Постановление суда № 76796748, 26.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

26 вересня 2018 року м. Київ № 826/15597/18

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Шевченко Н.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоекспрес» про забезпечення позову в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоекспрес» до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоекспрес» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві щодо призначення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності ТОВ «Екоекспрес» з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Екоекспрес» з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоекспрес» подано заяву про забезпечення позову, у якій просить:

- зупинити дію наказу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Екоекепрес» до вирішення спору по суті;

- заборонити Головному управлінню Державної фіскальної служби в м. Києві вчиняти дії на підставі наказу про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Екоекспрес» щодо проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, щодо оформлення результатів документальної позапланової перевірки (складати, підписувати, реєструвати акти чи довідки), щодо прийняття податкових повідомлень - рішень до вирішення спору по суті.

Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоекспрес» зазначає таке.

19.09.2018 розпочато позапланову невиїзну податкову перевірку діяльності ТОВ «Екоекспрес» на підставі відповідного Наказу ГУ ДФС у м. Києві тривалістю 5 робочих днів.

Підставою для проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом визначено пп. 78.1.2 п. 1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансферного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Позивач наголошує на тому, що дії податкового органу по проведенню перевірки містять комплекс заходів, а отже у разі подальшого проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, винесення податкових повідомлень-рішень щодо такого платника податків, до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

21.09.2018 позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві з повідомленням про втрату первинних документів та у якому просить перенести термін проведення перевірки на визначений у п. 44.5 ст. 44 ПК України 90 денний строк.

Ураховуючи вищенаведене, позивач просить до моменту вирішення спору по суті зупинити дію оскаржуваного наказу, оскільки наслідки його дії можуть завдати шкоди правам та охоронюваним законом інтересам.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Таким чином, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вимоги зупинити дію наказу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Екоекепрес» до вирішення спору по суті та заборонити Головному управлінню Державної фіскальної служби в м. Києві вчиняти дії на підставі наказу про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Екоекспрес» щодо проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, щодо оформлення результатів документальної позапланової перевірки (складати, підписувати, реєструвати акти чи довідки), щодо прийняття податкових повідомлень - рішень до вирішення спору по суті є передчасними та без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, неможливо в даному випадку забезпечити позов.

Необхідно звернути увагу на те, що у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності оскаржуваного наказу до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 150 - 154, 241, 243, 293 - 297 КАС України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоекспрес» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко