Решение № 76466643, 15.08.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/22846/18

В справі № 760/21992/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача 2 - Федюшкіної Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного концерну «Укроборонпром», Первинної профспілкової організації «Укроборонпром» про встановлення нікчемності частини правочину, визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач та ОСОБА_4 у жовтні 2017 року звернулись до суду з позовом і просили:

- встановити нікчемність частин Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Державного концерну «Укроборонпром» на 2012-2015 роки з моменту укладання договору, а саме:

а/ пункт 5.2 Колективного договору наступного змісту: «Список професій і посад Концерну для яких застосовується ненормативний робочий день визначається у Додатку 1 до цього Договору» повністю;

б/ абзац 5 п. 5.8 Колективного договору наступного змісту: «Тривалістю до 7 календарних днів працівникам Концерну з ненормованим робочим днем керуючись ст. 8 Закону України «Про відпустки»;

в/ Додатку №1, що є невід'ємною частиною Колективного договору, під назвою «Список професій і посад Державного концерну «Укроборонпром», для яких застосовується ненормований робочий день», повністю.

-визнати недійсними з моменту укладання Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Державного концерну «Укроборонпром» на 2012-2015 роки нікчемні частини цього договору.

-застосувати наслідки недійсності нікчемних частин Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Державного концерну «Укроборонпром» на 2012-2015 роки шляхом зобов'язання Державного концерну «Укроборонпром» та Первинної профспілкової організації «Укроборонпром» забезпечити розміщення інформації про нікчемність окремих частин Колективної угоди у засобах масової інформації.

Ухвалою суду від 17 квітня 2018 року провадження в справі в частині вимог позивача ОСОБА_5 було залишено без розгляду за заявою останнього.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що 04 вересня 2017 року його було ознайомлено з положеннями Колективного договору на 2012-2015 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Концерну, схваленого загальними зборами трудового колективу Концерну.

Під час ознайомлення з положеннями Колективного договору ним були виявлені наступні його пункти:

-«5.2. Список професій і посад Концерну для яких застосовується ненормований робочий день визначається у Додатку 1 до цього Договору;

-- -5.8. Адміністрація надає за письмовою заявою працівника додаткову оплачувану відпустку: тривалістю до 1 календарного дня працівникам Концерну з ненормованим робочим днем, керуючись статтею 8 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до Додатку № 1 «Список професій і посад Державного концерну «Укроборонпром», для яких застосовується ненормований робочий день» до Колективного договору, займана ним посада віднесена до списку професій і посад, для яких застосовується ненормований робочий день.

В зв»язку з цим він звернувся до працівників кадрового відділу за роз»ясненнями, що мається на увазі під терміном «ненормований робочий день», які умови залучення працівника до роботи понад встановлену тривалість робочого часу та відповідно до яких критеріїв нараховується строк відпустки за роботу в умовах ненормованого робочого дня, однак відповіді на своє звернення не отримав.

Крім того, відповіді на них не міститься і в положеннях Колективного договору та чинному законодавстві.

Виходячи з цього, вважає, що це дає підстави стверджувати, що умовами Колективного договору погіршується його становище, як працівника, порівняно з правами та гарантіями, встановленими законодавством, а отже відповідні положення Колективного договору є недійсними, оскільки суперечать ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. ст. 10, 13, 16 КЗпП України.

Крім того, п. 5.2, абз. 5 п. 5.8, Додатку № 1 до Колективного договору передбачено встановлення ненормованого робочого дня для окремих категорій працівників Державного концерну «Укроборонпром», проте в КЗпП України немає жодної згадки про поняття ненормований робочий день, як і не визначено, що мається на увазі під ним.

Визначення цього поняття міститься лише в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7, які сили нормативно-правового акту не мають, оскільки не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Тобто, виходячи з розуміння поняття ненормований робочий день Міністерством праці та соціальної політики України під вказаним режимом роботи розуміється залучення працівника до роботи після закінчення робочого дня.

Проте, можливість залучення працівника до роботи після закінчення робочого дня передбачена лише ст. 62 КЗпП України, в частині 1 якої вказано, що надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

За загальним правилом надурочні роботи не допускаються.

Вичерпний перелік підстав залучення до надурочних робіт визначений ч. 3 ст. 62 КЗпП України.

