№ 76649659, 18.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 777/432/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 вересня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Собослой Г.Г.,

суддів: Фазикош Г.В., Бисага Т.Ю.,

з участю секретаря: Терпай С.М.

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду від 23 січня 2009 року у справі №777/432/2018 року (Головуючий: Беламут П.М.), -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеною ухвалою задоволено подання державного виконавця ВДВС Іршавського районного управління юстиції - ОСОБА_2 та тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, вказує на те, що відсутні докази ухилення його від виконання зобов'язань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що на виконанні у державного виконавця ВДВС Іршавського районного управління юстиції знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №3-12/96, виданого Закарпатським обласним судом м.Ужгород 24.06.1996 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання чотирьох дітей в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дітьми повнолітня. Станом на 09.01.2009 року рішення суду виконано не було і заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.12.2008 року склала 20 559,39 грн..

В процесі виконання даного судового рішення державний виконавець звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.

Задовольняючи дане подання, суд виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Однак, з даним висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.441 ЦПК України (ст.377-1 ЦПК України, як діяла на момент винесення оскаржуваної ухвали) тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Статтею 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

З аналізу зазначених норм слідує, що саме по собі самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

При цьому, під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б могли підтвердити факт свідомого ухиляння боржника від виконання зобов'язань. Зокрема відсутні докази того, що боржник має реальну можливість виконати своє зобов'язання.

Крім того, державним виконавцем не вжито всіх належних заходів, у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення наявності у боржника рухомого та нерухомого майна, коштів. А саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним судовим рішенням за відсутності відповідних доказів не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення подання державного виконавця, а тому ухвала Іршавського районного суду від 23 січня 2009 року підлягає скасуванню, з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Іршавського районного суду від 23 січня 2009 року скасувати.

У поданні державного виконавця ВДВС Іршавського районного управління юстиції - ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1 у виїзді за межі України до виконання ним своїх боргових зобов'язань - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді: