№ 76445848, 04.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1927/18 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М. Провадження № 22-ц/773/868/18 Категорія: 2 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Грушицького А.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Галицької І.П.,

представника відповідача Микулика В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про усунення перешкод у здійснення права власності шляхом припинення приватного обтяження рухомого майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2018 року ,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ "Дельта Банк" про усунення перешкод у здійснення права власності шляхом припинення приватного обтяження рухомого майна (транспортного засобу).

Свої позовні вимоги мотивує тим, що заочним рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 19.03.2015 року ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Дельтабанк» заборгованість за кредитним договором №0201/1207/64-545 від 28.12.2007 року в сумі 46 088 гривень 41 копійку. З метою примусового виконання зазначеного рішення державним виконавцем 08 вересня 2015 року було відкрито виконавче провадження по виконанню рішення Іваничівського районного суду Волинської області. 29 вересня 2016 року головним державним виконавцем Іваничівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 28.12.2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» був укладений договір застави, згідно умов якого предметом застави виступає рухоме майно - легковий автомобіль марки «HYUNDAI», модель SONATA, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

23 жовтня 2013 року на підставі договору застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідачем було внесено приватне обтяження предмета застави за №13970667.

Позивач вказує, що оскільки постановою державного виконавця виконавче провадження закінчено у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, то вважає, що зобов'язання виконане, однак відповідач зволікає з виконанням свого обов'язку щодо звільнення предмета застави від обтяження шляхом внесення запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяження.

На підставі наведеного просить усунути перешкоди у здійсненні права власності легковим автомобілем марки «HYUNDAI», модель SONATA, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. шляхом припинення приватного обтяження рухомого майна.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2018 року в задоволені позову в дані справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в даній справі задовольнити.

Заслухавши представника відповідача перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» був укладений кредитний договір №0201/1207/64-545 від 28.12.2007 року (а.с.8).

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 28.12.2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС- Комерцбанк» був укладений договір застави, згідно умов якого предметом застави виступає рухоме майно - легковий автомобіль марки «HYUNDAI», модель SONATA, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а. с. 12,13).

Відповідно до п.1 Договору застави від 28.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС- Комерцбанк», заставодавець зобов'язаний в строк до 28 грудня 2014 року або в інших випадках (в тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), встановлених Кредитним договором, повністю погасити заборгованість за кредитом перед Заставодержателем.

Пунктом 3 даного Договору передбачено, що даним договором забезпечується виконання заставодавцем основного зобов'язання по поверненню заставодержателю суми кредиту, сплати процентів за користування ним, неустойки, штрафів, іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання.

Згідно із пунктом 20 Договору застави цей договір діє до повного виконання основного зобов'язання чи настання одного з випадків, з яким чинне законодавство пов'язує припинення права застави.

Заочним рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 19.03.2015 року ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Дельтабанк» заборгованість за кредитним договором №020/1207/64-545 від 28.12.2007 року в сумі 46 088 гривень 41 копійку (а.с.6,7).

29 вересня 2016 року головним державним виконавцем Іваничівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 15,16).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання ( ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені 16 ЦК України.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава це спосіб забезпечення зобов'язання .В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Реєстрація обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Реєстр) здійснюється відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 та постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» .

Державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.

Реєстратори - суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.

Відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п'ять років.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день прийняття заяви. У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора. Реєстратор вправі відмовити у внесенні запису до Реєстру про припинення обтяження, якщо відомості, зазначені в заяві, не відповідають Реєстру, про що повідомляє обтяжувача письмово протягом двох робочих днів після прийняття заяви. У разі внесення запису до Реєстру про припинення обтяження реєстратор видає обтяжувачу чи уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає боржнику. ( п. 24-27 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» ).

Отже, скасування записів про припинення обтяження рухомого майна виключно належить до повноважень державного реєстратора, зокрема, до повноважень нотаріуса.

Відповідно до п. 5.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус знімає заборону відчуження майна зокрема при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики або ж про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки);

Суд не може вирішувати питання, віднесені до повноважень державних реєстраторів та не наділений правом виключати з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи щодо обтяження рухомого майна, а тому, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним способом захисту, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в позові.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не дослідив питання наявності заборгованості за кредитним договором, не мають правового значення в межах розгляду даної цивільної справи, з врахуванням вимог, що заявлені позивачем.

Як вбачається з прохальної частини позову ОСОБА_2 просить захистити її порушене право шляхом припинення приватного обтяження , що накладене на рухоме майно з вилученням запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що як встановлено не належить до компетенції суду, а відноситься до компетенції державних реєстраторів.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач зверталась до банку з відповідною заявою про припинення обтяження та банком та реєстратором їй було відмолено.

Суд розглядає справи не інакше як зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних у передбачених цим Кодексом випадках( ч. 1 ст. 13 ЦПК України)

Позивач не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом про припинення зобов'язання за договором застави, обґрунтовуючи такі вимоги стягненням з неї заборгованості у повному обсязі та відсутність зобов'язань за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 375, 382,384 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2018 року в даній справі - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий

Судді