Постановление суда № 76415821, 13.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4544/18

УХВАЛА

13 вересня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду - Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 65000, телефон: НОМЕР_2)

до: Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728, адреса: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009, телефон: (048) 705-37-40, dabk@omr.gov.ua)

Державного реєстратора юридичного департаменту Управління державної реєстрації Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни (адреса: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009, телефон: (048) 705-37-40, електронна адреса:udr@omr.odessa.ua

про: скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації, скасування рішення № 41987831 від 10.07.2018 р., -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради, Державного реєстратора юридичного департаменту Управління державної реєстрації Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни в якому позивач просить:

- скасувати реєстрацію Декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 19.06.2018 року поданої ОСОБА_3 № ОД 141181700931, яка була здійснена на підставі повідомлення про початок будівельних робіт від 06.06.2018 за № ОД 061181571395 за адресою: м. Одеса, вул. Ромашкова, 70/Б, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_3, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками (CC1);

- скасувати рішення №41987831 від 10 липня 2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у вигляді садового будинку за адресою м. Одеса, вул. Ромашкова, 70/Б, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_3 у зв'язку з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності

Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст. 171 КАС України, суд приходить до висновку, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається, з поданого адміністративного позову ОСОБА_1 вказує на порушення будівельними роботами, її право на майно, а саме заподіяння пошкоджень належній їй частини будинку.

Суддя звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами п. 1 ч. 1ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З урахуванням викладеного, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Отже, ОСОБА_1 фактично оспорює дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Суть спірних правовідносин, вказує, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки ця справа має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 815/1568/16, від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а та від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі у суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Суддею встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову на загальну суму 1 409, 60 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1118996453.1 від 27.08.2018 р. на суму 704, 80 коп. та квитанцією № 0.0.1118998282.1 від 27.08.2018 р. на суму 704, 80 коп.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 170 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради, Державного реєстратора юридичного департаменту Управління державної реєстрації Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації, скасування рішення № 41987831 від 10.07.2018 р.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 65000, телефон: НОМЕР_2) суму судового збору за:

- квитанцією № 0.0.1118996453.1 від 27.08.2018 р. на суму 704, 80 коп.;

- квитанцією № 0.0.1118998282.1 від 27.08.2018 р. на суму 704, 80 коп.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.