Решение № 76756181, 13.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року Справа №804/1601/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засідання:ОСОБА_2 за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_5, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018р. ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_5, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визнання нікчемним правочином зарахування коштів на поточний рахунок №26206510481901 позивача у сумі 25077,08 грн. і застосування наслідків такої нікчемності;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати відповідача включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального Реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.05.2015р. між позивачем та Банком було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Супердохідний тиждень» №980-037-000086519 з терміном дії до 27.11.2015р. на виконання умов якого позивачем були внесені та зараховані на рахунок позивача грошові кошти в сумі 25000,00 грн. У подальшому, 01.12.2015р. між позивачем та Банком було укладено новий договір банківського вкладу (депозиту) №980-037-000156414 та кошти у сумі 25000,00 грн. з поточного рахунку позивача були перераховані Банком, як повіреним за договором №980-037-000156414 на поточний рахунок №29091300055801 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», відкритий також у Банку. 19.05.2016р. на виконання вказаного вище договору на рахунок позивача №26206510481901 були зараховані грошові кошти в розмірі 25000,00 грн. та 77,08 грн. шляхом перерахування грошових коштів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у якості повернення коштів та процентів по договору №980-037-000156414. 12.07.2016р. було прийнято рішення Національного банку України №124-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку, у зв’язку з чим позивач звертався до відділення банку-агенту для отримання виплат, але йому було відмовлено на підставі того, що його даних як вкладника, який має право на отримання виплати суми від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в реєстрі виплат немає. Листом №ЗГ1(К)/704 від 06.02.2018р. позивача було повідомлено, що зарахування 19.05.2016р. коштів у сумі 25000,00 грн. та 77,08 грн. на поточний рахунок №26206510481901 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є нікчемним правочином з підстав, передбачених пунктами 7-9 частиною 3 статті Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач вважає дії (рішення) відповідача про визнання нікчемним зарахування належних позивачеві коштів на його поточний рахунок, відкритий згідно до укладеного договору про відкриття банківського рахунку протиправними, чим порушено його законні права та інтереси як власника коштів та вкладника банку, оскільки вказаний договір був підписаний обома сторонами, скріплений печаткою, а підтвердженням внесення грошових коштів на рахунок є відповідний розрахунковий документ, тому вважає, що такий договір є дійсним в силу реальності дій по укладенню договора та його виконання сторонами. Позивач вказує і на те, що розпорядження коштами всупереч волі позивача є порушенням норм ст. 1074 Цивільного кодексу України, а також норм ст.ст. 3, 26, 27, 38, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452 від 23.02.2012р. (далі - Закон №4452), а тому просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо включення його до Переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Додатково у поясненнях представник позивача посилається на судову практику судів різних інстанцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 04.07.2018р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с. 131).

Разом з тим, 02.04.2018р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що 01.12.2015р. між позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” був укладений договір позики №980-027-000156414 на суму 25000,00 грн. 19.05.2016р. на рахунок позивача ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” повернуті кошти в сумі 25000,00 грн. та 77,08 грн. оплата процентів за наведеним договором. Отже, вказані грошові кошти отримані позивачем на підставі договору позики, а не депозиту, а тому гарантії Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (далі - Закон №4452) не поширюється на ситуацію з позивачем. Відповідно до п.15 Перехідних положень Закону №4452 (в редакції від 15.11.2016р.) до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступав повіреним за відповідним договором, проте договір позики №980-027-000156414 від 01.12.2015р. є двостороннім, укладеним між позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” без участі Банку як повіреного, а кошти, що вносились за таким договором не є вкладом згідно Закону №4452. У відповідності до ч.2 ст.38 Закону №4452 уповноваженою особою Фонду було створено комісію по перевірці правочинів на предмет їх виявлення нікчемними та висновки комісії затверджені наказом №42/2 від 01.06.2016р. та за висновками перевірки було виявлено, що Банк уклав з ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” договір про відступлення права вимоги №1805 від 18.05.2016р. та договір відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р., на виконання яких були здійснені внутрішні проводки в балансі шляхом збільшення залишку коштів за рахунком ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, що значно перевищувало наявний вільний ліміт кредитування у зв’язку з чим Банком порушено обмеження, встановлені постановою №917, а тому вказані договори є нікчемними у відповідності до вимог п.п.2, 7, 8, 9 ч.3 ст.38 Закону №4452. В подальшому за рахунок коштів, відображених на рахунках ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” внаслідок проведення вищевказаних нікчемних правочинів були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб, у тому числі і позивача, як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики. Проте, фактично перерахування коштів на рахунки фізичних осіб не відбувалося – операції проводились шляхом здійснення відповідних проводок в балансі Банку, за відсутності грошових коштів в такій кількості на рахунку Банку. Наказом №42/2 від 01.06.2016р. затверджені результати проведеної перевірки правочинів нікчемними за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016р. платіжних документів ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” про перерахування коштів фізичних осіб у відповідності до положень п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452. А враховуючи, що кошти отримувались позивачем на підставі договору позики, що не є вкладом або коштами прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також кошти, які обліковуються на рахунку позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, у відповідача були відсутні підстави для включення позивача до переліку рахунків вкладників з огляду на положення ст. 27 Закону №4452, зокрема, і за умови чинності наказу відповідача про нікчемність правочину, що підтверджується і позицією Вищого адміністративного суду України та Київського апеляційного адміністративного суду, відображеною у відзиві. Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Банку відповідача вказує на те, що, у даному випадку, відповідачем не було допущено бездіяльності, а навпаки, здійснювалися всі передбачені законом дії в порядку та в строки, визначені законодавством, зокрема щодо перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, що передбачено ст. 38 Закону №4452 та у відповідності до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вважає, що підстави для задоволення позову у вказаній частині у адміністративній справі відсутні. Щодо скасування рішення відповідача, то представник відповідача у відзиві посилається на те, що воно прийнято у межах повноважень та за наслідками перевірки, проведеної відповідачем, у ході якої було виявлено ряд правочинів, у тому числі і за участю позивача, які є нікчемними з підстав, визначених ст. 38 Закону №4452, а тому оспорюване рішення вважає цілком правомірним та прийнятим з дотриманням приписів, визначених п.4, п.6 та п.7 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим таке рішення не може бути скасованим. Також у відзиві відповідач просив розглядати справу без участі його представника (а.с. 47-52).

Третя особа (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належно 25.06.2018р., що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями (а.с. 130).

Водночас, 02.04.2018р. представник третьої особи засобами поштового зв'язку надіслав на адресу суду письмові пояснення у яких просив розглянути справу без участі представника Фонду у зв’язку з неможливістю забезпечити участь представника через щільний графік судових засідань та просив у задоволенні даного позову відмовити повністю посилаючись на те, що у Фонду відсутні будь-які первинні документи по вкладах позивача і тому при складанні Загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Фонду Переліку вкладників. Отже, виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою. За викладеного, представник третьої особи зазначає у поясненнях, що за приписами Закону №4452 у Фонду ще не виникло жодного обов'язку перед позивачем і тому права позивача не могли бути порушені Фондом, що також підтверджено судовою практикою Вищого адміністративного суду України, наведеною у поясненнях. Окрім того, представник третьої особи посилається і на те, що адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти будь-яке рішення з урахуванням того, що Фонд гарантування не вчиняв та не допускав жодних протиправних дій/бездіяльності відносно позивача (а.с. 36-39).

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи наведене, подані відповідачем та третьою особою клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників, належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи відповідно до ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, строки розгляду справи, встановлені ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними наданими сторонами доказами.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

27.11.2014р. між ОСОБА_4 у ПАТ “Банк Михайлівський” було укладено договір №980-037-000000040 банківського рахунку "Поточний рахунок «Ощадний» за яким позивачеві у Банку було відкрито на його ім’я поточний рахунок для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касового обслуговування за №26206510481901, що підтверджується копією відповідного договору (а.с. 120).

Внесення позивачем на відкритий рахунок грошових коштів у розмірі 25000,00 грн. підтверджується копією довідки про стан рахунку позивача та наявність коштів на рахунку позивача підтверджується і обставинами, наведеними відповідачем у відзиві (а.с. 10-17, 47-53).

У подальшому, 29.05.2015р. між ПАТ “Банк Михайлівський” (Сторона) та позивачем (Вкладник) був укладений договір банківського вкладу (депозиту) "Супердохідний тиждень" (з виплатою процентів кожні 14 днів) №980-037-000086519, за умовами якого Вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти Вкладника та зараховує на вказаний (депозитний) рахунок №26302510481902 у гривні, що відкривається Банком на ім'я ОСОБА_4, а саме: строковий вклад у розмірі 25000,00 грн., строком 182 дні зі ставкою 25% річних, що підтверджується копією відповідного договору (а.с. 23).

19.05.2016р. на рахунок позивача №26206510481901, відкритий у ПАТ “Банк Михайлівський”, ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” було повернуто кошти згідно з договором №980-037-000028569 від 27.11.2014р. у сумі 25000,00 грн. та проценти за вказаним договором у сумі 77,08 грн., що підтверджується довідкою про стан рахунку позивача за період з 27.11.2014р. по 20.05.2016р., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 10-17).