Статтями 64, 65, 106 КЗпП України встановлені гарантії для працівників від необґрунтованого залучення до надурочних робіт або зловживання роботодавцем даним правом.

Тобто, трудове законодавство встановлює ряд гарантій, які захищають працівника від необґрунтованого залучення працівника до робіт за межами нормальної тривалості робочого часу встановленої законодавством.

Проте Державний концерн «Укроборонпром», укладаючи Колективний договір, дані гарантії обійшов, підмінивши поняття надурочні роботи поняттям ненормований робочий день, на яке положення ст.ст. 64, 65, 106 КЗпП України не поширюються.

Таким чином вважає, що положення п. 5.2, абз. 5 п. 5.8, Додатку № 1 до Колективного договору є недійсними, оскільки ними погіршується становище працівника порівняно із правами та гарантіями, передбаченими законодавством, оскільки включивши дані пункти у Колективний договір, Державний концерн «Укроборонпром» фактично обійшов вимоги законодавства щодо обмеження залучення працівників до надурочних робіт та гарантії при такому залученні, визначені ст.ст. 64, 65, 106 КЗпП України.

Зазначив також, що 13 квітня 2012 року рішенням загальних зборів трудового колективу ДК «Укроборонпром», оформленим протоколом №1, були затверджені також Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 1.3 Правил встановлено, що ці правила є нормативно-правовим актом локальної характеру, який регламентує відносини, пов'язані з реалізацією трудових прав та виконанням трудових обов'язків працівників Концерну.

Розділом VI Правил встановлена тривалість робочого часу і його використання, а саме: 40 годин на тиждень з двома вихідними.

Пунктом 6.2. Правил чітко встановлено час початку і закінчення роботи, а саме з понеділка по четвер - 8.45 - 17.30, в п'ятницю скорочений день з 08.45 до 16.45.

Зазначені правила встановлені рівними для всіх працівників Концерну та не містять виключень та обмежень щодо працівників, наведених в Додатку 1 до Колективному договору.

Виходячи з цього, вважає, що пункт 5.2, абз. 5 п. 5.8, Додаток № 1 до Колективного договору суперечать локальному нормативно-правовому акту, а саме: Правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача.

Крім того, вважає що пункти 5.2, абз. 5 п. 5.8, Додаток № 1 до Колективного договору є недійсними, оскільки законодавством встановлюється максимальна тривалість робочого часу, яка не може бути збільшена в Колективному договорі, та яка погіршує становище працівника, порівняно із гарантіями встановленими законодавством.

Частиною 1 ст. 50 КЗпП України встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Тобто, положеннями ст. 50 КЗпП України право збільшувати тривалість робочого часу умовами колективного договору не передбачено. В колективному договорі тривалість робочого часу може бути тільки зменшена, але не збільшена.

Крім того, 40 годинний робочий тиждень є міжнародним стандартом в галузі охорони праці.

Зокрема, Конвенцією Міжнародної організації праці від 22 червня 1935 року № 47, ратифікованою УРСР 10 серпня 1956 року, встановлено, що кожний член Міжнародної організації праці, що ратифікував цю конвенцію, заявляє про своє схвалення принципу сорокагодинного робочого тижня, застосованого таким чином, щоб не спричинити зниження рівня життя працівників (п. «а» ч. 1 ст. 1).

Проте, незважаючи на те, що Державним концерном «Укроборонпром» було встановлено максимально допустиму законодавством тривалість робочого тижня, пунктом 5.2, абз. 5 п. 5.8, Додатком № 1 до Колективного договору фактично надано право залучати працівників до роботи понад встановлені законодавством норми.

Тобто, на його думку, Колективним договором надано право відповідачу збільшувати тривалість робочого тижня для працівника з ненормованим робочим днем порівняно з максимально допустимою тривалістю робочого тижня, визначеною в ст. 50 КЗпП України.

Крім того, абзацом 5 п. 5.8 Колективного договору не встановлюється конкретна тривалість відпустки, яка надається працівнику за роботу в умовах ненормованого робочого дня, що суперечить ч. 2 ст. 8 Закону України «Про відпустки», згідно з якою конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці для працівників з ненормованим робочим днем встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

З урахуванням цього вважає, що відповідно до вищевказаних положень в Колективному договорі має встановлюватися конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки, яка визначається з урахуванням результатів атестації робочого місця за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

В Колективному договорі дані вимоги дотримані не були.

Зокрема, в абз. 5 п. 5.8 зазначено, що Адміністрація надає за письмовою заявою працівника додаткову оплачувану відпустку тривалістю до 7 календарних днів працівникам Концерну з ненормованим робочим днем керуючись статтею 8 Закону України «Про відпустки».

Тобто, конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки визначається на розсуд адміністрації Концерну.

В умовах, коли Колективним договором та внутрішніми актами Концерну не передбачено здійснення обліку залучення працівників до роботи понад встановлену тривалість робочого дня, вказане положення призводить до істотного погіршення становища працівника, оскільки час перевищення норми тривалості робочого часу ніяк не впливає на тривалість додаткової відпустки, яка надається.

Також зазначив, що відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та Закону України «Про колективні договори і угоди» у випадку існування на підприємстві профспілкового органу саме він повинен вживати заходи, спрямовані на укладення колективного договору та представляти інтереси трудового колективу.

З моменту створення Первинної профспілкової організації «Укроборонпром» 22 червня 2016 року ним не були вжиті достатні та ефективні заходи, спрямовані на укладення нового Колективного договору.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача - Первинної профспілкової організації «Укроборонпром» в судовому засіданні при вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Представник відповідача - Державного концерну «Укроборонпром» в судове засідання не з»явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставив.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

В ході розгляду справи представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на те, що між Державним концерном «Укроборонпром» та трудовим колективом було укладено Колективний договір, який містить пункти, оспорювані позивачем.

На момент укладання колективного договору, частини якого оспорюються, не було створено профспілкових органів, тому договір укладався між Державним концерном «Укроборонпром» та уповноваженими представниками трудового колективу.

Пунктом 5.1. Колективного договору встановлено саме 40-годинну тривалість робочого часу на тиждень.

У Концерні встановлено 5-денний робочий тиждень з графіком, який є обов'язковим для всіх працівників Концерну.

Аналогічний графік, що передбачає 40-ка годинну тривалість робочого часу, встановлений і Правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими Загальними зборами працівників, а саме: протоколом від 13 квітня 2012р. №1.

Таким чином, в Державному концерні «Укроборонпром» для всіх без виключення працівників встановлена 40-годинна тривалість робочого часу протягом тижня, що відповідає вимогам закону.

Разом із тим, особливості діяльності Державного концерну «Укроборонпром» пов'язані із забезпеченням обороноздатності держави, передбачають для працівників, наведених в Додатку№1, ненормований робочий день.

Специфіка діяльності працівників, які займають перелічені в Додатку№1 посади, визначає необхідність залучати їх до надурочних робіт.

Такі роботи понад встановлену тривалість робочого дня не є систематичними, але необхідними для забезпечення нормальної роботи Концерну загалом.

При цьому, Колективний договір визначає, що таке ненормоване залучення працівників до роботи передбачає компенсацію у вигляді додаткової щорічної відпустки строком до 7 днів.

Вважає, що відсутні підстави стверджувати, що колективний договір порушує вимоги законодавства.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Частиною 1 ст. 12 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Судом встановлено, що 13 квівтня 2012 року між адміністрацією та трудовим колективом ДК «Укроборонпром» був укладений Колективний договір на 2012 - 2015 роки, який був схвалений Загальними зборами трудового колективу Державного концерну «Укроборонпром».

Пунктом 5.2 Колективного договору визначено Список професій і посад Концерну, для яких застосовується ненормований робочий день, який визначається у Додатку 1 до цього Договору.

Згідно з абзацом 5 п. 5.8 Колективного договору: «Адміністрація надає за письмовою заявою працівника додаткову оплачувану відпустку тривалістю до 7 календарних днів працівникам Концерну з ненормованим робочим днем, керуючись ст. 8 Закону України «Про відпустки».

В Додатку 1 до Колективного договору наведено список професій і посад Державного концерну «Укроборонпром», для яких застосовується ненормований робочий день.

Судом встановлено, що позивач є працівником ДК»Укроборонпром», з 04 вересня 2017 року займає посаду головного спеціаліста департаменту безпеки.

Дані обставини представник відповідача - Первинної профспілкової організації «Укроборонпром» в судовому засіданні про не спростовував.

Не спростовував цих обставин і в відзиві представник іншого відповідача - Державного концерну «Укроборонпром».

Це ж підтверджується копією наказу від 04 вересня 2009 ркоу про призначення позивача на посаду та від 15 січня 2018 року про його відрядження.

/ а.с. 54; 127 /

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Виходячи з цього, дана обставина визнана відповідачами і доказуванню не підлягає.

Додатком №1 «Список професій і посад Державного концерну »Укроборонпром» до Колективного договору встановлено список професій і посад, для яких застосовується ненормований робочий день.

Дана обставина знайшла своє відображення, а саме складання даного Списку, в пункті 5.2 Колективного договору.

В абзаці 8 пункту 5.8 визначено порядок надання та тривалість додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем, зазначених у Додатку №1.

Відповідно до ст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

З Колективного договору вбачається, що в ньому встановлена максимальна, з точки зору закону, тривалість робочого часу на тиждень - 40 годин.

Така ж тривалість робочого тижня встановлена і Правила внутрішнього трудового розпорядку Концерну.

Розділом 5 Колективного договору та Розділом VI Правил встановлений робочий час і його використання, а саме: з понеділка по четвер - 8.45 - 17.30; п'ятниця - 8.45 - 16.45; обідня перерва з 13.00 до 13.30; вихідні дні - субота та неділя.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку ненормованого робочого дня на підприємстві також не передбачено.

/ а.с.12 - 21; 23 - 28 /

В Кодексі законів про працю таке поняття як ненормований робочий день відсутнє, однак міститься поняття надурочної роботи.

Статтями 52, 53, 61 та 62 КЗпП України врегульовано лише поняття надурочних робіт, підстави їх застосування та компенсації.

Як вбачається з відзиву відповідача - ДК»Укроборонпром», необхідність включення пункту 5.2 та абзацу 5 п. 5.8 до Колективного договору, а також складання Списку професій і посад Державного концерну «Укроборонпром», для яких застосовується ненормований робочий день, який є Додатком №1 до Колективного договору, була викликана саме необхідністю їх залучення до надурочних робіт, яка викликана специфікою їх діяльності.

Поняття ненормованого робочого дня визначено лише в пункті 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України №7 від 10 жовтня 1997 року / із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 лютого 1998 року № 18 /.

Згідно з даним роз»ясненням ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу і ця робота не вважається надурочною.

Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Згідно з пунктом 3 Рекомендацій як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.

Відповідно до даних Рекомендацій ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

-осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

-осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

-- осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Тобто, з точки зору даних Рекомендацій, ці роботи не є надурочними, а додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

З цього випливає, що обов'язки працівників з ненормованим робочим днем мають бути зафіксовані у трудовому договорі при його укладенні, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Як зазначено вище, позивач займає посаду головного спеціаліста департаменту безпеки.

Відповідно до Списку , який є Додатком №1 до Колективного договору, посада головного спеціаліста віднесена до списку посад, для яких застосовується ненормований робочий час.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що затвердженням Списку посад, для яких застосовується ненормований робочий час, порушуються права позивача, посада якого передбачена в даному списку, оскільки він не може вільно розпоряджатися своїм вільним часом після закінчення робочого дня, оскільки має бути постійно готовий до роботи після його закінчення.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як зазначено вище, Правилами внутрішнього трудового розпорядку не передбачено для працівників Концерну ненормованого робочого дня.

З наказу № 164-00 від 04 вересня 2017 року вбачається, що при укладенні трудового договору з позивачем ненормований робочий день у наказу не фіксувався.

Заперечуючи проти позову, представник Концерну будь-яких доказів, які б свідчили про те, що трудовий договір з позивачем був укладений саме на умовах з ненормованим робочим джнем, не надав.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що з умовами Колективного договору позивач був ознайомлений, однак при укладенні трудового договору та його посадовій Інструкції не передбачено, що він буде мати ненормований робочий день.

З Колективного договору вбачається, що при його укладенні та затвердженні Додатку №1 критерії, якими керувався відповідач, складаючи Список, не зазначені.

До якої з категорій осіб, зазначених у Рекомендаціях, для яких може встановлюватися ненормований робочий день, відноситься позивач, в Колективному договорі не зазначено, як і не зазначено і у відзиві відповідача на позов.

Крім того, не врегульовано і питання критеріїв тривалості додаткової відпустки даним особам, як це передбачено вище приведеними Рекомендаціями.

З відзиву відповідача на позов убачається, що необхідність складання даного Списку та включення пункту 5.2 до Колективного договору, викликана умовами роботу Концерну та необхідністю саме надурочних робіт.

З цього випливає, що під поняттям ненормованого робочого дня та складання Списку посад, до яких від застосовується, є саме необхідність у надурочних роботах.

Крім того, представник позивача пояснив і підтвердив представник відповідача, позивач має режим роботи, визначений Правилами внутрішнього трудового розпорядку, його робочий час підлягає обліку.

Відповідно до ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Виходячи з цього та з урахуванням вимог позивача,суд вважає, що до них мають застосовуватися норми ЦК України.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1, 4, 5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що положення Колективного договору, викладені в пунктах:

- п.5.2 наступного змісту: «Список професій і посад Концерну, для яких застосовується ненормований робочий день, визначається в Додатку №1 до цього договору» ;

-абзац 5 пункту 5.8 наступного змісту: «тривалістю до 7 календарних днів працівникам Концерну з ненормованим робочим днем, керуючись статтею 8 Закону України « Про відпустки»;

-Додаток №1 до Колективного договору під назвою «Список професій і посад Державного концерну «Укроборонпром», для яких застосовується ненормований робочий день» суперечить приведеним вище нормам трудового законодавства, а тому вважає обґрунтованими твердження позивача щодо їх нікчемності.

Враховуючи ці обставини, зайняту позицію з приводу пред»явленого позову відповідачем - ДК»Укроборонпром» та його заперечення проти вимог позивача, відсутність у Кодексі законів про працю України норми, яка б встановлювала недійсність такого виду правочинів, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача і в цій частині, а також застосування наслідків його недійсності, зазначені ним.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача - ДК»Укроборонпром», викладені в відзиві, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

За змістом ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В статті 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи з викладеного вище, надані сторонами докази та заперечення, суд приходить до висновку, що будь-яких доказів, які б давали суду підстави для висновку про відсутність порушень прав позивача умовами укладеного Колективного договору в приведених ним частинах, не надано, а тому приведені в відзиві твердження не можуть бути прийняті до уваги.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 16, 50, 62, 65, 106 КЗпП України, Законами України «Про колективні договори і угоди», «Про відпустки», ст.ст. 10, 12, 15, 16, 203, 2016, 2017, 236 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Встановити нікчемність частин Колективного договору на 2012-2015 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Державного концерну «Укроборонпром» з моменту його укладення, а саме:

-п.5.2 наступного змісту: «Список професій і посад Концерну, для яких застосовується ненормований робочий день, визначається в Додатку №1 до цього договору» повністю;

-абзац 5 пункту 5.8 наступного змісту: «тривалістю до 7 календарних днів працівникам Концерну з ненормованим робочим днем, керуючись статтею 8 Закону України « Про відпустки»;

-Додаток №1 до Колективного договору під назвою «Список професій і посад Державного концерну «Укроборонпром», для яких застосовується ненормований робочий день» повністю.

Визнати недійсними частини Колективного договору на 2012-2015 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Державного концерну «Укроборонпром», а саме:

-п.5.2 наступного змісту: «Список професій і посад Концерну, для яких застосовується ненормований робочий день, визначається в Додатку №1 до цього договору» повністю;

-абзац 5 пункту 5.8 наступного змісту: «тривалістю до 7 календарних днів працівникам Концерну з ненормованим робочим днем, керуючись статтею 8 Закону України « Про відпустки»;

-Додаток №1 до Колективного договору під назвою «Список професій і посад Державного концерну «Укроборонпром», для яких застосовується ненормований робочий день» повністю.

Зобов»язати Державний концерн «Укроборонпром» та Первинну профспілкову організацію Державного концерну «Укроборонпром» розмістити інформацію про нікчемність п.п.5.2, абзацу 5 пункту 5.8 та Додатку №1 до Колективного договору на 2012-2015 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Державного концерну «Укроборонпром», на офіційному веб-сайті Державного концерну «Укроборонпром».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 вересня 2018 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва