Решение № 76690302, 26.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Справа № 0440/6833/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №56097668 від 30.08.2018р., -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2018р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №56097668 від 30.08.2018р., винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за виконавчим листом, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 28.03.2018р. на виконання рішення від 01.02.2018р. у справі №804/8803/17, постановою державного виконавця ВП №56067668 від 04.04.2018р. було відкрито виконавче провадження, у п.3 вказаної постанови передбачено стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. Листом №8083/08-01/27 від 13.04.2018р. позивач повідомив державного виконавця про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2018р. у справі №804/8803/17 виконано ним в порядку, встановленому вказаним судовим рішенням та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду. Позивач зазначає, що виконавче провадження відкрите за виконавчим листом, виданим по справі №804/8803/17 від 28.03.2018р., не закінчено, а отже, у державного виконавця були відсутні підстави для винесення оспорюваної постанови про стягнення виконавчого збору ВП №56097668 від 30.08.2018р. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.02.2018р. у справі №816/823/17.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив без поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 18.09.2018р., що підтверджується змістом електронного повідомлення, наявним у справі та шляхом оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду, що є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.15-16).

У відповідності до вимог ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не є перешкодою розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи, строки розгляду справи, встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача відповідно до ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 04.04.2018р. було відкрито виконавче провадження ВП №56097668 за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/8803/17 від 28.03.2018р., яким зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії, встановлено десятиденний строк для виконання боржником рішення суду та у п.3 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн., що підтверджується змістом копії вказаної постанови (а.с. 7, 18).

05.04.2018р. на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_4, що підтверджується розрахунками на доплату пенсії за пенсійною справою ОСОБА_4 (а.с. 9-10).

06.04.2018р. позивачем було проведено доплату пенсії на виконання рішення суду ОСОБА_4 за період з січня по квітень 2018 року у сумі 27289,56 грн., що підтверджується роздруківкою «Перегляд виплат» з пенсійної справи ОСОБА_4 (а.с. 8, 21).

30.08.2018р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в межах виконавчого провадження ВП №56097668 було винесено постанову про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. з підстав встановлення невиконання вимог виконавчого документа до моменту відкриття виконавчого провадження, що підтверджується змістом копії відповідної постанови (а.с. 12, 20).

Позивач просить визнати протиправною та скасувати вищевказану постанову про стягнення виконавчого збору ВП №56097668 від 30.08.2018р. посилаючись на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2018р. у справі №804/8803/17 виконано ним в порядку, встановленому вказаним судовим рішенням та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду, а також і на те, що виконавче провадження відкрите за виконавчим листом, виданим по справі №804/8803/17 від 28.03.2018р., не закінчено, а отже, у державного виконавця були відсутні підстави для винесення оспорюваної постанови про стягнення виконавчого збору.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404) встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404 встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно до ч.5 Закону №1404 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно до ч.1 ст.27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.3 ст.27 Закону №1404).

Частиною 3 ст.40 Закону №1404 встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. В той же час, підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, при цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, встановленому для примусового виконання виконавчих документів.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 22.02.2018р. по справі №816/823/17.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у даному випадку, постанова про стягнення виконавчого збору повинна бути прийнята відповідачем у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/8803/17 від 28.03.2018р.

Проте, відповідачем жодних доказів щодо повернення виконавчого документа стягувачу чи закриття виконавчого провадження за нормами ч.3 ст.40 Закону №1404 адміністративному суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за відсутності доказів щодо повернення виконавчого документа стягувачу чи закриття виконавчого провадження у відповідача були відсутні будь-які обґрунтовані підстави для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №56097668 від 30.08.2018р.

При цьому, слід зазначити, що прийняття оспорюваної постанови про стягнення виконавчого збору 30.08.2018р. у зв’язку із набранням чинності 28.08.2018р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475 від 03.07.2018р., за яким до ч.4 ст.27 Закону №1404 внесені зміни та передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), є необґрунтованим та таким, що суперечить ст.58 Конституції України за якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Також і за рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп встановлено, що ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування ч.4 ст.27 Закону №1404 у редакції чинній з 28.08.2018р. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження можливе лише до виконавчого провадження, яке буде відкрито після 28.08.2018р.

Разом з тим, у даному випадку, вказана норма не може бути застосована у виконавчому провадженні ВП №56097668, оскільки, як свідчать матеріали справи, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/8803/17 від 28.03.2018р. відкрито відповідачем 04.04.2018р., що підтверджується копією відповідної постанови (а.с. 7, 18).

Зазначене свідчить про те, що норми Закону України №2475 від 03.07.2018р., якими внесені зміни до ч.4 ст.27 Закону №1404, не мають зворотної дії в часі згідно до вимог ст.58 Конституції України.

Отже, прийняття відповідачем оспорюваної постанови 30.08.2018р. з підстав набрання чинності 28.08.2018р. змін, внесених до ч.4 ст.27 Закону №1404 є протиправним.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надав без поважної причини, як і не надав доказів правомірності прийняття оспорюваної постанови про стягнення виконавчого збору від 30.08.2018р. з урахуванням встановлених судом обставин справи, вищенаведеної правової позиції Верховного Суду та норм ст.58 Конституції України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши дії відповідача щодо прийняття оспорюваної постанови про стягнення виконавчого збору, суд приходить до висновку, що відповідач, при винесенні оспорюваної постанови ВП №56097668 від 30.08.2018р. про стягнення з боржника – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконавчого збору, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд не находить підстав для стягнення з бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень-відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору, понесених позивачем за платіжним дорученням №4190 від 07.09.2018р. у сумі 1762,00 грн. виходячи з того, що таке відшкодування можливе лише за умови, коли позивач у справі не є суб’єктом владних повноважень згідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки і позивач і відповідач, у даному випадку, є суб’єктами владних повноважень, розподіл судових витрат не передбачений ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 268-287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №56097668 від 30.08.2018р. - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про стягнення виконавчого збору ВП №56097668 від 30.08.2018р.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог статті 295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1