Решение № 76571025, 18.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року Справа № 0440/6517/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ількова В.В.,

При секретарі: Драготі С.А.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та відмову в перерахунку пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 року;

- зобов’язати Головне управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 01.04.2018 року вона звернулася до відповідача з листом, в якому просила врахувати для обчислення пенсії весь період роботи з 01.01.1988 року по 05.09.1994 року без виключень періодів, коли страхувальником не сплачувалися страхові внески. 26.04.2018 року вона отримала відповідь, в якій було зазначено про те, що пенсія обчислена та виплачується згідно з чинним законодавством. Періоди роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» не можуть бути зараховані до страхового стажу через несплату роботодавцем внесків за цей період. Не погодившись із вказаними висновками, викладеними у зазначеному листі № 852/02-15/21 від 26.04.2018 року позивач звернулася до суду із цим позовом, при цьому зазначивши, що висновки є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року відкрито провадження у справі № 0440/6517/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив, пославшись на те, що надана відповідачем відмова є обґрунтованою та прийнята відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, які наявні в матеріалах пенсійної справи, дані про сплату страхових внесків ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» за період роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року, відсутні, тому зарахувати вищезазначений період роботи до страхового стажу роботи позивача немає підстав. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області та з 09.06.2017 року отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Так, для обчислення пенсії до ОСОБА_2 фонду позивачем були надані архівні довідки про заробітну плату за періоди роботи з 01.01.1988 року по 05.09.1994 року. Так, оптимальним варіантом для обчислення пенсії позивача ОСОБА_2 фондом був обраний період з 01.08.1988 року по 31.07.1994 року.

Коефіцієнт по заробітку склав 2,09963.

17.08.2017 року за результатами проведеної перевірки відповідачем було виявлено, що не були отримані внески до ОСОБА_2 фонду із сум: з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року, у зв’язку із чим ОСОБА_2 фондом був здійснений перерахунок пенсії з 09.06.2017 року, де коефіцієнт по заробітку склав 1,78776.

Так, 01.04.2018 року позивач звернулася до ОСОБА_2 фонду із заявою, в якій просила врахувати для обчислення пенсії весь період роботи з 01.01.1988 року по 05.09.1994 року без виключень періодів, коли страхувальником не сплачувалися страхові внески.

Проте, 26.04.2018 року ОСОБА_2 фондом листом № 852/02-15/21 позивача було повідомлено про те, що періоди її роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» не можуть бути зараховані до страхового стажу через несплату роботодавцем внесків за цей період.

Таким чином, відповідачем не було враховано період стажу позивача з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року, з підстав не отримання за цей період роботи страхових внесків від роботодавця – ЗАТ «Вовнорядильна фабрика», внаслідок чого було зменшено страховий стаж позивача.

Не погодившись із вказаними висновками, викладеними у зазначеному листі №852/02-15/21 від 26.04.2018 року позивач звернулася до суду із цим позовом,

Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

За змістом ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчисляється територіальним органами ОСОБА_2 фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 01.08.1988 року по 31.07.1994 року працювала в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика», та у цей період роботи позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, що також підтверджується архівною довідкою про розмір заробітної плати № 394/22-02/08 від 22.08.2017 року.

Таким чином, у період з 01.08.1988 року по 31.07.1994 року позивач працював в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика», у цей період часу позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, що підтверджується матеріалами справи та архівною довідкою про розмір заробітної плати № 394/22-02/08 від 22.08.2017 року. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Крім того, ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що саме ОСОБА_2 фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ОСОБА_2 фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом ОСОБА_2 фонду.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання обов’язків підприємства по сплаті страхових внесків. Не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» до страхового стажу позбавляє її права отримувати пенсію у повному обсязі, у зв’язку з чим розмір пенсії є значно меншим від того, який належить за законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом та право на їх отримання гарантовано законом.

Частиною 2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, в якому працює позивач, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Сама по собі наявність заборгованості у платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не може обмежувати прав позивача (як працівника), а отже не може впливати на визначення його страхового стажу з урахуванням того, що з його заробітної плати страхові внески таким платником були фактично утримані.

Суд зазначає, що відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача до її пільгового стажу, а також не здійснення їй перерахунку призначеної пенсії, з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Дослідивши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання протиправними дії Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та відмову в перерахунку пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 року, а також зобов’язання Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 року.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ОСОБА_2 фонду України у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та відмову в перерахунку пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 року.

Зобов’язати Головне управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ОСОБА_2 фонду України у Дніпропетровській області.

Позивач: ОСОБА_1 (50081, АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_1).

Відповідач 1: Головне управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков