповіту після смерті ОСОБА_6.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: