Решение № 76696984, 26.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2018 року № 826/9677/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія «Транспеле») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просило:

- встановити відсутність повноважень у державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мартинюка П.П. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №56523169 від 08.06.2018, у зв'язку з тим, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №025074 від 12.12.2017 не є виконавчим документом у розумінні ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати незаконними дії державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мартинюка П.П. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №56523169 від 08.06.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, постанова Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу не є виконавчим документом у розумінні ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Представники позивача та відповідача, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

На адресу суду надійшов відзив від представника Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому останній вказує на те, що адміністративно-господарські санкції, які визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, а, отже, твердження позивача про те, що постанови Державної служби України з безпеки на транспорті не є виконавчим документом в розумінні чинного законодавства є помилковими.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, в.о. начальника управління Київського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки Зелінський С.А. звернувся до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою про прийняття до виконання винесеної ним постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 680,00 грн. на ТОВ «Компанія «Транспеле».

08.06.2018 державним виконавцем Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мартинюком П.П. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56523169.

Вважаючи дії державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мартинюка П.П. при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчих документів. Пунктами 9 та 10 частини 4 вказаної статті визначено підстави, коли виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення а саме: у разі якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем та виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктом 29 пункту 5 вказаного Положення встановлено, що завданням Укртрансбезпеки є складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

Таким чином, керуючись вищезазначеним, Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 08.06.2018 прийняв поставу про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, суд зазначає, що зі змісту Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, слідує, що адміністративно-господарські штрафи за порушення, передбачені ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», накладаються шляхом винесення керівником (або його заступником) органу державного контролю (Укртрансбезпеки чи її територіального органу) відповідної постанови, яка є обов'язковою для виконання правопорушником.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що примусове виконання постанови Укртрансбезпеки чи її територіального органу про накладення адміністративно-господарського штрафу віднесене до компетенції державної виконавчої служби. Тобто, за умови відсутності факту добровільного виконання такого рішення органу державного контролю, воно підлягає виконанню на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та фактично відноситься до категорії виконавчих документів: рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу (п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

В даному випадку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) є Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративно-господарські санкції, які визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, а, отже, спростовує твердження позивача про те, що постанови Державної служби України з безпеки на транспорті не є виконавчим документом в розумінні чинного законодавства.

Суд не погоджується з доводами позивача, що адміністративно-господарські штрафи, застосовані до суб'єктів господарювання, повинні стягуватись на підставі виконавчих документів виданих судом, оскільки в такому випадку, підставою для стягнення адміністративно-господарського штрафу становила не постанова посадових осіб Укртрансбезпеки, а виконавчий лист по рішенню суду.

Слід також зазначити про те, що з постанови старшого державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2018 убачається, що позивач сплатив штраф Укртрансбезпеки ще до відкриття виконавчого провадження.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цьому випадку обов'язок щодо доказування відповідач виконав, оскільки довів правомірність та обґрунтованість прийнятих постанов.

Натомість, твердження позивача в ході судового розгляду справи не знайшли свого належного правового обґрунтування, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України та не підтверджені належними доказами.

Ураховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 72 - 77, 139, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко