№ 76566613, 13.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/6560/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року місто Київ

справа № 760/21172/16-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - ВолошинаВ.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Кізюн Л.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив:

визнати бездіяльність Департаменту патрульної поліції міста Києва щодо тривалого неповернення йому автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1, затриманого на підставі протоколу огляду і затримання транспортного засобу від 12 червня 2016 року протиправною;

стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України з Державної казначейської служби України на його користь 12744 грн. майнової шкоди.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 09 березня 2005 року між ним та ОСОБА_1 було укладено біржову угоду, за умовами якої останній продав йому транспортний засіб марки «SKODA OCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1.

Вказував, що того ж дня автомобіль був поставлений на облік, а 27 жовтня 2010 року він отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, видане ВРЕР-4 УДАІ в містіКиєві.

Зазначав, що 17 вересня 2014 року, вінзвернувся в МРЕВ для зняття з обліку транспортного засобу з метою продажу, однак йому було повідомлено, що автомобільзнаходиться в розшуку в службі Інтерпол (ініціатор Словаччина).

Посилався на те, що Деснянським РУ ГУМВС України в містіКиєві у грудні 2014 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12014100030010347 відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України.

Вказував, що у червні 2016 року працівниками УПП міста Києва ДПП транспортний засіб «SKODAOCTAVIA» у нього було вилучено в примусовому порядку, оскільки вказаний автомобіль знаходився у розшуку Інтерполу та автомобіль було поставлено на штрафмайданчик.

Зазначав, що 13 липня 2016 року Департамент патрульної поліції міста Києва листом повідомив його, що у разі припинення розшуку вказаного транспортного засобу, керівництвом Управління патрульної поліції міста Києва буде прийнято рішення згідно чинного законодавства.

14 вересня 2017 року Відділом Інтерполу та Європолу ГУ НП у місті Києві було надіслано заступнику начальника Управління поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції України лист, в якому зазначено, що стосовно перевірки по автомобілю «Skoda» надійшла відповідь від НЦБ Інтерполу в Словаччині, в якій повідомляють, що власник зазначеного автомобіля більше не зацікавлений у поверненні автомобіля та міжнародний розшук даного транспортного засобу припинено.

Вказував, що 20вересня 2017 року нимбуло сплачено 12744 грн. за зберігання транспортного засобу та за транспортування транспортного засобу.

Посилався на те, що вимагання з нього такої оплати є порушенням законодавства, а тому сплачені кошти підлягають поверненню.

Зазначав, що уповноважені працівники Департаменту патрульної поліції володіли протягом всього часу інформацією про добросовісність та законність набуття ним автомобіля, знали про відсутність у його діях вини, а тому є достатні підстави вважати, що тривале тримання його автомобіля на штрафмайданчику було протиправним та грубо порушувало його права.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неналежне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не були взяті до уваги всі його твердження щодо тривалого та протиправного тримання автомобіля на штрафмайданчику.

Вказував, що покладення на особу тягаря відновлення його порушеного органом державної влади права за рахунок власних коштів суперечить ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначав, що після повторного затримання транспортного засобу відносно нього жодне кримінальне провадження не порушувалося, а Департаментом патрульної поліції не доведено протилежного, що свідчить про відсутність правової підстави для зберігання його транспортного засобу на штрафмайданчику.

Посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було застосовано до даних правовідносин ст.1173 ЦК України, положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року та не було взято до уваги позицію висловлену в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року №686/4899/15-ц.

Від Департаменту патрульної поліції до Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, в якому відповідач вказував, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Зазначав, що працівниками поліції на законних підставах було затримано та поміщено на штрафмайданчик автомобіль позивача, а відтак Департамент патрульної поліції діяв у спосіб та в межах своїх повноважень.

У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно з п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність представника Державної казначейської служби України відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддівпогоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 березня 2005 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено біржову угоду, за умовами якої останній продав позивачу транспортний засіб марки «SKODAOCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1. Того ж дня автомобіль був поставлений на облік.

27 жовтня 2010 року позивач отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, видане ВРЕР-4 УДАІ в місті Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «SKODA OCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 знаходився в розшуку в службі Інтерпол (ініціатор Словаччина).

24 вересня 2014 року старшим слідчим Деснянського РУ ГУМВС України в містіКиєві Радудою Р.В. було допитано ОСОБА_2з приводу належного йому на праві власності автомобіля «SKODA OCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1в рамках кримінального провадження №12014100030010347 від 18 вересня 2014 року.

03 грудня 2014 року було проведено експертне дослідження автомобіля «SKODAOCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1, на предмет знищення, підробки, заміни ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, в результаті якого інформація про знищення, підробку, заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 не підтвердилась (а.с.85-92).

29 травня 2015 року представнику позивача ОСОБА_5 на його запит від старшого слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України в місті Києві старшого лейтенанта міліції Радуди Р.В. надійшов лист, в якому останній повідомив, що повідомлення про закриття кримінального провадження №12014100030010347 до підрозділів Укрбюро Інтерполу та ДАІ МВС України не направлялися.

02 червня 2015 року представником позивача ОСОБА_5 було направлено адвокатський запит на адресу Робочого апарату Укрбюро Інтерполу з проханням повідомити ініціатора розшуку про закриття кримінального провадження №12014100030010347, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України.

З акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12 червня 2016 року вбачається, що працівниками УПП міста Києва ДПП транспортний засіб «SKODA OCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 було вилучено у позивача в примусовому порядку, оскільки вказаний автомобіль знаходиться в угоні Інтерполу (а.с.68).

16 червня 2016 року відділом Укрбюро Інтерполу ГУ Національної поліції у місті Києві було повідомлено Департамент патрульної поліції міста Києва, що автомобіль «SKODA OCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 розшукується правоохоронними органами Словаччини як викрадений 07 травня 2003 року та просить надати дані для подальшого інформування ініціатора розшуку.

14 вересня 2017 року відділом Інтерполу та Європолу ГУ НП у місті Києві було надіслано заступнику начальника Управління поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції України - лейтенанту поліції Євдокимову Д.А. лист, про те, що стосовно перевірки по автомобілю «SKODAOCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 надійшла відповідь від НЦБ Інтерполу в Словаччині, в якій повідомляють, що власник зазначеного автомобіля більше не зацікавлений у поверненні автомобіля та міжнародний розшук даного транспортного засобу припинено (а.с.137).

Після отримання вказаного листа Департаментом патрульної поліції автомобіль «SKODA OCTAVIA», 2002 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 було повернуто позивачу ОСОБА_2

Згідно квитанцій від 20 вересня 2017 року позивачем було сплачено 12744 грн. за зберігання транспортного засобу та за транспортування транспортного засобу (а.с. 138).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилаючись на ст.1173 ЦК України вказував на те, що тривале тримання його автомобіля на штрафмайданчику було протиправним та грубо порушувало його права та просив визнати бездіяльність Департаменту патрульної поліції міста Києва щодо тривалого неповернення йому автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», затриманого на підставі протоколу огляду і затримання транспортного засобу від 12 червня 2016 року протиправною.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на недоговірні зобов'язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, причинний зв'язок протиправної поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.23 вказаного Закону поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень та припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, дії та/або бездіяльність працівників поліції у встановленому законом порядку неправомірними не визнані.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач Департамент патрульної поліції тимчасово затримуючи автомобіль позивача та зберігаючи його на штраф майданчику діяв у спосіб та в межах своїх повноважень, оскільки автомобіль знаходився в розшуку в Інтерполі.

Відшкодування ж шкоди, яка полягає у понесенні витрат на транспортування та зберігання автомобіля позивача, є похідним від встановлення обставин щодо правомірності чи неправомірності дій працівників поліції у ситуації, яка склалася, оскільки бездіяльність працівників поліції у встановленому законом порядку неправомірними не визнані, а відтак вимоги про стягнення майнової шкоди у розмірі 12744 грн. задоволенню також не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про незаконність ухваленого рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає необгрунтованими, а обставини, на які посилається апелянт недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами по справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції проігнорував правову позицію, викладену в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №686/4899/15-ц, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правові позиції викладені у постановах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не є обов'язковими для судів першої та апеляційної інстанцій.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: