Постановление суда № 76471981, 11.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 вересня 2018 року № 826/13719/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи

ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича

третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача ОСОБА_1 як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у загальному розмірі 195 543,50 грн, які обліковуються на поточному рахунку в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» НОМЕР_1.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї матеріали, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача ОСОБА_1 як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у загальному розмірі 195 543,50 грн, які обліковуються на поточному рахунку в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» НОМЕР_1.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що 03 липня 2015 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладено договір №980-025-000001078 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», на підставі умов якого банком на її ім'я відкрито поточний рахунок НОМЕР_1, на який 19 травня 2016 року надійшли грошові кошти.

В подальшому, на підставі рішення Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23 травня 2016 року прийнято рішення №812 про запровадження з 23 травня 2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», з 13 липня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», оголошення про що було розміщено на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Наведене свідчить про те, що починаючи з 23 травня 2016 року позивач знала або повинна була знати про порушення своїх прав, в той час коли з даним адміністративним позовом звернувся до суду лише 27 серпня 2018 року, тобто з пропуском встановленого чинним законодавством строку для такого звернення.

Також, до позовної заяви додана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити такий строк.

В обгрунтування поданої заяви позивач послалась на те, що починаючи з 2016 року в Україні створилась правова невизначеність юрисдикції справ за участю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відсутність з боку судів в частині застосування законодавства України при вирішенні спірних правовідносин й лише 12 квітня 2018 року Верховним Судом розглянуто питання розмежування юрисдикції у спорах з Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ухвалено відповідну постанову у справі №826/20410/14.

Тобто, на думку позивача, обставини, з яких позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсно істотними перешкодами та труднощами для вчинення правосуддя в подібних правовідносинах, тому, як вважає позивач, вона пропустила передбачений законом строк для звернення до суду з поважних причин, а саме внаслідок тривалої невизначеності в суддівській системі суду, до юрисдикції якого віднесена відповідна категорія справ та змін в процесуальному законодавстві.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з доданих до позовної заяви документів, про порушення своїх прав та інтересів з боку Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та невключення її даних до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач дізналась у травні 2016 року, проте, з відповідною позовною заявою до адміністративного суду звернулась лише 27 серпня 2018 року.

При цьому, позивач при обгрунтуванні поважності підстав, з яких нею пропущено строк звернення, посилається виключно на тривалу невизначеність в суддівській системі суду, до юрисдикції якого віднесена відповідна категорія справ та зміни в процесуальному законодавстві.

Наведене в сукупності свідчить про те, що позивач достовірно знаючи про порушення своїх прав, не звернулась до суду з відповідним позовом у строки, визначені процесуальним законодавством України, з огляду на те, що відсутня єдина судова практика з питання визначення юрисдикції щодо розгляду подібних справ.

Вказані обставини не є об'єктивно непереборними та такими, що не залежать від волевиявлення особи, оскільки діючим процесуальним законодавством України, як адміністративним, так і цивільним й господарським передбачено право особи для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а відсутність визначеності юрисдикції суду щодо розгляду тієї чи іншої справи не є належним обгрунтуванням поважності підстав пропуску строку для звернення до суду.

В той же час, як зазначив, Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України», право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», N 23436/03, пункти 22-23).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

За таких підстав, суд не приймає до уваги твердження позивача в тій частині, що остання саме у зв'язку з відсутністю єдиної судової практики та тривалої невизначеності щодо юрисдикції, до якої віднесено розгляд подібних справ, не мала можливості в повній мірі скористатися правом звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки право особи на звернення до суду передбачено процесуальним законодавством України та не може бути обмежено будь - яким іншим законом.

З урахуванням вказаного суд визнає неповажними підстави, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У відповідності до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу десятиденного терміну для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити інші підстави для його поновлення.

Керуючись статтями 160-162, 122,123, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, вказані ОСОБА_1 у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

3. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Кузьменко