Факт наявності коштів у сумі 25000,00 грн. та процентів у розмірі 77,08 грн. на банківському рахунку позивача підтверджується випискою по особовому рахунку з 19.05.2016р. по 31.10.2016р. (а.с. 53).

23.05.2016р. згідно постанови НБУ №14/БТ ПАТ “Банк Михайлівський” було віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів було прийнято рішення за №812 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський”.

12.07.2016р. за постановою правління НБУ №124-рш було відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський”, відповідно, на виконання вказаного рішення НБУ, Виконавчою дирекцією Фону гарантування вкладів було прийнято рішення №1213 про початок процедури ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” з 13.07.2016р. по 12.07.2018р.

У подальшому, у ході розгляду звернення позивача щодо прирівняння його до вкладника Банку, представником Банку було направлено лист за №3Г1(К)/74366 від 09.11.2017р. у якому повідомлено про недостатність поданих позивачем документів, що підтверджується змістом наведеного листа (а.с. 26).

Також, 06.02.2018р. ПАТ “Банк Михайлівський” на адресу позивача було надіслано довідку про стан рахунку №26206510481901 за вих. №3Г1(К)/704 у якій повідомлялося, що зарахування 19.05.2016р. коштів на рахунок №26206510481901 у сумі 25000,00 грн. та 77,08 грн. є нікчемним правочином в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що підтверджується копією відповідної довідки (а.с. 10-17).

При цьому, зі змісту копії наведеної довідки вбачається, що на рахунок позивача були зараховані кошти в сумі 25000,00 грн. та в сумі 77,08 грн., які надійшли від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (а.с. 10-17).

Також, згідно наданих відповідачем витягу з Додатку 2 до акту №2 від 01.06.2016р. Комісії по перевірці правочинів, що є нікчемними та копії наказу №42/2 від 01.06.2016р. затверджено результати проведеної перевірки правочинів, що є нікчемними та визнані нікчемними транзакції по зарахуванню коштів від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", у тому числі і щодо правочину позивача, що підтверджується відповідним витягом та копією наказу (а.с. 70-71).

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення (наказ №42/2) відповідача про визнання нікчемним правочином - зарахування коштів на поточний рахунок №26206510481901 позивача у сумі 25077,08 грн. і застосування наслідків такої нікчемності, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення позивача до Переліку вкладників та зобов'язати відповідача включити позивача до такого Переліку вкладників Банку та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Банку посилаючись на те, що грошові кошти були перераховані та зараховані на рахунок позивача, відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський", а тому вважає себе вкладником цього Банку, рішення відповідача порушує права позивача на розпорядження його коштами, які є його власністю, а бездіяльність відповідача щодо не включення його до Переліку вкладників Банку вважає протиправною та такою, що суперечить нормам Закону №4452 та ст. 1074 Цивільного кодексу України.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для часткового задоволення даного адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування наказу відповідача №42/2 від 01.06.2016р. в частині визнання нікчемними транзакції щодо зарахування на поточний рахунок №26206510481901 коштів у розмірі 25077,08 згідно договору банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний" №980-037-000000040 від 27.11.2014р., що належить позивачеві та зобов’язання відповідача внести доповнення та включити банківський рахунок позивача №26206510481901, відкритий за договором №980-037-000000040 від 27.11.2014р., до Переліку рахунків вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні зади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, визначаються Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23.02.2012р. №4452-УІ (далі – Закон №4452) та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012р. ( далі – Положення №14).

Згідно із положеннями ст. 2 Закону №4452 вклад – це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений ст.27 Закону №4452.

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (ч.1 ст.27 Закону №4452 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак (ч. 2 ст. 27 Закону №4452 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону №4452 виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Інформація про вкладника в Переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства ( ч.4 ст. 27 Закону №4452).

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Положення №14 Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення.

Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.

Переліки на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) складаються в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та засвідчуються підписами уповноваженої особи Фонду, головного бухгалтера банку та відбитком печатки банку (за наявності), в електронному вигляді - у csv-файлах. Дані на паперових носіях та в електронному вигляді повинні бути ідентичними.

Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Як передбачено у пунктах 2,3 розділу ІУ Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.

Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

Згідно до п.5 розділу ІV Положення № 14, Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.

Таким чином процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складання Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру вкладників. При цьому, Уповноважена особа Фонду наділена правом надавати зміни та доповнення до відповідних Переліків рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Крім того, згідно п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону №4452 уповноважена особа Фонду має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Також і відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону №4452 протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 38 Закону №4452 правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до п. 1 ч.4 ст.38 Закону №4452 Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

При цьому, за приписами ст.37 Закону №4452 визначено, що уповноважена особа Фонду діє від імені банку та в межах повноважень, делегованих їй Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Уповноважена особа Фонду наділена правом та повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов’язком Уповноваженої особи Фонду встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов’язує нікчемність правочину, тобто самого по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно (твердження), у даному випадку, нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Таким чином, у розпорядчому рішенні (наказі, розпорядженні, повідомленні) належить вказувати передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15 (провадження №11-104апп18), яка в обов'язковому порядку повинна бути врахована судом згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, як свідчить зміст наказу Уповноваженої особи Фонду № 42/2 від 01.06.2016р. “Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними”, на який відповідач посилається у своєму відзиві, вбачається, що Уповноваженою особою Фонду було визнано нікчемними всі транзакції та правочини(договори) згідно Додатку №2 до акту №2, який додається до акту №2 за положеннями ст. 38 Закону №4452 та у якому зазначено перелік фізичних осіб на рахунки яких 19.05.2016р. були здійснені перерахування коштів з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, у тому числі і визнано нікчемним перерахування коштів на рахунок позивача №26206510481901 від 19.05.2016р. згідно з витягу від 23.03.2018р. (а.с. 70).

В той же час, слід зазначити, що визнання нікчемним правочину позивача з вищенаведених підстав є таким, що не відповідає ч. 3 ст. 38 Закону №4452, оскільки вказана норма не містить такої підстави для визнання правочину нікчемним як перерахунок коштів з рахунку юридичної особи на рахунки фізичних осіб з огляду на те, що як встановлено судом вказаним Товариством були саме повернуті кошти фізичним особам, які були внесені раніше саме позивачем, зокрема вказаним Товариством було повернуто позивачеві 25 077,08 грн. на його рахунок відкритий у Банку, що не суперечить ні нормам Цивільного кодексу України, ні ст. 38 Закону №4452 з огляду на те, що самі норми ст. 38 вказаного Закону не визначають зазначених обставин в якості підстав для визнання правочинів нікчемними.

Також, слід зазначити, що перерахування коштів юридичною особою на користь іншої фізичної особи не є безумовною підставою для визнання правочинів нікчемними за ч. 3 ст. 38 Закону №4452 з урахуванням того, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону №4452 вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту) банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотка на такі кошти.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм, слід дійти висновку, що чинне законодавство прямо передбачає, що грошові кошти на депозитний рахунок можуть бути внесені як безпосередньо вкладником, так і іншою особою для вкладника.

З огляду на наведене, посилання відповідача на нікчемність правочину позивача та перерахування ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” 19.05.2016р. з підстав того, що перерахунок коштів на рахунок позивача відбувся від ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, а не самим вкладником є неспроможними та такими, що суперечать вищенаведеним нормам п.1 ч.1 ст.2 Закону №4452 та ч.1 ст.1058 ЦК України з урахуванням того, що внесення грошових коштів відбулося саме вкладником на рахунок у Банку позивача згідно довідки про стан рахунку №26206510481901 (а.с. 10-17).

Отже, наявність на рахунку позивача у ПАТ “Банк Михайлівський” №26206510481901 грошових коштів 25000,00 грн. та 77,08 грн. процентів по договору №980-037-000028569 від 27.11.2014р. (що підтверджується довідкою про стан рахунку №26206510481901), які надійшли від ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на вказаний рахунок позивача 19.05.2016р. уже не може свідчити про нікчемність правочину, а тому наказ №42/2 від 01.06.2016р. в частині визнання нікчемним правочину позивача є необґрунтованим та таким, що не відповідає вищенаведеним нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в судове засідання не з’явився, жодних доказів та підстав, які б свідчили про правомірність оспорюваного наказу відповідача з урахуванням встановлених обставин та наведених вище норм чинного законодавства суду не надав.

Твердження Уповноваженої особи Фонду про нікчемність транзакції по перерахуванню коштів на рахунок позивача №26206510481901 від 19.05.2016р. є припущенням, яке не доведено жодними належними доказами у встановленому законом порядку.

Судом також критично надається оцінка доводам відповідача про визнання транзакцій по перерахуванню коштів у сумі 25077,08 грн. рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на рахунок позивача №26206510481901 за договором №980-037-000028569 від 27.11.2014р. нікчемними та невідповідність вказаного договору Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичними особами через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” за своїм суб’єктним складом, з огляду на те, що 19.11.2016р. набрав чинності п.15 Прикінцевих положень Закону №4452, внесені Законом України від 15.11.2016р. №1736-VІІІ, за якими передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичними особами через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було проінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій , передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Отже, суд приходить до висновку, що кошти позивача у сумі 25000,00 грн. внесені позивачем за договором, який укладений між позивачем та небанківською фінансовою установою через банк, що виступив повіреним за відповідним договором згідно вказаного закону прирівнюється до вкладу, а фізична особа визнається вкладником такого банку.

Доводи відповідача у відзиві про те, що Банк не виступав повіреним при укладенні вказаного договору судом не приймаються до уваги та суперечать обставинам про те, що вказаний договір саме був укладений із залученням ПАТ “Банк Михайлівський” як повіреного, оскільки саме ПАТ “Банк Михайлівський” для позивача, з метою перерахування вказаних коштів, був відкритий відповідний рахунок за №26206510481901 за договором банківського вкладу №980-037-000086519 від 29.05.2015р.

Окрім того, слід зазначити, що 19.11.2016р. набрав чинності п.15 Прикінцевих положень Закону №4452, внесені Законом України від 15.11.2016р. №1736-УІІІ, за яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем не надано доказів інформування позивача під розпис про непоширення на його кошти, розміщені у Банку гарантій, передбачених Законом №1736, позивач, за договором №980-037-000086519 від 29.05.2015р. прирівнюється та є вкладником ПАТ “Банк Михайлівський” та на нього поширюються гарантії, визначені Законом №4452.

Також судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення посилання відповідача у його відзиві на рішення Вищого адміністративного Суду України та постанови Київського апеляційного адміністративного суду у різних справах, з огляду на те, що наведені у письмовому відзиві судові рішення не стосуються прав і обов’язків позивача у даній справі, а тому вказані судові рішення не можуть бути підставами для звільнення від доказування обставин у даній справі у розумінні ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними і доводи третьої особи (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) стосовно того, що адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти будь-яке рішення, оскільки вказане твердження є помилковим, так як саме адміністративний суд наділений повноваженнями у разі встановлення судом під час розгляду справи порушення суб'єктом владних повноважень прав та інтересів позивача, скасувати відповідне рішення суб'єкта владних повноважень та відновити порушене право, у тому числі і шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії на відновлення порушеного права, що відповідає нормам ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши рішення (наказ) відповідача, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши наказ №42/2 від 01.06.2016р. про визнання нікчемними транзакцій щодо зарахування на поточний рахунок позивача №26206510481901 коштів у розмірі 25077,08 грн. згідно договору банківського рахунку №980-037-000000040 від 27.11.2014р. діяв у порушення вимог Конституції та законів України у зв’язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення (наказу) відповідача підлягають задоволенню.

При цьому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, слід задовольнити і позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача внести доповнення та включити банківський рахунок ОСОБА_4 №26206510481901 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вийшовши, у даному випадку, за межі позовних вимог згідно до вимог ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням того, що у Закон №4452 у період з 2016р. по 2017р. були внесені зміни та на момент розгляду справи до повноважень відповідача віднесено не включення фізичних осіб до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а повноваження щодо складання та внесення доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача стосовно зобов’язання відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ “Банк Михайлівський”, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду з огляду на те, що вказані позовні вимоги направленні на захист прав на майбутнє, що суперечить ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено право на звернення до суду за захистом уже порушених прав, свобод та інтересів.

Також слід відмовити і у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення позивача до Переліку вкладників Банку, оскільки судом у ході судового розгляду справи бездіяльність відповідача не встановлена, навпаки, відповідачем вчинялися активні дії з приводу визнання нікчемним правочину позивача шляхом прийняття наказу про визнання транзакції по перерахунку коштів, у тому числі і на рахунок позивача, нікчемними та належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме не визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення позивача до Переліку вкладників Банку, а визнання протиправним та скасування рішення (наказу №42/2 від 01.06.2016р.) відповідача та зобов'язання відповідача вчинити дії по відновленню порушеного права позивача.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення даного адміністративного позову.

У зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 23.07.2018р. по 27.07.2018р. включно у відпустці, повне судове рішення складено 30.07.2018р.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 90, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_5, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" №42/2 від 01.06.2016р. в частині визнання нікчемними транзакцій щодо зарахування на поточний рахунок №26206510481901 коштів у розмірі 25077,08 грн. згідно договору банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний" №980-037-000000040 від 27.11.2014р., що належить ОСОБА_4.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Банк Михайлівський" внести доповнення та включити банківський рахунок ОСОБА_4 №26206510481901, відкритий за договором №980-037-000000040 від 27.11.2014р. до Переліку рахунків вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 30 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1