№ 76750739, 19.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Херсон

Номер справи: 766/6400/17

Номер провадження: 22-ц/791/1344/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів: Бездрабко В.О.,

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2018 року, постановлене під головуванням судді Хайдарової І.О., в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення упущеної вигоди, моральної шкоди в порядку захисту прав споживача фінансових послуг

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення упущеної вигоди, моральної шкоди в порядку захисту прав споживача фінансових послуг.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 19 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду в зв’язку з несплатою позивачем судового збору в сумі 5878,56 гривень та надано строк для усунення вказаного недоліку.

23 січня 2018 року ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської область позовну заяву ОСОБА_2 повернуто в зв’язку з тим, що позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, саме не сплатив судовий збір.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу такою, що постановлена відповідно до вимог процесуального права та просить її залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Херсонський міський суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши відповідність ухвали суду першої інстанції нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі за позовами про захист прав споживачів не входять до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору. Вказаний закон є спеціальним, редакція ст.5 вказаного Закону змінена Законом від 22.05.2015 року, тому є пізнішою до редакції п.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відтак, на час звернення до суду ОСОБА_2 не має пільг, як позивач, на подачу позову в порядку захисту прав споживачів без оплати судового збору.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна з наступних підстав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз положень зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, визначеному статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що вони звільняються від сплати судового збору з метою захисту їх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» були замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певної категорії осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Стадії цивільного процесу об'єднані єдиним завданням - справедливим розглядом і вирішенням цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України).

Саме таке тлумачення норм Закону України «Про судовий збір» і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовано у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив вказані вище норми та безпідставно поклав на ОСОБА_2, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору та безпідставно повернув йому позовну заяву у зв'язку із несплатою судового збору, в зв’язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду питання про відкриття провадження до суду першої інстанції.

Керуючись п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалусудді Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2018 року скасувати направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: В.О.Бездрабко

ОСОБА_1