Постановление суда № 76612155, 21.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

21 вересня 2018 року м. Київ № 826/12922/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) до Управління Державної міграційної служби України в Київській області (УДМС в Київській області) про:

- визнання протиправним та скасування рішення УДМС в Київській області від 30 липня 2018 року про скасування рішення УДМС в Київській області від 31 липня 2013 року про оформлення набуття громадянства України;

- зобов'язання поновити громадянство ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

20 вересня 2018 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення УДМС в Київській області від 30 липня 2018 року про скасування рішення УДМС в Київській області від 31 липня 2013 року про оформлення набуття громадянства України;

- заборони органам ДМС України приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії, пов'язані із виконанням оскаржуваного рішення, зокрема здійснювати вилучення, анулювання та знищення документів, які підтверджують громадянство України, а також дії щодо примусового повернення чи видворення позивача за межі України.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано очевидною протиправністю оскаржуваного рішення та вжиттям заходів для екстрадиції позивача, що становитиме очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також зумовить ситуацію, за якої захист прав стане утрудненим, а виконання рішення суду в майбутньому - неможливим.

Суд, дослідивши подану заяву, при її вирішенні виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами пунктів 1, 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

При зверненні із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини вжиття таких заходів та відповідно подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, ОСОБА_1 посилається на застосований до нього екстрадиційний арешт в порядку статті 584 Кримінального процесуального кодексу України, неможливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову, адже згідно закону лише особисто можливо звернутися до відповідного органу ДМС України для отримання паспорту громадянина України, порушення у випадку екстрадиції ефективного захисту прав, оскільки саме він є джерелом частини доказів, скасування відповідачем рішення, якого не існує, при цьому в Україні будь-які кримінальні провадження щодо нього відсутні, порушення відповідачем процедури перевірки, наслідком якої стало прийняття оскаржуваного рішення, вилучення та можливе знищення паспорта громадянина України, затримання його працівниками Служби безпеки України як громадянина Російської Федерації, відсутність засобів існування у вказаній країні, загрозу політичного переслідування.

Однак, із зазначеними позивачем обставинами, як підставами для вжиття заходів забезпечення позову суд погодитись не може, оскільки ним не наведено жодних доказів реально вчинюваних відповідачем чи іншими особами дій та наявність очевидних перешкод у виконанні рішення суду.

Так, застосування екстрадиційного арешту до позивача здійснено відповідно до окремого порядку, передбаченого нормами Кримінально процесуального кодексу України та є самостійним провадженням, надавати оцінку якому суд адміністративної юрисдикції не повноважний. Більше того, така обставина не є предметом дослідження в межах даної справи.

Вказана позивачем неможливість особисто звернутися до органів ДМС України за отриманням паспорту громадянина України стосується процедури отримання такого документу, в той час, коли предметом дослідження у справі є рішення суб'єкта владних повноважень про позбавлення громадянства. Крім того, об'єктивно доказів, які б свідчили про неможливість повернення паспорта у випадку задоволення позову чи реально вчинюваних заходів, підтверджених відповідними доказами щодо знищення паспорту ОСОБА_1 не наведено і не надано.

Позбавлення можливості прийняти участь у судових засіданнях, забезпечити ефективний захист доказування також спростовується наявними матеріалами справи, оскільки по документам вбачається наявність у заявника уповноважених представників на території України, які вживають заходів належного представництва його інтересів у суді.

Щодо вказаних підстав порушення відповідачем процедури проведення перевірки, скасування УДМС в Київській області рішення з іншою датою, то такі обставини, на думку суду є предметом дослідження в ході розгляду справи по суті, і відповідні доводи сторін будуть оцінюватися при прийнятті рішення по суті спору.

Самі ж по собі побоювання можливого політичного переслідування в іншій країні, відсутність там засобів до існування є суб'єктивним припущенням позивача, не доведеним жодними фактами, що, відповідно і виключає необхідність вжиття заходів забезпечення позову. В той же час, захист прав особи від суб'єкта владних повноважень та їх відновлення шляхом можливого задоволення позовних вимог є завданням КАС України. Інститут забезпечення позову може бути застосовано лише у виняткових, доведених учасниками процесу обставинах при реально вчинюваних діях та наявних загрозах.

Таким чином, за відсутності таких суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та відсутність підстав і для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак