Решение № 76417753, 13.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2018 року № 826/15649/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників проскасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 № 0000624110 та № 0000634110, представник позивача: Опалько Людмила Володимирівна (довіреність від 24.11.2014 № 237/10),

представник позивача: Слівінський Максим Олексійович (довіреність від 03.03.2016 № 37/10),

представник позивача: Потопальська Тетяна Вікторівна (довіреність від 24.11.2014 №234/10),

представник відповідача: Макаренко Святослав Володимирович (довіреність від 18.04.2016 №1512/9/28-10-10-1-23),

представник відповідача: ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (довіреність від 26.10.2016 №4595/9/28/10-10-3-21),

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 № 0000624110 та № 0000634110.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 № К/800/20350/14 касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 826/15649/13-а скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Податкові зобов'язання позивачу нараховано за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Енергоінжинірінг" за 2012 рік. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінжинірінг" не спричиняли реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини із товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінжинірінг", які мали реальний характер та за якими було отримано обладнання використане ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення в яких зазначив про те, що позивачем неправомірно віднесено до складу витрат та податкового кредиту суми витрат та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Енергоінжинірінг", оскільки допитані у межах розслідування кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва засновник ТОВ "Енергоінжинірінг" - ОСОБА_7, пояснив, що фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснював, документів від вказаного підприємства не підписував, участі у тендерних торгах не приймав та не представляв інтересів ТОВ "Промислова компанія "Уральські заводи" від імені ТОВ "Енергоінжинірінг" та наступний директор та засновник ТОВ "Енергоінжинірінг" - ОСОБА_8 повідомила про непричетність до фінансово-господарської діяльності та просила вважати недійсними документи ТОВ "Енергоінжинірінг", підписані від її імені, а отже, первинні та податкові документи, виписані ТОВ "Енергоінжинірінг", не можуть підтверджувати правомірність формування витрат та податкового кредиту по господарським операціям із вказаним контрагентом. Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

В період з 15.05.2013 по 01.06.2013 Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів України - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено виїзну позапланову документальну перевірку Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Енергоінжинірінг" за 2012 рік за результатами якої складено акт від 07.06.2013 № 659/41-10/24584661.

Зазначеним актом встановлено порушення пункту 14.1.27 пункту 14.1 статті14, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на 6 923 612,00 грн. та порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 593 916,00 грн.

20.06.2013 на підставі акту від 07.06.2013 № 659/41-10/24584661 прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000624110, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9 890 874,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями на 3296958,00 грн. та №0000634110 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 10385418,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 3461806,00 грн.

За результатами адміністративного оскарженні рішенням Міністерства доходів та зборів України від 01.09.2013 № 10/90/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 20.06.2013 №0000624110 та №0000634110 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на 29.03.2017) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 20.01.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 зазначив наступне: "В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-1539а15.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Енергоінжинірінг" укладено договір поставки товару від 02 липня 2012 року № ПУ-30860-Д3, предметом якого є поставка комплектної електролізної установки для виробництва водню. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, картки складського обліку, технічну документацію, докази оплати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій вказали на відсутність доказів перевезення придбаного позивачем товару, а також введення його в експлуатацію.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на нижчевикладене.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Водночас, судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалось, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях посилались на відсутність доказів транспортування та введення в експлуатацію придбаного позивачем у контрагента товару.

Водночас, колегія суддів зазначає, що предметом укладеного позивачем з контрагентом правочину є поставка товару, а тому товарно-транспортні накладні не є обов'язковими первинними документами на підтвердження реального виконання умов укладеного договору. При цьому, оцінка реальності здійснених господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин, що не було належним чином здійснено судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій надано передчасну юридичну оцінку фактичним обставинам справи, не досліджено докази, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.".

Отже, Вищий адміністративний суд України скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції зазначив про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій вказали на відсутність доказів перевезення придбаного позивачем товару, а також введення його в експлуатацію та вказуючи на наявність підстав для скасування рішень зазначив що, оскільки предметом укладеного позивачем з контрагентом правочину є поставка товару, то товарно-транспортні накладні не є обов'язковими первинними документами на підтвердження реального виконання умов укладеного договору та факт того, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано оцінки реальності здійснених господарських операцій на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 вона не містить висновків суду касаційної інстанції щодо помилковості чи протиправності висновку суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо однієї з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, а саме того, що первинні документи щодо фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Енергоінжиніринг" підписані особами, які хоча юридично були зазначені директорами та засновниками вказаного підприємства, водночас, факт здійснення господарської діяльності та підписання первинних документів заперечували.

З наданих позивачем суду документів судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Енергоінжинірінг" (постачальник) в особі директора ОСОБА_7, укладено договір на постачання товару від 02.07.2012 №ПУ-30860-Д3, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання та оплатити електроустаткування н.в.і.у. (комплектна електролізна установка для виробництва водню), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно специфікації №1 видатковими накладними від 13.08.2012 №РН-0000001, від 20.08.2012 №РН-0000002, від 26.12.2012 №РН-000003 оформлено факт поставки ТОВ "Енергоінжинірінг" електролізерів, установки для осушування водню, роздільних колонок, регуляторів-промивачів газу, комплектів запірної арматури, баку живильний, холодильнику для охолодження газів, щиту управління контролером, щиту контролю, панелі звукових апаратів, щиту постійного струму, обладнання верхнього рівню, стенду газоаналізатора.

ТОВ "Енергоінжинірінг" виписало позивачу податкові накладні від 13.08.2012 №1, від 20.08.2012 №2 та від 26.12.2012 №1 на загальну суму 39 563 495,78 грн., у тому числі податок на додану вартість - 6 593 915,96 грн.

З аналізу зазначених документів вбачається, що видаткові накладні та податкові накладні щодо поставки електролізної установки від імені ТОВ "Енергоінжинірінг" підписані директором ОСОБА_8

Договір від 02.07.2012 №ПУ-30860-Д3 було укладено між позивачем та ТОВ "Енергоінжинірінг" за результатами конкурсних торгів. З наданої позивачем суду пропозиції конкурсних торгів ТОВ "Енергоінжинірінг", поданої від його імені ОСОБА_7, останнє, згідно довіреності від 29.05.2012 №7, виписаної на ім'я ОСОБА_7, є представником підприємства-виробника електролізних установок для виробництва водню - ТОВ "Промислова компанія "Уральські заводи", для участі у процедурі конкурсних торгів позивача.

В матеріалах справи наявна копію протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 09.04.2013, згідно якого остання під час допиту її у якості свідка заперечила свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Енергоінжинірінг", зазначила, що не являється директором чи засновником вказаного підприємства, фінансово-господарських документів не підписувала, зокрема по відносинам із ДП "НАЕК "Енергоатом", та просила всі документи, які стосуються ТОВ "Енергоінжинірінг" за її підписом, вважати недійсними. Також вона зазначила про те, що позивач їй не відомий та ніяких договорів з ним вона не укладала.

Також, в матеріалах справи наявна копію протоколу допиту свідка ОСОБА_7, який відповідно до реєстраційних документів був директором ТОВ "Енергоінжинірінг" до ОСОБА_8, згідно з яким він під час допиту його у якості свідка зазначив про те, що здійснив реєстрацію ТОВ "Енергоінжинірінг", однак фінансово-господарську діяльність не здійснював та продав вказане підприємство, участі у тендерних торгах не брав, постачання товарів позивачу не здійснював, а громадянка ОСОБА_8 йому не відома. Також він зазначив про те, що договір від 02.07.2012 №ПУ-30860-Д3 та додатки до нього не підписував.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія висновку експерта від 23.09.2013 №886, складеного експертом сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського міського відділу Губань Л.І., проведено судово-почеркознавчу експертизу договір, специфікацію, видаткові та податкові накладні по відносинам між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Енергоінжинірінг" та встановлено, що підписи в графах "Директор" ТОВ "Енергоінжинірінг" у видатковій накладній від 26.12.2012 №РН-0000003 виконані не ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а іншою особою.

Також в зазначеному висновку вказано про те, що підписи в графах «Директор» ТОВ «Енергоінженіринг» в наступних документах: договір на постачання товару від 02.07.2012 № ПУ -30860-ДЗ (ЕИ-01/ОУАЄС від 11.07.2012), специфікація №1 - Додаток №1 до Договору від 02.07.2012 № ПУ -30860-ДЗ, додатковій угоді №1 від 08.08.2012 до договору від 02.07.2012 №.ПУ-30860-ДЗ, специфікації №1 - Додаток №1 до додаткової угоди №1 від 08.08.2012 до договору від 02.07.2012 № ПУ -30860-ДЗ, видаткових накладних від 13.08.2012 №РН-0000001, від 20.08.2012 №РН-0000002 від 20.08.2012, податкових накладних від 13.08.2012 № 1, від 20.08.2012 № 2 виконані за допомогою кліше (факсиміле).

Відповідачем також надано суду копію листа ТОВ "Промислова компанія "Уральські заводи" від 11.11.2013 №3408/11-13, яким останнє повідомило про те, що обладнання (складові частини електролізних установок СЕУ-20 ) ТТ.0.0009Ц.1980 від 13.04.2011, яке затвердженням позивача поставлено йому ТОВ «Енергоінженіринг» відвантажувалося на адресу ТОВ "Норман Трейд Плюс" згідно умов договору від 09.07.2012 №09/07-12 ЄУ, а договірних стосунків з позивачем щодо поставки вказаного обладнання ТОВ "Промислова компанія "Уральські заводи" не мало.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заперечують факт ведення господарської діяльності та підписання документів від імені ТОВ «Енергоінженіринг», а також встановлення висновком експерта від 23.09.2013 №886 факту того, що видаткова накладна від 26.12.2012 №РН-0000003 підписана не ОСОБА_8 чи ОСОБА_7, а іншою особою, а договір на постачання товару від 02.07.2012 № ПУ -30860-ДЗ (ЕИ-01/ОУАЄС від 11.07.2012), специфікація №1 - Додаток №1 до Договору від 02.07.2012 № ПУ -30860-ДЗ, додатковій угоді №1 від 08.08.2012 до договору від 02.07.2012 №.ПУ-30860-ДЗ, специфікації №1 - Додаток №1 до додаткової угоди №1 від 08.08.2012 до договору від 02.07.2012 № ПУ -30860-ДЗ, видаткових накладних від 13.08.2012 №РН-0000001, від 20.08.2012 №РН-0000002 від 20.08.2012, податкових накладних від 13.08.2012 № 1, від 20.08.2012 № 2 взагалі не містять власноручного підпису особу, а лише факсиміле, вказані первинні документи ТОВ «Енергоінженіринг» підписані від імені директора ОСОБА_8 та директора ОСОБА_7, фактично підписані невідомою особою, тобто є такими, що не містять особистого підпису або інших даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем доказів на спростування вказаних фактів суду надано не було.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

За змістом вказаних правових норм та положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність", податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та валових витрат відповідних податкових періодів.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №2а/0370/1936/12 (провадження № К/9901/8493/18), від 18.04.2018 у справі № 826/10555/13-а (провадження № К/9901/3795/18), від 28.02.2018 у справі № 826/2878/13-а (провадження №К/9901/839/18).

З огляду на зазначене та за результатами комплексного, повного та всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт здійснення поставки йому обладнання, яке мало бути поставлено відповідно до умов договору від 02.07.2012 №ПУ-30860-Д3 саме ТОВ "Енергоінжинірінг", у той час, як надані відповідачем докази свідчать про те, що первинні фінансово - господарські документи за вказаним договором були складені з порушення вимог законодавства.

Посилання позивача на те, що ним в ІІІ та IV кварталах 2012 року витрати по взаємовідносинах з ТОВ "Енергоінжинірінг" не декларувались не приймаються судом до уваги з огляду на те, що бухгалтерські довідки та журнали - ордери по рахунках можуть відображати інформацію щодо порядку бухгалтерського оформлення певної операції та не її податкового декларування. Крім того, про факт відсутності декларування відповідних витрат зазначено лише в довідці від 05.11.2013 №05/745, при цьому в ній не вказано на підставі яких даних та документів встановлена відповідна інформація та до неї не додано документів на підтвердження викладених в ній фактів.

Безпідставність посилань позивача на відсутність у відповідача права на видання податкового повідомлення - рішення до дня набрання законної сили рішенням суду прийнятим за результатами розгляду кримінальної справи в рамках якої призначено перевірку зумовлюється наступним.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Постанова про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 09.04.2013 на підставі якої призначено перевірку позивача була прийнята старшим слідчим СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС підполковником податкової міліції Братко Т.О. в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2012 за № 32012110100000074 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України стосовно ТОВ "ОНІКС КОМПАНІ ЛТД" та ТОВ "Енергоінжинірінг".

Таким чином, оскільки кримінальну справу в рамках якої було призначено перевірку позивача порушено не стосовно посадової особи позивача та не за фактом щодо нього, у відповідача були наявні правові підстави для видання податкових оскаржуваних повідомлень - рішень.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова,3, код ЄДРПОУ 34584661) до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (03058, м. Київ, вул. Леванєвського, 2, код ЄДРПОУ 39440996) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 № 0000624110 та № 0000634110 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов