Решение № 76575319, 18.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2018 року № 761/13494/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

11.04.2018 до Шевченківського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови здійснити перерахунок призначеної мені пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям відповідно до Закону України

"Про державну службу" та постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу", а також постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів", протиправними.

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії державного службовця з дати вступу в силу Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VII та постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу", а також постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів", виходячи із нових складових заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади. Рангу та стажу роботи на державній службі у розмірі 90 відсотків заробітної плати без обмеження граничного строку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що має право на перерахунок пенсії державного службовця, відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу», у редакції на час призначення їй пенсії, з огляду на що, відмова відповідача здійснити такий перерахунок пенсії є неправомірною.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.04.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії переданий за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 адміністративну справу №761/13494/18 прийнято до свого провадження суддею Абловим Є.В., призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали на подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 11.09.2018 замінено відповідача у справі №761/13494/18, а саме Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 4, код ЄДРПОУ 40376133), його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Відповідачем 19.06.2018 подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до положень статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-V-III пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-V-III та постановою Кабінету Міністрів України №292 від 06.04.2016 не передбачено умови та порядок перерахунку пенсії державним службовцям.

В свою чергу, позивачем 05.07.2018 подано заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив що відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є повністю необґрунтованим та наголошує, на тому що його право на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе зобов'язань.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, яка призначена у розмірі 90% посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом.

ОСОБА_1 в січні 2018 року звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії з дати вступу в силу Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIIІ та постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу", а також постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів". Також долучено до заяви довідку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України викладену у листах Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.10.2017 №2102-13/36407-09, від 13.12.2017 №2102-13/46008-09, в яких зазначено складові заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади, рангу та стажу роботи на державній посаді.

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 08.02.2018 №6885/09 відмовило позивачу в задоволенні відповідної заяви, обґрунтовуючи тим, що Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII перерахунок пенсій державного службовця не передбачений, а тому для проведення перерахунку призначеної пенсії, як державному службовцю, немає законних підстав.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-ХІІ. Зокрема, статтею 37 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

Відповідно до частини першої статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Так, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015 делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом №3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" був виключений, пункт 5 - змінений.

Згідно положень частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, у зв'язку з чим норми Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, яка набрала чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01.05.2016 Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 по іншому урегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

При цьому, суд звертає увагу на те, що положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містять такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Отже, враховуючи приписи статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, а також положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає, що відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців з 01.05.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №292 "Деякі питання оплати праці державних службовців", оскільки ними були визначені розміри посадових окладів на виконання вимог Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Судом також ураховується і правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, у якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Так, Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення №20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що відповідно до статті 22 Конституції України відмова пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії позивача приводить до звуження змісту та обсягу його конституційних прав на пенсійне забезпечення не приймається судом до уваги, оскільки на момент звернення позивача з перерахунком пенсії державного службовця, норми якими було урегульоване пенсійне забезпечення державних службовців не містили поняття "перерахунку пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого державного службовця за відповідною посадою".

У свою чергу, Кабінет Міністрів України був повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, а тому наслідки зміни до законодавства, що врегульовували правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням державних службовців, не відносяться до компетенції відповідача.

Водночас, відмова відповідача у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яку він отримував до цього, тобто, не відбулося звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Також, необхідно зазначити, що Пленум Верховного Суду України від 16.09.2016 № 16, розглянувши подання голови Верховного Суду України про прийняття рішення стосовно звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності статті 37-1 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 дійшов висновку щодо відсутності обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з таким поданням, з огляду на те, що згідно із Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VІІІ) утратив чинність.

Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 12.07.2016 у справі №21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії), не є підставою для застосування вже недіючих норм Законів України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Аналогічний висновок щодо застосування наведених положень статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII викладений й у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі №280/515/17 (адміністративне провадження №К/9901/24079/18), від 14.08.2018 у справі №555/2139/16-а (адміністративне провадження №К/9901/45672/18), від 15.08.2018 у справі №766/903/17 (адміністративне провадження №К/9901/18551/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки законодавством України, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку, в зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, зважаючи на практику Верховного Суду України та Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 72-73, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.В. Аблов