Решение № 76574075, 20.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2018 року № 826/11252/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянув у спрощеному провадженні справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2017 №0000461310, №0000451310, №0000431310, №0000411310, вимоги про сплату боргу від 22.08.2017 №Ф-32.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в порушення п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України не повідомлено про проведення перевірки, за результатом якої складено оскаржувані податкові повідомленні-рішення та вимогу, отже проведення перевірки є незаконним та не створює для нього (позивача) правових наслідків.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що в порушення норм ст. 66 Податкового кодексу України позивач не повідомив про зміну адреси. Копія наказу, повідомлення направлено позивачу в порядку ст. 42 Податкового кодексу України, отже вважається, що позивач належним чином повідомлений про проведення перевірки.

Ухвалою від 24.10.2017 відкрито провадження та справу призначено до вирішення в судовому засіданні.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки справа №826/11252/17 не підпадає під дію ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства в судовому засіданні ухвалено про вирішення справи у спрощеному провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Головним управленням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 та дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску за періодз01.01.2015 по 31.12.2015, за результатом якої складено акт від 07.07.2017 № 687/26-15-13/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 164.1 ст. 164, п 177.2, п. 177.5 ст. 177, п. 49.1, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в чумі 3224,4 грн.; пп. 1.2 п. 16-1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено базу оподаткування при нарахуванні військового збору у сумі 322,45 грн.; вимог п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; пп. 4.2 п.2 ст 6 розділу ІІ, абз. 3, 5 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.08.2017:

-№0000461310, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 170,0 грн.

-№0000451310, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 745,94 грн.

-№0000431310, яким позивачу збільшено уму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 4030,5 грн.

- №0000411310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 403,06 грн.

Також, податковим органом прийнято вимог від 22.08.2017 №Ф-32 на суму 7459,39 грн.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно п. 2 ст 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Відповідно до наказу від 16.06.2017 №5239 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1.» перевірки призначено відповідно до п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Позивач не вказує про порушення податковим органом норм пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 та . 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», отже перевірку позивача призначено за наявності законодавчо визначених підстав.

Пунктами 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до 42.3 ст. 42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

З матеріалів справи вбачається, що податковою адресою позивача є наступна адреса: АДРЕСА_1.

Натомість як позивач вказує, що місцем його знаходження є наступна адреса: АДРЕСА_2.

Належних доказів повідомлення податковий орган про зміну місцезнаходження з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_2, відповідно до ст. 66 Податкового кодексу України, позивачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що копія наказу від 16.06.2017 №5239 та повідомлення про проведення перевірки направлені позивачу поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_2.

З огляду на викладене, доводи позивача, що в порушення вимог п. 79.2 ст 79 Податкового кодексу України він не був повідомлений про проведення вказаної вище перевірки спростовано матеріалами справи.

Протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги обґрунтовано позивачем виключно порушенням процедури проведення перевірки, а саме вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, що, як зазначено вище, спростовано матеріалами справи. Інших доводів щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги позивачем не наведено.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Порядок розподілу судових витрат встановлено приписами частини першої статті 139 КАС України за якими підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу судові витрати на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень лише у випадку задоволення її позовних вимог. Тому, враховуючи, що такі підстави відсутні, тому й відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.І. Келеберда