Решение № 76540407, 20.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 серпня 2018 року Справа № 808/2123/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання при секретарі судового засідання Фесик А.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошового забезпечення за час розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Запорізькій області щодо затримки у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні;

-стягнути з ГУНП в Запорізькій області на мою користь середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 12 201,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 грудня 2017 року позивача було звільнено зі служби в поліції, проте, відповідачем при звільненні безпідставно не виплачено компенсацію за невикористані позивачем 21 добу відпустки за 2017 рік, а також не здійснено розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені.

02.07.2018 (вх. №20468) відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого просить у позові відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що проходження служби в органах поліції врегульовано спеціальним законодавством, яким не передбачена виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, а тому дія норм Кодексу законів про працю України на таких осіб не поширюється, що повністю узгоджується із роз'ясненями Верховного Суду України, викладеними у постанові Пленуму ВСУ від 24.12.1999 № 13. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до наказу яким позивача звільнено зі служби в поліції не визначено суму зазначеної виплати, а обраховано вислугу років необхідну для її розрахунку. У подальшому за розрахунком потреби на виплату таких коштів здійснюється їх замовлення та отримання від Національної поліції України, після чого здійснюється виплата за цільовим призначенням.

Ухвалою суду від 11.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 10.07.2018.

Згідно довідки Запорізького окружного адміністративного суду вих. №02-35/18/31 від 09.07.2018 в період з 09.07.2018 по 15.08.2018 суддя Стрельнікова Н.В. перебувала у відпустці, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 20.08.2018.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області від 26.12.2017 №593 о/с звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) підполклвника поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП, з 29 грудня 2017 року.

Крім того, наказом ГУНП в Запорізькій області від 15.03.2018 №97 о/с наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 21 добу невикористаної чергової відпустки за 2017 рік.

З наданого до матеріалів справи листа ГУНП в Запорізькій області від 07.05.2018 встановлено, що при звільнені позивача йому нараховано одноразову грошову допомогу у розмірі - 119382,47 грн., яку виплачено 30.01.2018 у сумі 117591,74 грн. (а.с.10).

Вважаючи, що за період з 29.12.2017 по 30.01.2018 йому має бути виплачена компенсація за затримку розрахунку при звільненні, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України "Про Національну поліцію".

Статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію" врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.

Згідно ст.102 Закону України "Про Національну поліцію" забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Дана норма кореспондується пункту 10 Постанови "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" , прийнятої на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у якій зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

02.03.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №154, якою внесено зміни до Постанови №393 та передбачено також виплату одноразової грошової допомоги поліцейським при звільненні їх зі служби в поліції.

Судом встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу відповідачем не була проведена у день звільнення.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи листа ГУНП в Запорізькій області від 07.05.2018, грошову допомогу позивачу було виплачено лише 30.01.2018.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Так, норми Кодексу законів про працю України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 визначено, що Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, Постановою від 17.07.1992 №393.

Проте, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15.

За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за праці захищається законом.

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), а тому суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно приписів статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки, у день звільнення позивача, виплата одноразової грошової допомоги відповідачем не була проведена, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідно до ст.117 КЗпП середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню (пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999).

Як вбачається із матеріалів справи позивач звільнений 29.12.2017, остаточний розрахунок проведено 30.01.2018, про що свідчить лист ГУНП в Запорізькій області, тобто затримка розрахунку при звільнені позивача (з 29.12.2017 по 30.01.2018) становить 32 дні.

Разом із тим позивачем не додано до позову або суду після відкритя провадження у справі доказів, які б підтверджували дані наведеного ним у позові розраухнку, зокрема на підтвердження розміру середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною зявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, та враховуючи конструкцію норми ч.1 ст. 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою захисту прав позивча, та зобов'язати відповідача виплатити позивачеві його середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12 201, 21 грн. відмовити, у зв'язку з необгрунтованістю розміру відповідної суми.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України ,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо затримки у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова