Решение № 76472071, 13.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2018 року № 826/6254/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1 доКиївського міського військового комісаріату Міністерства оборони України Міністерства оборони Українипро визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (03069, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022), Київського міського військового комісаріату (04112, м. Київ, вул. Т.Шамрила, буд. 19, код ЄДРПОУ 07774420), в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової витрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» №975 від 25.12.2013 та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Міністерство оборони України, Київського міського військового комісаріату призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової витрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 975 від 25.12.2013 та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Також позивач просить встановити відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки згідно положень статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, передбаченому Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні чи для проходження у військовому резерві» (далі - Постанова №975), він має право на її отримання, як інвалід ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Представником Київського міського військового комісаріату у відзив на позовну заяву, зазначено, що він не є уповноваженим органом на прийняття рішення щодо призначення чи відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, а лише приймає від позивача пакет документів та направляє його на адресу уповноваженого органу для прийняття відповідного рішення, а після прийняття позитивного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та перерахування коштів для виплати, проводить виплату громадянинові, якому призначено одноразову грошову допомогу. Київський міський військовим комісаріат вивчив документи подані позивачем, та дійшов висновку, що законних підстав для направлення документів до Міністерства оборони України немає, у зв'язку з тим, що ІІ групу інвалідності встановлено 16.01.2017, через 32 роки після звільнення, підстави для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 відсутні.

Представником Міністерства оборони України у відзиві на позовну заяву зазначено, що жодного первинного документу, який би свідчив про поранення та захворювання позивача під час проходження служби у Республіці Афганістан не надано, також не надано жодного документу, який визначав до якої категорії військовослужбовців відносився ОСОБА_1 під час проходження військової служби. Міністерство оборони України також зазначило, що нарахування та виплата одноразової допомоги здійснюється шляхом прийняття рішення на підставі документів, зазначене рішення відповідачем не приймалось.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був учасником бойових дій в Республіці Афганістан з 08.08.1985 по 08.05.1987, у складі військової частини пп 51863, що підтверджується копією довідки №504 від 09.02.2017 виданої Деснянським районним у м.Києві військовим комісаріатом., що видана на підставі військового квитка НОМЕР_2 від 11.04.1985.

Відповідно витягу з протоколу №4850 від 24.11.2016 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що захворювання, пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно копії довідки серії АВ №0643396 від 24.01.2017 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 з 16.01.2017 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання пов'язанні з несенням військової служби в країнах де відбувались бойові дії.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався з заявою від 30.10.2017 до військового комісаріату Київського міського військового комісаріату, з проханням направити документи до Міністерства оборони України, для прийняття рішення щодо призначення або відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.

Листом №ВСЗ/2449 від 22.12.2017 ТВО військового комісара Київського військового комісаріату Е.Б. Голованчуком повідомлено, що враховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 08.05.1987 (військовий квиток НОМЕР_2 від 11.04.1985), а ІІ групу інвалідності (первинно) встановлено 16.01.2017, тобто через 32 роки після звільнення, для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 підстави відсутні.

Позивач 31.12.2017 звернувся з заявою (з додатками на 13арк.) щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги до Міністра оборони України.

Вказана заява Департаментом фінансів Міністерства оборони України скерована за належністю військовому комісару Київського міського військового комісаріату, що підтверджується супровідним листом за №248/3/6/287 від 26.01.2018, який наявний в матеріалах справи.

Листом за підписом військового комісара Київського міського військового комісаріату №ВСЗ/263 від 13.02.2018 позивача повідомлено про відсутність законних підстав, щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

Позивач, вважаючи такі дії щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги з боку Міністерства оборони України, щодо не направлення документів Київським міським військовим комісаріатом протиправними, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності порушеним, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців».

Згідно з пункту 4 частини 2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до пункту 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджене наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за відповідною формою.

За наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва) (п. 21.21).

Розшук архівних документів, необхідних для вирішення питання про причинний зв'язок захворювань (поранень) колишніх військовослужбовців, проводять військові комісаріати. Штатні ВЛК також проводять розшук додаткових документів та надають консультації з питань визначення причинного зв'язку захворювань (поранень) у колишніх військовослужбовців. (п. 21.22).

З приводу тверджень відповідача щодо ненадання позивачем документу про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як підстави для відмови в направлені документів, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу первинно встановлено інвалідність - ІІ групу з 16.01.2017 у зв'язку з захворюванням, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Зміст витягу з протоколу №4850 від 24.11.2016 засідання Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України та довідки до акту медико-соціально експертної комісії безперечно свідчить про те, що в позивача дійсно мало місце захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби позивачем при перебуванні в країнах, де велися військові дії.

Зазначені документи не відкликані, не відмінені та не скасовані.

Інвалідність позивачу встановлена у зв'язку з захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України при проведенні безпосереднього огляду позивача встановила причинний зв'язок його захворювання з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу №4850 від 24.11.2016.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» частиною 9 статті 16-3 встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд вважає, що до даних правовідносин слід застосувати Порядок №975, враховуючи, що із заявою про виплату коштів позивач звернувся у жовтні 2017 року, ІІ групу інвалідності отримав у січні 2017 року. Крім того, позивач зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги у нього виникло після встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до рішення МСЕК від 16.01.2017.

Відповідно до пункту 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанові КМУ №975.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах по справам №21-446а14 від 18.11.2014 та справа №21-135а15 від 21.04.2015.

Отже, суд приходить до висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби, а тому посилання відповідача на те, що інвалідність була встановлена позивачу через 32 роки є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є тією особою, якій необхідно здійснити виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи листами №ВСЗ/2449 від 22.12.2017 та № ВСЗ/263 від 13.02.2018 уповноваженою особою Київського міського військового комісаріату повідомлено позивача про відмову у направленні документів на комісію Міністерства оборони України.

Суд не погоджується з викладеним виходячи з наступного. На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги врегульований наказом Міністра оборони України №564 від 26.10.2016 «Про затвердження Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум» (далі - Положення), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за №1497/29627.

Відповідно до вищевказаного Положення Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постанова КМУ №975 від 25.12.2013.

Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України №290 від 05.05.1994 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках» (далі по тексту - Постанова №290).

З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана: приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов'язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України; приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, які визначаються Організацією Об'єднаних Націй відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та Постанови №290; приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів; доводити прийняті рішення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; забезпечити роботу зі зверненнями громадян з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів.

Враховуючи викладене та системного аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

Таким чином, судом становлено, що в спірних правовідносинах Київський міський військовий комісаріат діяв протиправно, оскільки не мав права приймати рішення про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, а повинен був лише здійснити дії щодо підготовки поданих позивачем документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги, з подальшою передачею їх за належністю на Комісію Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач, самостійно звернувся до Міністерства оброни України з заявою щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги (з додатками на 13 арк.) від 31.12.2017 вказана заява супровідним листом №248/3/6/287 від 26.01.2018 скерована до військовому комісару Київського міського військового комісаріату, натомість мала бути скерована до Комісія приймає рішення відповідно до абзацу 5 частин 2 розділу ІІ Положення

Враховуючи викладене вказану заяву необхідно було скерувати до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум для розгляду і прийняття відповідного рішення відповідно до Постанови №290 в якій зазначено, що з метою забезпечення виконання покладених на Комісію завдань вона зобов'язана: приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, а не скеровувати за належністю до Київського міського військового комісаріату. Вказане рішення Комісії відсутнє в матеріалах справи.

Щодо визнання протиправними дій Міністерства оборони України суд зазначає наступне.

Враховуючи наявність всіх фактичних і правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової допомоги та з метою усунення допущеного порушення прав позивача, яке полягає у фактичній відмові позивачу у призначенні та отриманні одноразової допомоги внаслідок тривалого та безпідставного не реагування на його звернення до суб'єкта прийняття рішень, в чому вбачається протиправна бездіяльність, на переконання суду, єдиним ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплатити одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Як роз'яснив Верховний Суд України у п.3 постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у не вчиненні дій та неприйнятті рішень щодо призначенні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своєї бездіяльності, неприйняття рішення та не виплати позивачу одноразової допомоги.

У контексті наведених обставин слід зазначити, що Міноборони як головний розпорядник коштів має розглядати та відповідно до унормованого порядку прийняти рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності II групи.

Зважаючи, що рішення комісією Міністерства оборони України приймається за результатом розгляду документів заявника, а такі документи позивача, як вбачається з матеріалів справи, скеровані до Київського міського військового комісаріату, суд вважає необхідним зобов'язати Київський міський військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів документи для розгляду питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова КМУ №975.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

В рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У рішенні у справі «Олсон проти Швеції» Європейський суд з прав людини сформулював вимогу чіткого визначення меж дискреційних повноважень, а саме: «Закон, яким надаються повноваження певним органам державної влади, має бути таким, щоб обсяг повноважень та спосіб їх застосування були зазначені з достатньою чіткістю та при цьому враховувалась легітимна мета того чи іншого вживаного заходу в тій чи іншій ситуації, щоб надати індивіду адекватний захист від свавільного втручання».

Щодо вимоги позивача про зобов'язання надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що суду надано право, а не обов'язок зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За встановлених у даній справі обставин, судом не вбачається підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, ст. ст.241-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

2.Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності IІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3.Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату, щодо не надіслання документів ОСОБА_1 на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності IІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

4. Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат надіслати на Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум документи для розгляду питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України №975.

5. Зобов'язати Міністерство оборони України, розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності IІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленого законом, з урахуванням висновків суду.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа