Постановление суда № 76528811, 18.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

18.09.2018 Справа №607/18607/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м.Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання нечинними, скасування актів Управління містобудування, архітектури та кадастру ОСОБА_2 міської ради та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання нечинними та скасування актів Управління містобудування, архітектури, кадастру ОСОБА_2 міської ради за № 191/14 від 16 березня 2016 року, за № 3514/14 від 31 травня 2018 року та зобов’язання Управління містобудування, архітектури та кадастру ОСОБА_2 міської ради присвоїти адресний номер прийнятому в експлуатацію об’єкту.

Згідно з вимогами ст. 20 КАС України ( в редакції від 15 грудня 2017 року) місцевим загальним судам, як адміністративним, предметно підсудні наступні спори:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов’язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 20 КАС України усі інші категорії справ підсудні окружним адміністративним судам.

За правилами ч.1 ст. 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Із змісту позову встановлено, що позивач ОСОБА_1 оскаржує дії, рішення органу місцевого самоврядування, зокрема просить визнати нечинними, скасувати акти Управління містобудування, архітектури, кадастру ОСОБА_2 міської ради за № 191/14 від 16 березня 2016 року, за № 3514/14 від 31 травня 2018 року та зобов’язати присвоїти адресний номер прийнятому в експлуатацію об’єкту.

Таким чином, даний позов - це спір фізичної особи із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його дій, рішень, який не належить до юрисдикції місцевого загального суду, як адміністративного, згідно з вимогами ст. 20 КАСУ в редакції від 15.12.2017 року.

Таким чином, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, як адміністративний суд, не є належним судом для розгляду даної справи, яка за предметно-територіальною юрисдикцією підсудна ОСОБА_2 окружному адміністративному суду.

Процесуальним законом не передбачено дій суду, у випадку, якщо суд встановить, що справа предметно підсудна іншому адміністративному суду.

В силу вимог ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене та практику ЄСПЛ з метою забезпечення права особи на розгляд справи «судом, встановленим законом», слід застосувати приписи п.2 ч. 1 ст. 29 КАС України, якими встановлено, що суд передає справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження, суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до вимог ст. 318 КАС України прийняте судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Керуючись ст. 20, 29, 30, 256, 294, 295 КАС України ,-

У Х В А Л И В:

Передати адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання нечинними, скасування актів Управління містобудування, архітектури та кадастру ОСОБА_2 міської ради та зобов’язання вчинити дії на розгляд до ОСОБА_2 окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення строку апеляційного оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Повна ухвала суду складена 18 вересня 2018 року.

Суддя