Решение № 76390389, 05.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Справа № 0440/4911/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу в призначені пенсії за віком згідно листа від 19.06.2018 р. № 367/03.8-15.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась 02.04.2018 р. до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідною заявою про призначення їй пенсії за віком. Проте, відповідач листом від 19.06.2018 р. № 367/03.8-15 відмовив в призначенні пенсії позивачу, оскільки страховий стаж становить 17 років 11 місяців 5 днів, а стаж за період з 27.11.1978 р. по 30.08.1991 р., який становить 12 років 9 місяців та 4 дні відповідачем не зараховано з посиланням на відсутність у трудовій книжці номеру та дати наказу при звільненні. Такі дії вважає протиправними, з огляду на наявність документів, що свідчать про те, що позивач працював повний робочий день, без будь-яких прогалин у місяцях, має необхідний стаж у вказаний період для призначення пенсії за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 0440/4911/18, та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін на 26 липня 2018 року.

Представником відповідача 24.07.2018 року до суду подано відзив на адміністративний позов (вх..№ 35608/18), в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 у записі № 11 про період роботи з 27.11.1978 р. по 30.08.1991р. відсутні номер та дата наказу про звільнення. З наданих документів у позивача підтверджено трудовий стаж саме 17 років, 11 місяців, 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

У період з 27.07.2018 року по 03.09.2018 року головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 досягне ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно трудової книжки ОСОБА_2 серія НОМЕР_2, у спірний період з 27.11.1978 р. по 30.08.1991 р.:

27.11.1978 р. прийнята крановщицей 4 розряду в цех № 2 (наказ № 442 від 27.11.1978р.);

01.12.1980 р. переведена в СТК крановщицей 4 розряду (наказ № 267 від 01.12.1980р.);

27.06.1983 р. переведена в цех доборних елементів КБ№1 машиністом мостового крану 4 розряду;

01.07.1983 р. присвоєна кваліфікація машиніста мостового і козлового крану 5-го розряду (наказ №160 від 01.08.1983 р.);

01.10.1985 р. переведена в Д/к № 261 нянею (перевод. зап. № 217 від 10.10.1985р.);

04.01.1988 р. переведена в цьому ж комбінаті нянею - санітаркою (наказ № 52 від 04.01.1988р.);

30.08.1991 р. звільнена за власним бажанням (від 04.01.1988 р.)

ОСОБА_2 02.04.2018 р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком. Разом із заявою надала всі необхідні документи, що не заперечувалось відповідачем.

Однак, листом від 19.06.2018 р. № 367/03-8-15 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_2 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, з підстав не зарахування періоду роботи з 27.11.1978 р. по 30.08.1991 р., оскільки в трудовій книжці позивача відсутній номер та дата наказу при звільненні.

Відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 19.06.2018 р. № 367/03-8-15, позивач вважає неправомірною.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними віку, зокрема, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Окрім цього, статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 25 років.

Так, статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Аналізуючи норми пенсійного законодавства можна дійти висновку, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала право на призначення пенсії за віком з квітня 2018 року з урахуванням наявності в неї страхового стажу 25 років.

Так, реалізуючи своє право на призначення пенсії, ОСОБА_2 02.04.2018 р. звернулась із заявою про призначення їй пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак їй було відмовлено, у зв'язку із відсутністю у трудовій книжці відповідних записів.

Матеріалами справи підтверджено, що при звільненні ОСОБА_2 з Державного підприємства "Дніпропетровській домобудівельний комбінат" 30.08.1991 р. в трудовій книжці запис про дату та номер наказу не внесено.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (далі по тексту Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю у трудовій книжці відповідних записів, ОСОБА_2 надала до Пенсійного органу довідку від 04.10.2016 р., видану ДП "Дніпропетровський домобудівельний комбінат" за підписом ліквідатора підприємства - В.П. Вернигори, з якої вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працювала у спірний період (з 27.11.1978 р. по 30.08.1991 р.) на ДП "Дніпропетровський домобудівельний комбінат" та 30.08.1991 р. звільнена за власним бажанням на підставі наказу про звільнення від 02.09.1991 р. № 217.

Отже, позивачем були надані всі необхідні документи для призначення їй пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також на підтвердження відсутніх у трудовій книжці відповідних записів надано необхідну довідку, якою підтверджено що у період з 27.11.1978 р. по 30.08.1991 р. ОСОБА_2 працювала на посаді няні-санітарки з повним робочим днем на ДП "Дніпропетровський домобудівельний комбінат".

Суд зауважує, що записи про прийняття на роботу та переведення ОСОБА_2 на підприємстві ДП "Дніпропетровський домобудівельний комбінат" у період з 27.11.1978 р. по 04.01.1988 р. містять підстави (документ та його дата) і дефектів їх вчинення немає; підстава (документ та його дата) відсутні лише у записі про звільнення від 30.08.1991 р.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, оскільки у повідомленні про відмову у призначенні пенсії не обґрунтовано мотиви не зарахування до стажу окремого періоду - з 27.11.1978 р. по 30.08.1991 р., який підтверджено довідкою від 04.10.2016 р. у ДП "Дніпропетровський домобудівельний комбінат".

З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо права позивача на зарахування до його стажу періоду роботи з 27.11.1978 р. по 30.08.1991 р. у ДП "Дніпропетровський домобудівельний комбінат".

На підставі викладеного суд доходить висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком, викладена у листі від 19.06.2018 р. №367/03.8-15, є протиправною.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Поряд з тим, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень, з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком, викладене у листі від 19.06.2018 р. №367/03.8-15, прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Надавши правову оцінку обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а також висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування стажу роботи у період з 27.11.1978 р. по 30.08.1991 р. для призначення пенсії за віком, вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу період роботи з 27.11.1978 р. по 30.08.1991 р. та призначити пенсію відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 16746771 від 03.07.2018 року (а.с. 3).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначені ОСОБА_2 пенсії за віком, викладене у листі від 19.06.2018 р. № 367/03.8-15.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу період роботи з 27.11.1978 р. по 30.08.1991 р. та призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту права на її виникнення - 02 квітня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні, 80 копійок), сплачені згідно квитанції № 16746771 від 03.07.2018 р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С. В. Прудник